Вночі 8 квітня у Львові вбили лідера гурту «Лесик Band» Олександра Дацюка. На зупинці громадського транспорту на 56-річного музиканта напав безпритульний і двічі вдарив ножем в серце.
Заснований у 1990 році «Лесик Band» випустив п'ять альбомів. Особливістю стилю цього надзвичайно популярного у 90-х гурту є легкий суржик, в якому з українською мовою змішані полонізми, англійські та російські вирази. ZAXID.NET згадує найкращі пісні «Лесик Band».
***
Гуляли
А гуляли, співали, любили і пили,
А в морду як моцно ми били.
Як крали, тікали, а лапали довго,
Лічили, а потім садили.
Да ну мене нашо, мамаша, бігме,
Як би знала ніколи на світ не пускала.
Загнали в блокаду,
Всі стали вовками і здуру будують Канаду.
Приспів:
А най-го качка копне в задницю
За дорогу таку полядвицю.
А най їм повилазять вочі,
Шо всім горілка стала в боці.
Від регіонального правлєнія
Заліз в долги до опупєнія.
За поміч ношену подяку
Весь світ цілує моцно в руку.
А гуляєм, співаєм, всьо любим і п’ємо,
А в морду сильніше ше б’ємо.
Як крали – крадемо,
А лапають – файному пану у лапу даємо.
Да ну мене нашо, мамаша, бігме,
Як би знала ніколи на світ не пускала.
Загнали в блокаду,
Всі стали вовками і здуру будують Канаду.
Журавлі
Наконєц я до получки дотігнув,
На роботі, як на пана, спину гнув,
Знову празднік – у кишені є дєньга,
Тепер знов буде крутитись голова.
Приспів:
А журавлі у небі: "кря-кря-кря",
Вони, напевно, з перепугу,
Бо я знайшов собі подругу –
Флящинку красного вина...
А журавлі у небі: "кря-кря-кря",
Немов почувствовали празднік,
Бо у душі моїй весна –
Ще троха, і зійду с ума!
Аж до краю мене чарка затовбла,
У очах уже кромєшна тємнота,
І желаніє остало сі одно:
Кому в морду надавати ні за шо!
Солнце плаче, на душе кіпіт тоска,
Ні получки, ані чистого бєлья,
До авансу нє свєхнуться би з ума,
Бо в мозгах, як в нєбєсах, лиш "кря-кря-кря"!
Просипаюсь – на одєжду глянь свою,
Всьо засохло – я, як пам’ятник, стою,
А з руками, Боже, шо за чудєса –
Ще нємного, і злечу я в нєбєса!
Приспів
Співали ящури
Снітся мнє кошмарний сон,
Шо за мнов повзьот пітон,
І я мігом рачкував у кльозет.
Ящур хату розвалив,
Маму й вуйка роздусив,
Бронтозавер наробив на сєльсовйет.
Приспів:
Співали ящури в вишневому садочку,
А в кукурудзі скакали мавпи,
А за селом на безімянному горбочку
Там динозавер доїдов Петрову дочку!
Браття і друз’я мої
Гонят по селу, як пси,
Же би не попасти в лапи чуда.
Участкового жена,
Маскіруясь під коня,
Прєвратилась в странного верблюда!
Приспів
В туалєтє тим сижу,
На село свойо гляжу,
І наделав под сєбя, як дитя.
Тьоща моя, Валентіна,
Має зад, як піаніно,
А зі страху сі вмістила в будку до Рябка!
Приспів
Встав я утром без пульса,
В поту холодном, чуть диша,
Мордягою к окну я притулівся.
А в селі така краса,
Кругом довкола тішина,
Рябко у буді спит, а в полі лиш скотіна...
Співав старий Петро в вишневому садочку,
А в кукурудзі спав участковий,
А за селом на безімянному горбочку
Мій син Пилип соблазнив Петрову дочку!
Добра Мадонна
Піду гет на край землі,
Вниз ногами помахаю.
