Восени 2016 року у селищі Івано-Франкове, що за 22 кілометри від Львова, вирішили оригінально боротися з пожежами на природі. На найвищому шпилі церкви встановили три відеокамери для спостереження за вогнем. Камери на куполі цілодобово оглядають 3 тисячі гектарів, а саме відео щодня моніторять у селищній раді та пожежній станції.
Це селище унікальне з кількох причин. З одного боку воно оточене заповідником «Розточчя», а з іншого національним парком, а між ними проходить каскад 11 ставків. За останні п'ять років кількість пожеж тут збільшилася на 50% і, згідно з прогнозами метеорологів, кількість гарячих днів, а відтак і пожеж, буде тільки збільшуватися у зв'язку зі глобальною зміною клімату.
ZAXID.NET розповідає історію громади, яка вирішила боротися зі зміною клімату.
***
У центрі селища на п’єдесталі стоїть великий дерев’яний коник – це один із символів району, яворівська іграшка, яку виготовляють у місцевому училищі. Усі місцеві гордо розпочинають розмову саме з цього коника, навіть на столі у селищній раді у чиновників розставлені дерев’яні іграшки.
Яворівська забавка - один із символів району
Місцева активістка з ГО «Гостинець» Леся Більська просить зачекати її саме біля коня, каже, що це найпопулярніше місце для зустрічей.
«От дивіться, пожежна і церква розділені вузькою дорогою. Рятувальники найбільше бояться ранку неділі, - відразу переходить до справи активістка після привітання. - На службу у церкву приїжджають машинами, паркуються на дорозі і пожежна просто не може виїхати – вона заблокована».
Леся примружуючись дивиться на темні хмари, які збираються на небі, просить не хвилюватися, якщо почне падати дощ, вона взяла з собою велику парасолю. Активістка наполягає на невеликій екскурсії, це допоможе зрозуміти унікальність місцевої території.
На найвищому шпилі церкви встановили три сучасні відеокамери для спостереження за спалахами вогню
Церква розташована у центрі Івано-Франкового, саме на ній встановлені відеокамери, які моніторять пожежі. Вони непомітні на сірому куполі. Лише через темні хмари можна побачити відгалуження на круглій бані, які нагадують невеличкі ліхтарі.
Поруч з церквою – пункт пожежної служби і селищна рада. Найважливіші будівлі сконцентровані у одному місці.
Рік тому Леся Більська проаналізувала кількість пожеж у Івано-Франковому і з’ясувала, що з кожним роком їх кількість збільшується. Максимальна температура влітку перевищує 40 градусів тепла, а середньорічна температура за останні 20 років збільшилася на 2,5 градуси. Тут також збільшилась частота злив, під час яких за кілька годин випадає місячна норма опадів. Проте, осушене заповідне болотне урочище «Заливки», розташоване біля селища, в період посухи часто спалахує і забруднює місцеве повітря. Під час горіння торфового болота мешканці Івано-Франкового страждають від диму, а атмосфера - від викидів вуклекислого газу, що в свою чергу ще більше впливає на зміну клімату. Саме надмірна кількість газів, які утворюються в результаті діяльності ТЕЦ, транспорту, сільського господарства, промисловості, потрапляючи до атмосфери Землі утримує сонячне тепло у нижних шарах атмосфери, не даючи йому повертатися до космосу. Внаслідок чого йде розігрів планети і як наслідок підвищується середньорічна температура на Землі.
Особливість розташування селища ще й у тому, що воно з усіх боків продувається вітрами, тому коли спалахує суха трава, то за кілька хвилин полум’я може охопити кілька гектарів.
Місцеві активісти Іван Більський та Леся Більська
«Настав такий момент, що відразу кілька активістів говорили мені: «Леся, треба щось міняти». І ми разом дійшли до оригінальної ідеї – створити пункт відеоспостереження», - пригадує Леся Більська, керівниця проекту «Локальні підходи до глобальних кліматичних викликів».
Інший місцевий активіст і мешканець селища Володимир Драбчук пригадує, що торік суха трава зранку загорілася у кількох місцях і через розташування селища у низині, смог стояв на усіх дорогах.
«Це було восени, я увесь день їздив на машині з увімкненим дальнім світлом. Поруч проходить дорога Львів-Краківець, тому цей день запам’ятало ще дуже багато водіїв», - розповідає Володимир.
За кілька місяців місцева громадська організація «Гостинець» написала проект, де запропонувала цілодобово спостерігати за територією навколо селища за допомогою відеокамер, що дозволило у партнерстві з Національним екологічним центром України (НЕЦУ) в рамках програми «Climate Forum East ІІ» (CFE II) реалізувати задумане.
Спочатку місцеві сприйняли ідею скептично, але найбільше запитань виникло щодо місця встановлення камери, бо у селищі практично немає високих будинків.
«Під час служби кажу: якщо людина створила таку техніку, то до яких ресурсів має доступ Бог?»
Отець Володимир Дадак вже 38 років працює настоятелем храму Святого князя Володимира, саме до його церкви торік влітку прийшли активісти з ідеєю встановити відеоспостереження.
Священик радо погоджується на зустріч, приходить у чорній рясі і відкриває церкву. Він пригадує день зустрічі з активістами з усмішкою, каже, що бачив, як вони хвилюються і не хотів їх розчарувати. Ідея з камерами його дуже втішила і він відразу на це погодився.
