Сьогодні мав нагоду під час парламентських слухань привідкрити ширму реальності Львівської облради. Мені прикро говорити про такі речі на всю Україну, але те, що роблять Олександр Ганущин, Володимир Гірняк, Андрій Білоус та інші можна назвати будь-як, окрім «місцеве самоврядування». До кінця каденції у цих людей ще є час, щоб реабілітуватися перед громадою і служити їй, а не кільком місцевим феодалам. Далі – текст мого виступу.
Про корупцію на Львівщині розкажу на прикладі Львівської обласної ради. Тут корупція закладається уже в проекти рішень.
У мене в руці рішення №320. Це бюджет області на 2017 рік. Тут написано, що розподіл трансфертів здійснюється за погодженням з головою обласної ради та головами комісій. Аналогічно відбувається зміни до напрямів використання коштів бюджету розвитку. Це дозволяє 2-3 людям розпоряджатися бюджетом цілої області, навіть без погодження сесії.
Логічно, похідні рішення, а це обласні цільові програми, також мають корупціогенні ознаки. У мене в руках рішення №402 – програма розвитку доріг. 170 мільйонів розподіляються у ручному режимі, без критеріїв відбору, без контролю за якістю виконання робіт. Перелік доріг, які будуть ремонтувати, погоджує лише профільна комісія і на сесію його не виносять.
Як наслідок, левова частка коштів іде на ремонти доріг в округах двох народних депутатів, це 4 з 20 районів області. Тендери зовсім випадково виграють фірми цих же ж депутатів. Решта коштів скеровуються на ремонти в округах депутатів обласної ради, які голосують так, які вигідно владі.
Інший приклад – розподіл коштів Державного фонду регіонального розвитку. У минулому році конкурсна комісія розподілила 220 мільйонів так, що 40% знову пішли на округи двох вищезгаданих депутатів. Не знайшлося коштів на басейн для хворих дітей, для ремонту школи, в якій обвалилася стеля, натомість на цих округах знову ж таки фірми наближені до цих нардепів будують народні доми, які є завеликими та нераціональними.
Чимало запитань виникає до роботи комісії з питань екології, яка працює над видачею спецдозволів на користування надрами. До прикладу, рішення про видачу дозволу компанії «Керамбуд» спочатку набрало лише 6 голосів, а вже за півроку – 45. Відчуваєте різницю? А що змінило думку депутатів? Адже ні власники компанії, ні їхні плани не змінилися.
Не менш запитань виникає до роботи медичної комісії. Її голова, який є головним лікарем обласної клінічної лікарні, сам пропонує кошти, сам на своїй комісії їх погоджує, і сам потім в лікарні освоює.
І останній приклад – приватизація комунального майна. В законодавстві чітко написано, що приватизація повинна відбуватися насамперед з аукціону, натомість на Львівщині більшість об’єктів продають за копійчаними цінами шляхом викупу. А нещодавно депутати відмовилися прийняти положення про приватизацію, яке встановлює прозорі правила продажу майна.
«Самопоміч» оскаржувала в суді проекти рішень Львівської обласної ради, які містять явні корупційні ознаки, але більшість позовів програла. Судді захистили клановість, олігархію і гроші, але не людей.
Дякую!