В Україні жваво обговорюють тему оприлюднених CNN «трьох сценаріїв», за якими далі може розвиватися хід війни. Перший: Росія поступово захоплюватиме нові території. Другий передбачає, що війна перейде у виснажливу, позиційну фазу. Третій: Росія задовольниться результатами і шукатиме дипломатичного оформлення виходу з бойових дій. Жоден з них не віщує Україні перемоги. Жоден не враховує і можливого розширення бойових дій на інші країни або будь-яких інших несподіванок.
Це далеко не перша спроба прорахувати подальший розвиток подій. Схожі песимістичні для України сценарії на початку червня у своїй статті в The Hill вже озвучив американський професор міжнародних відносин Ендрю Летем. Для більшої переконливості своїх висновків професор навів метод знаменитого детектива Шерлока Голмса цитатою з книжки «Знак чотирьох»: «Відкиньте все неможливе, те, що залишиться, і буде відповіддю, якою би неймовірною вона не здавалась». Тож Летем ультимативно не допускає, що події можуть розвиватися за іншим, не передбаченим ним, сценарієм, а поразка РФ має бути відкинута як неможлива.
Шерлок Голмс – персонаж вигаданий, а от його автор Сер Артур Конан Дойль – постать цілком історична і реальна. Він був відомим розенкрейцером, а отже апріорі виходив з цілком інших аксіом: з біблійної «Шляхи господні незбагненні» або ж, як у народі кажуть, «Чоловік стріляє, а Бог кулі носить».
Виходить, сам автор книжок про відомого детектива з Бейкер-стріт, на відміну від літературного героя, вірив, що події розвиваються не конче за прописаною наперед логіко-позитивістською траєкторією. Інакше, не враховуючи чинників fatale і force majeure, хід подій можна було б прописати на сотні років уперед. Та сама історія вже не раз доводила протилежне. Ось і відомий історик Тімоті Снайдер вважає, що, з погляду історії, перемога України над Росією не стала б сюрпризом, і нагадує, що в останні десятиліття найчастіше менша держава перемагала більшу на полі бою.
У часи, коли людство постає перед викликами історичного, а то й екзистенціального масштабу, інтерес до трактування подій і розуміння світу з глибшої, спіритуальної перспективи природно зростає. І сьогодні дуже популярними є прогнози астрологів і нумерологів, хоча більшість із них виявляється шарлатанством.
У добу Конан Дойля – Belle Époque – та в період між двома світовими війнами західні еліти були охоплені надсильним інтересом до окультизму, містичних і теософічних учень, спіритичних сеансів тощо. Мабуть, не дивно, що чи не найкраща література на цю тематику була написана саме в цей період, а серед авторів – і знаменита на весь світ наша землячка родом з Дніпра Олена Блаватська.
Захоплення елітами потойбічним виникло, звісно, задовго до XIX століття: за наявними історичними свідченнями, ще понад 2000 років до н. е. при китайському дворі на офіційній посаді були зайняті державні астрологи Хі і Хо; у Середньовіччі англійська королева Єлизавета І ні кроку не робила без консультації з її придворним астрологом, славетним Др. Джоном Ді. Наполеон Бонапарт звертався за астрологічними порадами до монаха-бенедиктинця П'єра Ле Клера.
Захоплення ж російських владних еліт містикою взагалі не знало меж. Багато написано про неймовірний вплив Григорія Распутіна на монаршу родину і самого царя Миколу ІІ. Однак Распутін – найвідоміший, але далеко не єдиний віщун, за яким «сохнули» в Царському селі. Мабуть, не було в тогочасній Росії такого юродивого, якого б при царському дворі не приймали з почестями, горілкою та закускою. Слаборозумна Матрона Босоніжка, єпископ Гермоген, ієромонах-чорносотенець Іліодор, безрукий інвалід-бурчун Мітя Коляба та багато інших – усі вони крутили царською родиною й російською політикою, як їм заманеться. Та особливою шаною в царського подружжя і державних міністрів користувалися, авжеж, знаменитості європейські, такі як австрійський хіромант Карл Луї Перрен або авторитетний французький окультист Папюс (Жерар Анкосс). Він проводив сеанси з виклику духу царя Олександра ІІІ і радив Миколі ІІ душити повстання. За наявними з багатьох джерел даними, Папюс застерігав від фатального впливу Распутіна, а також передрік катастрофу дому Романових після власної смерті.
Здавалося б, з приходом більшовиків від захоплення містикою в часи соціалістичного матеріалізму мало б не залишитися й сліду. Проте є дані про вплив, який начебто чинила на Сталіна «кремлівська ворожка» Наталія Львова. Досі до кінця не з'ясована роль при Кремлі відомого «менталіста» Вольфа Мессінга, а про консультації верхівки політбюро в цілительки Джуни з початку 1980-х говорив весь СРСР.
Путінська Росія уже понад 100 років пронизана потягом до окульту, разом зі самим президентом. Поки РПЦ підтримує війну проти України й освячує балістичні ракети. За наявними у пресі даними, православний месіанізм, тези про «Москву – третій Рим» старанно вкладають у путінські вуха євразієць-філософ Александр Дугін, публіцист Александр Проханов та близький друг Путіна Юрій Ковальчук. «За виходом цієї війни стежать містики, історіософи, екстрасенси, священники», – пише Проханов у своїх колонках, традиційно сповнених великодержавієм і попівством.
