Наприкінці липня Прага (Чехія) знову стала осередком боротьби поневолених народів – там відбувся другий Форум вільних народів Росії, учасники якого говорили про розпад новітньої російської імперії на нові демократичні держави.
У 1848 році у цьому ж місці відбувся Слов'янський з'їзд, метою якого було протистояти Австрійській монархії. Тодішній з'їзд мав історичне значення, але практичного успіху не мав. ZAXID.NET розповідає, як пройшов нинішній Форум, від чого залежить успіх падіння колоса, чому це важливо для України і чому час цієї ідеї настав.
Що ми знаємо про Росію?
Перша асоціація українця з РФ – ворог, якого потрібно повністю знищити. Друга про те, що ця країна – тюрма народів.
Чи багато ми знаємо про ці народи? Окрім того, що тувинець Шойгу керує знищенням українців, а чеченці, буряти, татари й інші народності під єдиним триколором вчиняють воєнні злочини. Ці асоціації наводили на думку, що Форум вільних народів Росії – явище швидше маргінальне, а спілкування з представниками «російського народу» на цивілізованій європейській території треба «перетерпіти», аби знати, що відбувається в тилу ворога.
Та за три дні спілкування ця думка змінилася на користь ідеї про те, що на тій терторії зароджується нове політичне майбутнє регіону. Один зі спікерів, публіцист-регіоналіст Вадим Штепа, запропонував для подальших з'їздів використовувати назву «народи постросії». Ініціативу підтримали.
Спікерами Форуму були представники Татарстану, ойрат-калмицького народу, Республіки Комі, Удмуртії, Башкортостану, Бурятії, Ічкерії, Кубані, Сибіру, Далекого Сходу, а також Білорусі, України і кримськотатарського народу.
Чи не в кожному другому виступі від корінних народів Росії та колонізованих нею регіонів ішлося про повторюваний геноцид (за минулі 150 років, наприклад, кількість черкесів на території нинішньої РФ зменшилася із 8 млн до 55 тисяч), висилки в Сибір і організовані голодомори (калмики), штучні розподіли на різні суб'єкти (буряти, черкеси), зникнення мов корінних народностей, освіту, побудовану на імперіалістичній пропаганді, що перетворює на манкуртів, постійні депортації, утиски і заборони. І, звісно ж, вивищення російської мови. Так багато спільного з історією України, чи не так?
Окрім того, представники різних регіонів РФ говорять про експлуатацію природних ресурсів Кремлем і нівечення екосистем без жодного вкладу у їхнє відновлення. Тобто Москва забирає у регіонів можливість жити гідно і нічого не дає навзамін.
«Ми не давали згоди на вступ в РФ. Про це немає жодного офіційного документа», – один за одним говорять представники різних регіонів сьогоднішньої Росії.
«Ми вважаємо це окупацією», – додають найсміливіші.
Що потрібно для розпаду Росії?
«Проект "Росія" приречений. Адже насправді російського народу не існує. За пів року після перемоги ЗСУ у війні про нього ніхто й не згадає», – категорично заявляє представник Ічкерії журналіст Андрій Курочкін.
Зрештою, додає він, російська імперія розвалювалася вже неодноразово. Свого часу, Санкт-Петербург упродовж 100 років належав шведам, допоки проект «Романови» не відновив імперію. Потім був більшовицький проект. Усі вони, зрештою, розпалися.
«Проект Путіна зараз – війна. Але він себе вичерпав, отже, проект "Росія" більше не існує», – підсумовує він.
Чи не всі учасники Форуму сходяться на думці, що військова перемога України у війні з Росією стане головним каталізатором розпаду РФ. Далі – внутрішня криза. Окрім того, Росія впаде із двох стільців, на яких сидить – гроші і примус населення. До цього потрібно додати і пробудження національної свідомості корінних народів, а також усвідомлення колонізованими регіонами, що можна жити за своїми правилами на своїй території. І до цього потрібно готуватися.
