Цьогоріч мало б виповнитися 30 років, як Андрій Кузьменко закінчив школу. Та приїхати на зустріч однокласників він не встиг. Загинув за тиждень до цієї події. Оговтавшись від втрати, друзі по парті вирішили таки зібратись на вечір пам’яті Кузьми Скрябіна.
Вони співають його «Старі фотографії» і зібрали близько сотні світлин. На них і дитинство, і юність, і зрілі роки Кузьми. Це все, що залишилося від легендарного однокласника Андрія Кузьменка. А ще – шкільні спогади.
«Перша його пісня, яку ми почули, – це була пісня Макаревича «Маріонетки» під стареньке фортепіано, яке досі стоїть у нас в актовій залі. А потім вже були і його пісні, пригадуємо, що перша його пісня була на англійській мові. Він ще переживав, що скажуть вчителі англійської мови на його такі тексти», – пригадує однокласниця співака Ольга Тисоцька.
Актовий зал Новояворівської школи №1 був першим концертним майданчиком Кузьми, а однокласники і вчителі – його слухачами. Для друзів він не тільки співав, але й писав свої пісні. Наприклад, хіт «Шкільна любов». Людмила Барчишин та сама шкільна любов Кузьми.
«Ми познайомилися ще в сьомому класі, коли Андрій ішов записуватися на секцію біатлону. Я була спортсменка, вчилася у спортивному класі, і він запитав дорогу, як йому пройти. І так ми почали дружити. Коли стали старшими, почуття вже були інші. Але як у пісні: «шкільна любов недовго». Андрій поїхав вчитися, потім була армія. Він писав такі листи, що, напевно, ніхто таких не писав, це були цілі томи, але відстань все-таки зробила своє. Хоча до останнього в нас були дружні і дуже теплі відносини», – розповіла Людмила Барчишин.
На вечір пам’яті прийшов і друг Сашко. Йому Кузьма присвятив свою пісню «Лист до друга». Мало хто знає, але саме його прізвище стало назвою легендарного гурту.
«Я «впирався рогами» ще два роки, мовляв, що не можна було якоїсь іншої назви придумати? Ні, ми от так хочемо. А чому? Ну в нас є свої на то погляди і все», – пригадує Олександр Скрябін.
Він не був однокласником Кузьми, але починав з ним творчу кар'єру як звукорежисер. Ще до «Скрябіна».
«То був панк-рок. Панк-рок був дуже жорсткий і страшний, що слухати в принципі було неможливо. Коли люди йшли попід шкоду, то тут в 10-й годині вечора так розривалися барабани, що люди думали: це когось ріжуть. Всі підходили до вікна і слухали, що тут робиться», – розповів Олександр Скрябін.
Він не боявся бути іншим, відстоював свою думку і заряджав усіх своїм позитивом. Таким співака запам'ятають його однокласники. Кажуть, що зібралися саме для нього.