У 2017-му Путін під час «прямої лінії» цитував книжку фантаста Пелевіна про магію чисел. Тепер же дедалі частіше у своїх виступах, упереміш з погрозами застосування атомної зброї, він цитує Біблію. Раніше Путін вже обіцяв «потрапити в рай як мученик». Не відстають від нього й інші московські політики вищого ешелону. Наприклад, Дмітрій Мєдвєдєв днями відзначився заявою про «вершників Апокаліпсису, які вже в дорозі».
Окультизм і шаманізм захопив, схоже, всі гілки російської влади і бізнесу. За даними джерел, повальне захоплення прикладаннями до мощів православних святих уже виглядає безвинно на тлі зростаючої популярності в російській столиці мексиканського культу Санта Муерте. За загадкових обставин уже загинуло чимало російських олігархів. Один з останніх випадків – смерть колишнього нафтового магната Александра Субботіна від чудернацької «жаботерапії» в підвалі підмосковного шамана. Сам Путін, за даними преси, разом з міністром оборони Шойгу теж не гребують шаманськими ритуалами: у пресі повідомлялося про хобі Путіна приймати ванни з крові виварених рогів молодих оленів.
Деякі оглядачі впевнені, що й розв'язана Путіним проти України брутальна війна продиктована не стільки геополітичними інтересами, скільки його дедалі більшою схильністю до месіанства на тлі прогресуючих хвороб і роздумів про memento mori.
Як вважає історик Юрій Фельштинський, іде цементування власного імені в історії, що важливіше за яхти, палаци чи людські жертви. Тож, можна припустити, ні кількість загиблих у війні, ні економічні збитки не відіграють у Кремлі при ухваленні рішень жодної ролі. А для автоматичного входу в історію може бути достатньо натиску на «червону» кнопку запуску стратегічної атомної зброї. І готовність до цього є. «Не будемо вихвалятися, будемо використовувати, якщо буде потрібно. Всі рішення у нас із цього приводу ухвалені», – пригрозив Путін у квітні.
Навіть у виборі символіки цієї війни – Z і V – літер, яких немає в російській абетці, багато хто зчитує талісманізм. Версій, зокрема окультного значення, із цього приводу лунає чимало. Натомість Міноборони РФ офіційно «відхрестилося» від загадкової символіки Z i V, заявивши, що ці знаки навіть не є «офіційними військовими символами». Як же тоді вони потрапили в обіг?
Беручи до уваги одержимість Путіна і Ко містицизмом, цілком логічним було б припустити, що і вибір символіки, і вибір навіть дати нападу на Україну не були випадковими. Відомо, що російський широкомасштабний напад розпочався 24.2.2022. Однак секретар РНБОУ Олексій Данілов та ще кілька українських джерел заявляли, що насправді напад планувався на ніч 22.2.22, і останньої миті з тих чи інших причин росіяни були змушені посунути вторгнення на дві доби. До слова, дата російського вторгнення в Грузію – 8.8.08.
Якщо ж виходити з того, що у Кремлі в ухваленні рішень справді керуються далеко не (або не тільки) раціональними міркуваннями і логікою, а також великою мірою орієнтуються на окультні впливи і месіанізм, тоді схильність до обрання «сакральних» дат і використання амулетної символіки може свідчити про невпевненість у власній перемозі, що проявляється в постійному пошуку протекції «вищих сил».
Зрештою, Росія тут не виняток. З історії відомо про одержимість містицизмом нацистів. Члени таємного товариства Ahnenerbe вирушали з експедиціями в Тибет у пошуках Шамбали, а свастику було обрано як символ удачі та покровительства древніх «арійських пращурів». Подібності між гітлерівською Німеччиною і путінською Росією вражають, вважає історик Тімоті Снайдер. Але свастика не допомогла нацистам, «пращури» відмовили гітлерівцям у заступництві.
Схоже, що цієї «незбагненності шляхів» історії й настання нової Смути в Росії побоюються геть не менше, ніж потужних зразків західної зброї. Нацистський райх мав проіснувати тисячу років, а загнувся за кілька. Янукович і «регіонали» до Євромайдану всерйоз готувалися до другого терміну і тривалого перебування при владі. Режим Януковича впав за лічені місяці. У драматичні дні серпня 1991 року автор цих рядків на власні очі в Москві спостерігав за блискавичним падінням «імперії зла». На розвал СРСР пішло три дні і ще кілька місяців на юридичне закріплення нової реальності.
Примітно, що лише поодинокі оглядачі та аналітики прогнозували тоді колапс радянської диктатури. Більшість прописаних сценаріїв так чи інакше передбачали збереження СРСР у тій чи іншій формі. «Найважливіший, визначальний провал ЦРУ – [це] нездатність передбачити розпад Радянського Союзу», – писала 24 липня 1994 року The Washington Post.
Тож і сьогоднішні «сценарії», хай навіть виписані за методами Шерлока Голмса, геть не варто сприймати легковірно. Іноді навіть камінець на дорозі може змінити хід історії.