«Не треба боятись процесів майбутнього, треба боятись неготовності до них. Світова спільнота має бути готова, а не так, як у 1991», – сказав під час виступу на форумі народний депутат України Олег Дунда.
На його думку, майбутні суб'єкти постросії мають заздалегідь готувати перехідні національні уряди, а міжнародна спільнота має подбати про програми підтримки корінних народів і національних рухів.
Тут думки учасників дещо розійшлися: з одного боку, є думка, що Росія розпадеться завдяки договору регіональних еліт, які потрібно формувати вже, але таким чином, аби не піддавати їх загрозі репресій. З іншого боку, кажуть ще одні, регіональні еліти після розпаду імперії можуть першими спокуситися на тяжіння до так званого центру. Отже, у розпаді новітньої російської імперії надважливими процесами будуть децентралізація та люстрація – як не буває колишніх «кадебістів», так не буває і колишніх «імперіалістів», говорить Вадим Штепа.
Саме тому, вважає він, деколонізована постросія і народи, які боряться за своє майбутнє, не можуть мати нічого спільного із так званими російськими лібералами, які хоч і бавляться в опозицію та декларують ненависть до путінського режиму, проте є такими ж імперіалістами.
«Для них є один політичний суб'єкт – центр в Кремлі. Для нас таких рівноправних суб'єктів багато», – пояснює Вадим Штепа.
Як може виглядати постросія
«Росія ніколи не була федерацією у справжньому сенсі цього слова. Прикладами федерацій є США та Німеччина. Хіба РФ схожа на них?», – говорить Вадим Штепа.
Учасники Форуму наразі не дійшли висновку, у якому форматі існуватиме нинішня територія РФ після розпаду. Це може бути федерація чи конфедерація, а може бути й інший союз незалежних держав або і відсутність формального об'єднання країн, між якими існують індивідуальні договори. Навіть мапа постросії, що стала візитівкою Форуму і яку косплеїли російські боти після завершення заходу, є орієнтовною.
«Ми з усіма домовимося, окрім імперців», – лунають голоси в залі.
Ключовим у новому формуванні на постросійському просторі може стати економічний регіоналізм, вважає Вадим Штепа, якого підтримують й інші спікери. Адже газ, уран, золото, нафту та інші корисні копалини видобувають не в Кремлі. Не в Москві працюють і ключові заводи нинішньої Росії. Звісно, економіка імперії влаштована так, аби не могти існувати поза нею, утім, після розпаду СРСР, була така ж проблема і її так чи інакше вирішили країни, що прагнули незалежності. До того ж, це стимулюватиме до пошуку співпраці із сусідами, зокрема з балтійськими і скандинавськими країнами. Головне, що новоутворені держави зможуть витрачати свої ресурси на власний розвиток.
Паливо для боротьби
Питання боротьби проти пригноблення у так званих республіках РФ виникло не вчора.
«Я борюся за незалежність Татарстану вже 33 роки. Мене і мого брата ув'язнювали кілька разів, били, ламали кістки, збивали машиною. Я був у Чечні під час російської війни там, потрапив у полон росіян, був на Майдані в Україні, щоб отримати досвід боротьби. І в еміграції я продовжую боротись. Ми не можемо опускати рук», – розповідає ZAXID.NET представник громадського руху «Вільний Ідель-Урал» Нафіс Кашапов.
Його тезу про те, що потрібно не боятися, а продовжувати боротьбу стільки, скільки буде треба, підтримує і представник кримських татар Ерфан Кудусов:
«Моє звернення не до союзників тут (в Європі), а до тих народів, хто перебуває в РФ. Радянська імперія нас депортувала, звільняла, катувала, але народ було не спинити – це моє послання для тих, хто в Росії».
Екс-керівниця МЗС Польщі і депутатка Європарламенту від Польщі Анна Фотига також закликала мешканців РФ не боятися санкцій проти Росії:
«Коли Захід свого часу ввів санкції проти комуністичних режимів, це допомогло нам швидше пробудити свою свідомість».