«Мені було дуже приємно, що молоді люди мають такі цікаві ідеї. Я і раніше чув про зміни клімату, але детально про це не задумався, тепер бачу, що це стосується кожного», - пригадує отець Володимир.
Отець Володимир Дадак вже 38 років працює настоятелем храму Святого князя Володимира
Настоятель запрошує піднятися на горище і з даху глянути на камери. Дорогою через захристя він зупиняється і показує на комп’ютер на столі разом з червоним вином для причастя. Після того, як активісти поставили камери на куполі, в парафії виникла ідея встановити відеоспостереження на подвір’ї церкви. На екрані онлайн можна спостерігати за тим, що відбувається біля храму з кількох точок.
«Я під час служби кажу прихожанам: от уявіть, якщо людина створила техніку, яка дозволяє цілодобово стежити за світом, то до яких ресурсів має доступ Бог? У нього записано усе – наші хороші та погані справи. Якщо раніше люди сумнівалися, що Бог може все пам’ятати, то сучасні технології показують наскільки це реально», - роздумує Володимир Дадак.
Камери на куполі цілодобово оглядають 3 тисячі гектарів лісів і торфовищ
Сам священик на дах церкви не піднімається, каже, що йому 70 років і у його віці це приносить мало задоволення.
На горі, біля куполів церкви, камери видно чіткіше. Щоб піднятися до них потрібне спеціальне спорядження.
«Коли замовляли майстрів, які б встановили техніку, то ми розуміли, що в принципі нема такої служби, яка встановлює камери на куполи церков. Тому просили приїхати спеціалістів, які маю необхідне спорядження. Перші приїхали без нього, просто вийшли з машини, злякалися і сказали, що вертаються», - сміється Леся Більська, розповідаючи історію на даху церкви.
«Почали говорити про пожежі і прямо перед носом загорілося»
Недалеко від церкви піднімається сірий дим – біля місцевого ставка горить чагарник. Від вітру полум’я швидко перекидається на сухий очерет, згасає і загоряється від вітру.
«От, спеціально не придумаєш. Почали говорити про пожежі і прямо перед носом загорілося», - розповідає рятувальник місцевої пожежної станції Максим Калач і швидко йде до вогню.
За останні п'ять років кількість пожеж у селищі збільшилася на 50%
Біля поля з чагарником стоїть старший чоловік і, обпершись на вила, зачаровано розглядає полум’я. Помічає місцевого пожежника і починає виправдовуватися.
«Гарна погода, то вирішив прибрати біля хати. Воно зараз догорить і згасне», - винувато каже чоловік.
Вогонь справді доходить до лінії ставка і гасне, проте Максим Калач каже, що багато пожеж тут закінчуються не так вдало. Торік підпалені чагарники ледь не знищили австрійський цвинтар біля річки Верещиця, при в’їзді у село. Там досі стоять десятки чорних стовпів електромереж, які так і не прибрали.
Місцевий пожежник Максим Калач
Крім відеоспостереження у Івано-Франковому розробляють протипожежний менеджмент-план, тобто найкоротші маршрути доріг до потенційних пожеж. Проблема селища у тому, що багато вулиць тут перейменували, часто пожежники не можуть зорієнтуватися, куди треба їхати. Навіть саме селище називають по-різному, багато людей кажуть, що живуть у Янові, таку назву населений пункт мав до 1946 року. Окрім того, вулички дуже вузькі і якщо хтось невдало припаркується, то машина рятувальників не зможе проїхати.
«Якщо виникає пожежа, то люди дзвонять на 101 і потрапляють у району пожежну, до нас прямого номера немає. Тобто людина дзвонить у Яворів і пояснює диспетчеру що і де горить. І тут починається найскладніше: райони і вулиці люди називають по-різному, а дорога кожна секунда», - пояснює рятувальник місцевої пожежної станції Максим Калач.
«Час перед Великоднем для нас найстрашніший, всі палять суху траву»
Інформацію про погоду та пожежі можна прочитати на інформаційне табло селищної ради, яке висить при вході у будинок. Дані тут змінюють кілька разів на день, а займається моніторингом заступник селищного голови. Свій робочий день він починає з того, що переглядає відео з камер спостереження іще з ночі.
Заступник селищного голови Володимир Бродик
«Час перед Великоднем для нас найстрашніший, всі хочуть прибрати навколо дому і починають палити суху траву», - розповідає заступник голови Володимир Бродик і показує на моніторі зображення території навколо церкви.
На столі у чиновника стоїть маленька копія дерев’яного коника, який стоїть біля церкви. Чоловік повільно рухає курсором по відео і бачить кілька сірих плям, які нагадують дим, тоді починає збільшувати зображення. На екрані видно кілька невеликих пожеж, це місця, де зараз люди спалюють сміття. Такі пожежі не страшні, про них не інформують пожежників.
«Спочатку я сприймав цей проект як боротьбу з пожежами, але насправді це допомагає аналізувати стан пригороди, можна побачити навіть місця, куди прилітають червонокнижні чаплі. Ми навіть кілька разів використовували відео, щоб знайти винуватих у дрібних порушеннях в селищі», - каже Володимир Бродик, уважно роздивляючись відео на екрані.
Усі фото Максима Баландюха для ZAXID.NET
Матеріал підготований завдяки підтримці НЕЦУ, Європейської Комісії, Австрійського Червоного Хреста та Австрійського Агентства з Розвитку (ААР) і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу