Президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер вважає, що Євромайдан, який проходить по всій Україні, засвідчив кілька важливих політичних тенденцій.
По-перше, українці позбулися «комплексу Помаранчевої революції». Подолавши розчарування, вони знову вийшли на вулицю і відстоюють свою громадянську позицію. По-друге, рушійною силою змін в країні стають студенти, що дає шанс на поступову зміну політичних еліт.
Власне, про явище Євромайдану та прогнози щодо розвитку політичної кризи в Україні – у розмові зі знаним економістом Олександром Пасхавером.
- Олександре Йосиповичу, на вашу думку, кому було вигідно те, що сталося в ніч з 29 на 30 листопада – силовий розгін мирного мітингу за допомогою «Беркуту»? І чи були ці дії заздалегідь спланованими?
- Не все так просто. Такі дії вказують на те, що у владі немає єдності. Можливо, між ними стався якийсь розкол. Думаю, вже невдовзі ми дізнаємося, який саме. Очевидно, що Янукович підтримує цей розкол, але заява прем’єр-міністра, який вважає, що це була провокація, не може бути обманом. Такого Микола Азаров ніколи не робив. Це такий же незвичний поворот подій, як і те, що глава адміністрації президента Сергій Льовочкін подав у відставку. По суті Льовочкін посідає місце між другою-третьою позицією за рейтингом впливових людей в Україні. Це не просто силове протистояння. Тут складніші явища, які наразі незрозумілі. Варто усвідомити, що факт розігнання мирних демонстрантів – це не протистояння влади й народу, а щось більше. Особливо дивує ідея силового розгону, коли "беркутівці" буквально затиснули людей. За звичним порядком, тиснуть з одного боку, а з іншого залишають відкритий вихід, аби люди могли виходити. Це є більш гуманний спосіб.
- З ваших спостережень, яких результатів вдалося досягти проведенням Євромайдану?
- Думаю, поки що ми не бачимо реальних результатів, оскільки процес ще не завершився. Те, що сталося, - не кінець процесу, а тільки початок. На мій погляд, саме цей початок процесу налякав владу більше, ніж навіть велика кількість людей на майдані. Вже 1990 року Студентська революція на граніті, в якій взяла участь порівняно невелика кількість молодих людей, викликала потужну реакцію. Зокрема, тоді пішов у відставку голова Ради Міністрів УРСР Віталій Масол. Студенти – це найбільш небезпечний матеріал для протесту, бо вони молоді і не бояться так, як могли б боятися люди похилого віку. Вони більш екстремістські, більш готові до рішучих дій. Тому, якщо стихійний студентський вибух переросте у масовий студентський протест, то це дуже серйозно налякає владу. Будь-яка влада стає доброю, коли налякана. І це стосується не тільки нашої країни. Коли влада боїться, тоді вона добре служить.
- Попри всі сподівання, що Євромайдан вплине на рішення Януковича, він таки не підписав угоди про Асоціацію з ЄС.
- На жаль, мітинг – це один з елементів боротьби, але він не є ключовим чинником, який впливає на зміну думки. Очевидно, Янукович прораховував усі фактори, зокрема вплив Росії і так далі. Тому мітинг не міг переважити наміри президента. Це сталося б лише тоді, якби цей протест набув агресивної форми. Тоді Янукович почав би боятися за себе, свою власність. Але до цього не дійшло. Тому не треба розглядати мітинг як реальний чинник для зміни рішення Януковича. Він навіть не враховував цього чинника. Завдання, яке він перед собою ставив, - нейтралізувати цей мітинг. Ось чому він поводився досить послідовно і достатньо далекоглядно. Віктор Янукович, так би мовити, придушив цей протест у своїх же обіймах. Мер Києва обіцяв створити всі умови, аби на Євромайдані було комфортно – видати пальне, розкласти намети для обігріву і таке інше. Це вже говорить про те, що стратегія мала характер, протилежний до очікувань мітингувальників. Останніми днями атмосфера була більш жорсткою, однак ніяких провокацій влади щодо Євромайдану не було. Це вже не Помаранчева революція. На мій погляд, маємо два результати мітингу, які суттєво можуть змінити наше майбутнє. По-перше, велика кількість людей на Євромайдані свідчить про зникнення «комплексу Помаренчевої революції» у сенсі подолання розчарованості у будь-яких змінах. По-друге, перевірена спроможність студентської самоорганізації, хоча й цей процес ще триває. Тому це лише початок дій. Цілком можливо, що політтехнологи Януковича будуть робити все, аби лишень перешкодити студентській активності й організації. Особисто я вважаю, що гасло «Студенти без політики» закинули у студентське середовище політтехнологи від чинної влади. Адже студенти не були б пасивною силою, а могли б на паритетних основах співпрацювати з політиками. Очевидно, вони не висунули авторитетних лідерів зі свого середовища. Тому студенти без політики - значить без результатів.