«Зараз з'явилася нова і дуже потрібна емоція – сміливість. І віра в майбутнє. Збиратися і йти вперед – це найнеобхідніше. Два роки тому так ще не було, а тепер це надихає. Росія такою, як була, вже точно не буде», – додає міністр закордонних справ України у 2014-2019 роках Павло Клімкін.
Та чи переживають цю «емоцію» представники колонізованих Росією народів, які не перебувають в еміграції?
«Ситуація складна. Наші люди одурманені пропагандою. Люди не знають власної історії і сліпо встають під російський прапор», – відповідають різні голоси.
«Але не все так погано, це лише початок», – додають вони.
А що на Заході?
Британський журналіст Едвард Лукас зазначає, що колективний Захід боїться розпаду РФ через можливий спалах громадянської війни і ядерну зброю в кризовій країні. Отже, процес виникнення нових суб'єктів має бути контрольованим і мирним. Він передбачає денуклеаризацію і демілітаризацію Росії передусім.
Берлінський політолог Сергій Сумленний, у свою чергу, говорить, що Німеччина з усіх сил опиратиметься розпаду Росії, адже не уявляє світу без неї. Майбутнім новим державам не варто очікувати на підтримку Німеччини, допоки не завершиться їхнє становлення. Зрештою, додає він, Німеччина не вірила і в український Майдан і дивилася на нього через призму Росії, хоча Україна вже десятки років була незалежною.
Та боятися невизнання не треба, адже підтримка може прийти зі східної і центральної Європи, з України і, можливо, Британії, що діє самостійно і має досвід роботи з національно-визвольними рухами.
Оскільки Захід поки що далекий від розпаду РФ і навіть якщо думає про це, то бачити не хоче, національні рухи потребують потужної інформаційної політики, аби домогтися підтримки міжнародної спільноти. Російська війна в Україні може допомогти їм.
«Росіянин на Уралі, в Петербурзі, в Сибіру і на Далекому Сході – це чотири різних росіяни. РФ – це не все росіяни. Прошу західних журналістів і політиків штучно нас не склеювати. Дайте народам Росії самостійно розвиватися», – коментує координатор громадянського руху «Вільна Інгрія» Павєл Мєзєрін.
Другий «фронт» – це формування національних спільнот та перехідних урядів у регіонах та спільної перехідної адміністрації.
До чого тут Україна?
Під час Форуму неодноразово лунало гасло «Слава Україні!», а делегація Ічкерії розгорнула червоно-чорний прапор. Окрім того, що Україна є прикладом для поневолених народів, вона також може стати (чи не стати) їхнім партнером у майбутній перебудові на континенті.
«Наш інтерес зрозумілий – ми хочемо не мати загрози поряд», – говорить Павло Клімкін.
Окрім підтримки України на словах, у підписаній учасниками Форуму декларації у кількох пунктах ідеться про участь представників корінних народів РФ у війні проти України: ті, хто не бере участі у бойових діях, має уникати цього всіма способами, а ті, хто поїхав в Україну, мають відмовитися від виконання обов'язку військового.
Ішлося і про репарації Україні після завершення війни. На диво, це питання не викликало обговорень, як і без того зрозуміле: репарації виплачуватиме кожен регіон, представники якого воювали проти України, а всі військові злочинці мають бути покарані незалежно від походження.
Коли ж уже?
Питання термінів розпаду РФ і формування постросійського простору залишається відкритим. Утім, учасники Форуму прагнуть досягти мети якнайшвидше.
«Російська імперія непередбачувана і може зникнути за лічені дні, прикладом цього є лютнева революція у 1917 році. Головне – військова поразка Росії в Україні», – вважає Вадим Штепа.
«У липні 2020 року я уклав парі, що Росія у її нинішньому вигляді не буде існувати до 2030 року. Зараз, я думаю, можна сміливо говорити про перспективу у межах 5 років», – вважає політолог Сергій Сумленний.
Учасники і прихильники Форуму планують ще до 2023 року підписати спільний документ, що поставить крапку в існуванні сучасної Росії.
