Росіяни потішили доброю комедією. «День радіо» – повнометражна екранізація вистави театру «Квартет І», яка йде на сцені з 2001 року, – майже класична комедія ситуацій і попросту – 100 хвилин сміху. Сміху насамперед над людськими типами і стереотипами.
Театральність екранізації впадає у вічі відразу. Тут маємо майже класичну єдність часу-місця-дїї. Кількагодинний марафон на радіо - події в межах студії хіба що «розбавляють» картинки зі шхуни. Комізм ситуації полягає в тому, що незадовго до прямого ефіру - запланованого марафону на підтримку загублених в Африці туристів - доводиться «круто» змінювати тему. Гарячково вишукуючи тему, «креативщики», як і годиться, шукають погану новину (класичний стереотип медійників: добра новина - не новина). В той момент згадався Сєргєй Мінаєв з його «Media Sapiens», де дається «інструктаж» з «роблення новин», коли з теми дідівщини «виростає» страшна картина: від солдата, який дезертирував та обморозив ноги, залишається лише голова (!), і його життя підтримують коштом якоїсь опозиційної партії. За цією ж схемою виходить зі скрути колектив «Как бы радио», роблячи з мухи слона. Так маленька шхуна з десятком тварин цирку і двома дресирувальниками стає тихоокеанським лайнером, на якому можуть загинути 100 рідкісних тварин.
Оскільки під рукою не знайшлося Червоної книги, рідкісних тваринок довелося попросту... вигадувати в прямому ефірі. Що і робить з успіхом радіотехнік, якого представляють відомим вченим. Звідси і «кролик-зануда» і «чернопопик», і «подкустовный выползень», вид, який, виявляється, залишився тільки в чоловічих особинах і в 4 екземплярах, і розмножується... виповзаючи з-під куща. Цих та інших перлів гумору розсипано по цілому фільму. Чого вартує змонтоване з аудіоуроку французької нібито інтерв'ю з відомою захисницею тварин - актрисою Бріджит Бордо. Треба бачити ведучих марафону, які просто захлинаються власним сміхом, коли раз-по-раз чують французьке «так».
Але...то все краще чути і бачити, ніж переповідати. Єдине спасіння для ведучих, котрі викручуються, як можуть, в тому, що марафон - музичний, і на підтримку нещасних тваринок прибувають «Мумий Тролль» (з піснею «Бермуды»), «Чайф» («Ой-йо»), «Несчастный случай» («Радіо»), «Ногу свело!» («В темноте»), «Ночные снайперы» («Морячок»), Сергій Бабкін («Забери»), а також Микола Фоменко та гурт «Бобры» («Вязанный жакет»). Пісні гуртів дуже влучно ув'язані в сюжет.
А наші «Воплі Відоплясова» з піснею «День народження» - то взагалі блискучий окремий епізод. Неперевершений Скрипка через звуконепроникне скло студії намагався зрозуміти всі ті жести і мімічні послання і по губах прочитав таки, що тема марафону кардинально змінилася. Музичний продюсер фільму Михайло Козирєв, він же - у ролі програмного директора «Как бы радио» - зазначив, що Олег Скрипка виявився «неймовірно талановитим комічним актором», а ВВ «вибрали для зйомок як найбільш розкуту, відчайдушну та іронічну українську групу».
У фільмі створено цікаві комічні типажі: шеф, секретарка, радіотехнік, ді-джеї, жінка-вамп, квочка-мама. Спочатку видається, що смішне - банальне, але зрештою розумієш, що смієшся над доведеними до абсолюту (чи то й до абсурду) людськими стереотипами. Наприклад: скільки ви чули анекдотів про секретарок і про блондинок? А тепер об'єднайте їх - і вийде одна із героїнь цього фільму - секретарка-блондинка, нездатна зрозуміти, що таке Червона книга, і схильна труїти у свій день народження усіх співробітників «свіжими пиріжками», які ... потягом передала тітка з Одеси. Її глупота сягає безконечності, аж до такої міри, що ви, надриваючись від сміху, кажете собі: стоп, такого не буває. В конкретної людини - не буває, тому то це типаж (характер), притому ж створений з двох стереотипів (блондинка - значить обов'язково дурепа, секретарка - обов'язково «обслуговує» шефа, та ще й, як виявляється, півофісу). За такою ж логікою - шеф - завжди правий, радіотехнік - «під мухою», мама шефа - квочка, схильна до кількагодинного телефонного давання порад про правильне харчування, ді-джеї раді до всіляких вибриків, жінка-вамп - претензійна, мило-небезпечна, а попросту - стервозна красуня.
І в багатьох інших епізодах ми сміємося з типових і стереотипових ситуацій - «вирубування» електрики, «зависання» в ліфті, заглядання в чарку на робочому місці, зливання з баку частини пального.
І насамкінець, що найкумедніше: коли нещасних тварин таки вирушають рятувати, горе-радійники роблять все можливе і неможливе, аби цього не сталося, оскільки їх можуть впіймати на велетенській вухато-хвостатій брехні. Що таке невеличкий звіринець у Японському морі на шхуні без краплі пального в масштабах світової революції? Головне, що «как бы» марафон на «Как бы Радио» безперечно вдався. І над цим, зрештою, варто вже не тільки сміятися, а й задуматися. Принаймні, працівникам медіа.
«День радіо» (Росія, 2008). Режисер: Дмитро Дьяченко. У ролях: Ростислав Хаіт, Леонід Барац, Олександр Демидов, Каміль Ларін, Михайло Козирєв, Нонна Гришаєва, Максим Віторган, Анна Касаткіна.
Фото з сайту chimera.ozersk.ru