- Як пояснити те, що 26 листопада відбулося об’єднання партійного і непартійного Євромайданів? З якою метою це робилося?
- Це означає, що нинішні політичні лідери досить адекватні. Вони усвідомлюють, що майбутнє за студентським протестом, бо це найбільш небезпечний для влади протест. Я гадаю, що як тільки студенти розійдуться по аудиторіях, влада почне швидко вишукувати студентських лідерів. Зовсім необов’язково, що вона буде їх арештовувати. Досить ймовірно, що влада буде їх переманювати на свій бік, всіляко сприяючи. Це стандартна політика у будь-якій країні. Будуть висуватися гасла, які паралізовуватимуть протестний рух. Обов’язково будуть! Перше таке гасло ми вже згадували – «Студенти без політики». Друге гасло, до прикладу, - заклик до того, що швидкими рухами нічого не досягти. Це досить схожі гасла. Загалом таких гасел може назбиратися багато під кожну конкретну ситуацію. Тому, як завжди, ми не знаємо, що буде. Ми не можемо зараз сказати, що мітинг як окремий фактор загального протесту привів до якихось конкретних результатів. Можу лише стверджувати, що це позитивний симптом, який буде розвиватися. До прикладу, вважаю, що вже через два тижні можна буде про щось говорити. Ми вже приблизно знатимемо, як буде розвиватися студентський протест далі, як політичні лідери спланують дії.
- Чому опозиційні лідери наразі не здатні зреагувати і подати чіткий план дій. Зі сцени лунають лише їхні красномовні промови, але жодної конкретики, а що ж робити далі?
- Думаю, напрямком своєї політики вони обрали вибори. Але, як на мене, це неправильна позиція. Вибори повинні бути елементом комплексної програми дій. Нічого сказати більше не можу. Просто їм забракло енергетики. На жаль, в історії України часто бували випадки, коли не вистачало енергетики.
- Чи можуть гіпотетичні санкції США щодо президента та уряду змінити хід подій?
- На це не треба особливо сподіватися. Подивіться на білоруського президента Олександра Лукашенка. Він поводиться нахабно, і жодні санкції на нього не діють. Санкції можуть бути, але американське та європейське керівництво не йде на це. Ці санкції проти власності того, на кого позивають. Щоб застосувати такі санкції, Януковича треба оголосити злочинцем. А це вже занадто, з їхньої точки зору.
- Юрій Луценко заявив, що найбільше, чого мітингувальникам вдалося досягти, – це не допустити підписання угоди з Митним союзом. Чи є гарантія, що Янукович не зробить цього пізніше?
- Річ у тім, що Митний союз невигідний для Януковича. Тому він буде вертітися як тільки зможе, аби лишень не підписувати. Це, швидше за все, залежить від жорсткості Володимира Путіна. Якщо він поставить Януковича у безвихідне становище, то тільки тоді може відбутися підписання угоди. Але не треба забувати, що договір можна і розірвати, адже така стаття завжди передбачена. Тому сам підпис ще не є гарантією нерозривності чи вічності договору.
- Чи можна очікувати підписання угоди про Асоціацію з ЄС після виборів і при новому президенті?
- Цього не можна передбачити. Хоча я склав деякий прогноз. Янукович – це людина, яка не має якоїсь цілеспрямованої стратегії. Він готовий змінювати свої кроки залежно від обставин. Він наче лежить на матраці, який вихитується морськими хвилями. Він пливе туди, куди його штовхають хвилі і вітер. Змінюються хвилі і вітер – він обирає інший напрямок. І коли хтось запитає, а куди пливе ця людина, то добрий аналітик хіба що зможе відповісти, що Янукович пливе разом із хвилями і вітром. Але його внутрішня енергія, його дії не мають конкретного спрямування. Де буде для нього найкраще зміцнювати свою владу – туди він і піде.
- Цікаво, чому Янукович якийсь час начебто притримувався євроінтеграційного напрямку, а під кінець так легко зійшов з дороги?
- Це питання, яке ставлять усі. Це вгадати неможливо, адже усі наші відповіді – це свого роду певні фантазії. Ми не можемо заглянути, що діється в голові Януковича. Виходячи із спрогнозованої моделі дійсності, можу сказати, що спочатку Янукович вбачав у договорі з ЄС більше позитиву, аніж негативу для себе. Це, так би мовити, було найменше з найгіршого. Думаю, що під час багатогодинної зустрічі Януковича з Путіним останній доклав багато зусиль, аби довести президенту України, що підписання угоди про Асоціацію з ЄС матиме гірші наслідки. Він енергійно довів це йому. Очевидно, для цього знадобилося аж три зустрічі: під час першої і другої не вдалося, а от під час третьої – діло зрушилося.
- Як ви вважаєте, а що робити студентам-мітингувальникам, які не знають, як діяти далі?
- Вони повинні визначити лідерів, і ці лідери повинні співпрацювати з партіями як партнери, а не як підпорядкована сторона. Разом вони мають виробити спільні цілі і діяти.