«Це буде схоже на картковий будиночок. Хтось буде першим, а за ним – інші. Головне – почати», – лунає у коридорах.
Що після Праги?
У Празі під час Форуму підписали Декларацію про деколонізацію Росії.
«Звертаємося до всієї світової спільноти з проханням про допомогу у наших зусиллях з упорядкованого неконтрольованого зараз процесу розпаду ядерної держави», – ідеться в Декларації.
Для практичної реалізації Декларації підписанти:
- просять національні і регіональні еліти розпочати створення національних перехідних урядів на своїй землі або в еміграції;
- закликають парламенти республік і обласні думи регіонів стати на захист інтересів своїх народів і підтвердити раніше ухвалені декларації про державний суверенітет;
- просять країни ООН підтримати національні перехідні уряди і визнати офіційно незалежність і суверенітет Татарстану, Інгрії, Башкортостану, Карелії, Бурятії, Калмикії, Кенігсбергу, Комі, Черкесії, Сибіру, Уральської республіки, Дону, Тиви, Кубані, Дагестану, Московської республіки, Ерзянь Мастору, Сахи, Помор'я, Чувашії, Мордовії, Хакасії, Удмуртії, Інгушетії, Алтаю та інших;
- закликають представників корінних народів до мирного і системного спротиву, зокрема, до відмови у службі в збройних силах РФ;
- починають консультації про створення Об'єднаної перехідної адміністрації, що діятиме не більше, ніж упродовж 12 місяців з моменту усунення від влади режиму Путіна, і в складі якої будуть представлені усі корінні народи і регіони за паритетним принципом.
А вже у вересні відбудеться тематичний Форум, присвячений Кенігсбергу, Інгрії і Карелії, а також Помор'ю, Смаландії, Пскову, Новгороду, Лапландії і Комі. У жовтні фокус Форуму буде на Кавказі, Поволжі, Уралі (Татарстан, Башкортостан, Ічкерія, Черкесія, Ерзянь Мастор, Кубань, Дагестан та інші).
Наприкінці року відбудеться Міжнародна конференція з мирної деколонізації, реконструкції і територіального устрою постросійського простору, на якій зафіксують кордони нових країн та укладуть договори про дружбу між сусідами. А також говоритимуть про розподіл активів і боргів РФ, включно з репараціями.
Тоді ж планується підписати договір про припинення існування РФ як суб'єкта міжнародного права.
У лютому 2023 року учасники Форуму зберуться і говоритимуть про перспективи майбутньої незалежної Московської республіки. У квітні наступного року Форум планується в Японії чи Кореї. Там говоритимуть про Сполучені Штати Сибіру, Бурятію, Тихоокеанську конфедерацію, Хакасію, Тиву і Алтай.
Оскільки проведення Форумів є лише одним з інструментів, водночас учасники і підписанти Декларації працюватимуть над виконанням її пунктів.
Як відреагувала РФ
Під час проведення Форуму трансляція неодноразово піддавалась кібератакам російських спецслужб, що вривалися в ефір з вереском «Зборище сепаратистів!» і «Нацики, вам п**да».
Форум у своїх дописах кілька разів незлим тихим словом згадував сепаратист Ігор Гіркін (а його можна вважати професіоналом) та різні російські пабліки, що навіть придумали «карти деколонізованих США і Європи». Реакцію пропагандиста Соловйова відстежити не вдалося, можливо, говорити про Форум на таку велику аудиторію заборонено. Водночас Рамзан Кадиров не поскупився на погрози в адресу учасників Форуму перед своєю аудиторією.
А от українська письменниця і публіцистка Оксана Забужко і викладач Київської бізнес-школи Валерій Пекар порадили своїм підписникам і читачам звернути увагу на Форум, як на історичну подію.
Ніщо не зупинить ідею, час якої настав. Або, як кажуть форумівці, «Нравится, не нравится – империя развалится».
Стежити за подіями Форуму можна у Facebook, Telegram і YouTube.