Возьму фляшку, або ліпше дві,
Сяду, буду пив, співав, з зірками покидаю.
Дуже громно закричу,
Може Бог мене насварить.
Я помовчу, закурю,
З неба пущу з етикетки літачок підпалю.
Добра Мадонна, слухай приколи від людей,
Дивиші Петро – летить НЛО так високо.
Добра Мадонна, ніколи не злисі на людей,
Навіть син твій Христос дивний наш тост так не поняв.
А коли хмильним вином,
Голову я озадачу,
То сльоза просто так
На долину вниз поплачу.
Добра Мадонна, слухай приколи від людей,
Попробуй Петро – солене в тебе пальто – ну то до пива його.
Добра Мадонна, ніколи не злисі на людей,
Навіть син твій Христос дивний наш тост так не поняв.
А як вип’ю всьо, накидаюсь, накричусь
І на качані від ябка послизнусь,
Впаду вниз, з краю землі полечу
І як люди всі від страху сподні замочу.
Добра Мадонна, слухай приколи від людей,
Дивиші Семен – летить супермен, безстрашний спортсмен.
Добра Мадонна, ніколи не злисі на людей,
Навіть син твій Христос дивний наш тост так не поняв.
Піду гет на край землі,
Вниз ногами помахаю.
Возьму фляшку, або ліпше дві,
Сяду, буду пив, співав, з зірками покидаю.
Рекет
Всю жизнь пахав у полі,
Там натерпівсі болі,
А президент дав волі –
Я бізнесменом став.
І мав солідне дєло,
Я випускав фанєру,
А дєло йшло, аж пєло,
Но вдруг прийшла біда.
То було десь так в серпню,
Прийшов в мою майстерню
Якийсь блатний в наколках
І з ним п’ять бугаїв.
Назвав мене Кирюхов,
Раз пальнув поза вуха,
Казав, шоб я шомісіць
Фанєру відстігав.
Не дам вам ні копійки,
Ти тут сі не вимахуй,
Ану валіт всі звідси,
В колгоспі заробіт!
Він витігнув балончик,
Щось порскнув мені в писок,
І за якусь секунду
Розбив мя параліч.
Очнувсі я десь в лісі,
Вони ми мордували,
Як в кінах партизанів
Катує лютий враг.
Віддам вам всю фанєру
І клей, і циркулярку,
Тілько не бий по карку,
Йой, хлопці, не душіт!
Джулія
Приспів:
Джулія, женщина з востока,
Гарна, трохи косоока.
Джулія, ти з Чарджову, я зі Львова,
Ми не встрєтімся ніяк.
Чуєш? Подзвони, вуха полоскочем,
Попльоткуєм, порегочем.
Хочеш – напиши
Скільки бочок тато з мамом накрутили анаши.
Знов твій верблюд пішов в загул,
На горбі везе в аул, прямо на Стамбул.
Я буду ждать завжди вас двох
Біля пальму трьох дорог
О, як би ні бил путь дальок.
Приспів
Там, де бархани і пісок,
Ми в зелений островок зайдем на хапок.
Нас зрана збуде двох павлін,
Кемел з’їсть твій апельсин,
О, в руки возьму я акин.
Свою родіну нєжно згадаю, сльозу пророню
І в любві тобі Джуля признаюсь, вірші пропою.
Вітер срібний навіє інтімні желанія,
І ніхто не спитає нас про вєроісповіданіє.
До свіданіє.
Но безпрєдєлу є предєл і баул наш похудєл,
Весь аж ввєрх злєтєл.
Бідний павлін від диму вгас
І верблюд як Міккі Маус,
О, ше й журавлі нас звуть на хаус.
Приспів
Моя мері
Зуби я си вставлю, рашпилем поправлю,
І тройним адекальоном покроплю.
Сєду на ровера, куплю си циґари,
І до тебе моя радість підрулю.
Приспів:
Повіч мені моя Мері,
Коли віддашсі ти мені?
