Олег Ольжич був талановитим поетом, археологом та одним з видатних діячів ОУН. Він відіграв значну роль у культурному та політичному житті, а також у національно-визвольному русі у період Другої світової війни. Олега Ольжича арештували у Львові та закатували у нацистському концтаборі, спаливши після цього його тіло.
ZAXID.NET розповідає цікаві факти із біографії видатного українця Олега Ольжича.
***
21 липня 1907 року у Житомирі народився Олег Ольжич (Кандиба). Його мамою була вчителька, а батьком – письменник, який відомий під псевдонімом Олександр Олесь. Олег був здібним та навчився читати у три роки, а у п’ять навіть написав невеличку п’єсу. Хлопець вмів малювати, а також грав на піаніно та скрипці.
Дитиною Олега Ольжича певний час виховували бабуся з дідусем. Олександр Олесь любив свого сина та ніжно називав довгоногим Лелекою, присвячуючи вірші.
У 1919 році, коли Олександр Олесь виїхав у Будапешт як аташе з питань культури УНР, Олегу з матір’ю було важко, вони вимінювали речі на харчі. Згодом вони виїхали за кордон, де зустрілись з батьком та оселились у Празі.
Коли Олегу був 21 рік, то у Празі вийшло його перше оповідання про півня Рудька – «Рудько», підписане псевдонімом О. Лелека. У журналах «Літературно-науковий вісник» та «Студентський вісник» публікувались перші вірші поета.
«Олега не можна було не примітити: високий, трохи горбився, ніби соромився свого зросту, чемний, але різкуватий. Не полюбляв краваток, ходив «по-словацькому»: комір сорочки поверх піджака. Олег був дуже подібний виглядом і вдачею до свого батька… Світла, кучерява чуприна, скромна, ніби засоромлена усмішка, лагідність і м’якість поведінки, тонке почуття гумору, що часто переходило в досить їдку, але дбайливо завуальовану іронію», – згадувала Олега Ольжича його перша симпатія Марина Антонович-Рудницька.
Традиційні методи навчання не виправдовують ваших очікувань? Альтернатива є! Дистанційна школа «Оптіма» пропонує інноваційний підхід. Комбіновані уроки, інтерактивні завдання, авторські матеріали – усе це не просто забезпечує високу ефективність навчання, але й формує в учнів цікавість до нового. Дізнайтеся, як вступити до дистанційної школи, та розпочніть захопливу подорож до знань!
У Карловому університеті в Празі Олег Ольжич захистив докторську дисертацію на тему «Неолітична розписна кераміка Галичини». Згодом молодого вченого запросили читати лекції до Гарвардського університету в США.
Олег Ольжич є відомим археологом, він розробив періодизацію трипільських пам'яток Дністровського регіону. Працював в Українському вільному університеті та в археологічному відділі Чеського національного музею в Празі.
До Організації українських націоналістів (ОУН) Олег Ольжич вступив ще у 1929 році та згодом на доручення Євгена Коновальця організував «Культурну референтуру ОУН», яка налагодила випуск видань українських націоналістів та об’єднувала відомих діячів. Олега Ольжича можна назвати одним із будівничих та оборонців Карпатської України, яка постала у березні 1939 року. Після розколу ОУН у 1940 році Олег Ольжич став на бік полковника Андрія Мельника.
Під час Другої світової війни Олег Ольжич у складі похідних груп ОУН вирушив в Україну та займався організацією українського підпілля в окупації. Під його керівництвом створили редакцію газети «Українське слово», яку очолив Іван Рогач.
Діяльність ОУН була помітна окупантам, тому Олегу Ольжичу доводилось постійно переховуватись. Влітку 1943 року Олег Ольжич уклав таємний шлюб із Катериною Білецькою, яка була молодшою на 13 років. Друзі називали обраницю Ольжича Калиною, а шлюб тримали у таємниці для її безпеки.
У травні 1944 року гестапівці арештували Олега Ольжича у Львові. Його швидко відвезли на допит у Берлін, а згодом – у концтабір Заксенгаузен. Олега Ольжича жорстоко катували, а після його смерті 10 червня 1944 року тіло спалили у крематорії.
За життя Олег Ольжич видав лише дві книжки поезій: «Рінь» та «Вежі». Третя збірка «Підзамчя», упорядкована самим автором, побачила світ уже після його смерті.
Майже через два місяці після смерті Олега Ольжича його дружина народила сина, якого назвала Олегом – на честь батька.
При підготовці матеріалу використано дані «Локальної історії», «Історичної правди», Українського інституту нацпам’яті, Житомирської обласної бібліотеки.