You love me, love me, love me.
Так ненав’яжчиво коли в рукє рука
І так на завжди, на віка!
Сєдим на канапі, включим си Pink Floyd,
Я тебе до себе притулю.
Ти будеш казала нєжні лєпетання,
Ну а я як кінь сі засмію.
Приспів
І в тій атмосфері я ти скручу руку,
Кинусі на тебе і ті роздеру.
Файно так мєчтати, піду сподні прати,
З тобой шось мати Боже борони.
Горбатий
Мишина тестьова тихонько катиться
Така довєрчіва, що можна їхати.
Мене спинила ти, сказала жалібно:
– Друг, підвези, всьо буде правильно.
На ногу руку мнє сама поставила,
Шо я забув дорожні правила.
Звернув під знак "нельзя" на вулицю Сосюри,
Тепер чомусь вона Петлюри.
Ти «вирогєн вушний» так нєжно щебетала
І об’ясняла мєсто житєльства.
А я співав тобі блатную мурку,
Дав газу по шосе на Турку.
У лісі темному по согласію спинились,
В позу салона якось злились.
Нераз в той час любви про тестя я згадав,
Чим думав він, коли горбатий брав.
Візьми в гріхи – немає радіатора,
Добре, що не зляв з акамулятора.
Ніч гори вкрила, темная ніч,
Місяць аж вилупив очі, сміявся стидливо.
Колискова
Сова лякає з лісу діткам ніжний сон,
А сон тікає від моїх вікон,
Не можу я закрити рот собі –
Лиш колискову з медом дам тобі,
Ти тільки спи...
Тебе лякає поки зайвий шум,
Мене – той день, що прийде наобум,
Мене – той день, щоби нажитися,
А не так просто похмелитися
Чи змиритися.
Приспів:
Он там до теми без проблеми сходиться,
У стайні спить могутній бик,
У буді пес забув про дрик,
Змія в норі співає: "ша-на-на-на",
І колискову складає втома-а.
Світи промінням свіжим, місяць молодий,
На грішну землю ти його пролий,
Пролий на тих, хто наживається,
На тих, хто зрання похмеляється,
Та менше з тим...
Сову най страшу з тою мордою,
А я по вуха вкрию рідную
І колискову набаюкаю,
Найліпший клімат – то під ковдрою,
То все, what can I do?
Приспів
Сова лякає з лісу діткам ніжний сон,
Лякає з лісу діткам тихий сон,
Лякає з лісу діткам ніжний сон, т-с-с...
Пісня про Львів
Мені вже сім століть минають
Ще й «сила князя» називають
Зачав король моє буття
Я місто, Львів – моє ім’я
Я з віком ріс, мужнів, міцнів
Вітав царів, бив ворогів
Прийняв навік, як свояків,
Вірмен, поляків і кравців
Шинкарів, туртурів
Приспів:
Що сталось в світі
У двадцять першому столітті
Чому ти, любий, так змарнів
Мій прекрасний Львів
Що сталось в Божім світі
У двадцять першому столітті
Хто до провінції тебе довів?
Прогресивний Львів
Мене від рідних часто відбирали
На свою мову назву "Львів" міняли
Але щоранку прибирали
Нехлюїв по закону фест карали
Бруківки лились рівним склом морів
Сп’янілий марец тішив час котів
Я навіть від татар відбитися зумів
Тепер нема спокою від щурів
Приспів
Стелився подих запашної кави
А як музики колись файно грали
Летів їх спів до Відня й за Дніпро
Тепер "гоп-стоп, засунь єй пад рєбро"
У мої тривожні сни
Приходять зодчі, в древності майстри
Їх душі не знайдуть собі спокою
За стан творінь, де ми живем з тобою
Є мудрість і добрі руки
Щоб гідно жили діти і онуки
Із гордістю повік віків
Прославляли Львів
Є розум і добрі руки
Щоб гідно жили діти і онуки
Із гордістю повік віків
Прославляли Львів