Продати душу: якою вийшла прем'єра «Фауста» у Львівській опері

У Львівському театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької відбулася прем’єра знаменитої опери Шарля Гуно «Фауст».

Диригентом-постановником опери став Іван Чередніченко, режисером – Станіслав Мойсеєв. Сценографію та костюми створила Анна Шкрогаль. Над виставою також працювали хормейстерка Ірина Коваль, балетмейстерка Ольга Семьошкіна та художник світла Олександр Мезенцев.

Оперу у Львівській опері створили за лібрето Жюля Барб’є та Мішеля Карре, написаним за мотивами трагедії Йоганна Вольфганга фон Ґете. Опера «Фауст» Шарля Гуно була написана у 1859 році, а прем’єра відбулася 19 березня в «Театрі Лірик» у Парижі.

«Такі композитори, як Гуно, передбачають розвиток часу і критичні соціальні зміни. У цьому їхня геніальність. Так, ці ідеї завуальовані у прекрасній музиці, яка красою та легкістю мелодій, часом перевершує навіть Верді чи Пуччіні, але при цьому в ній закладені складні філософські питання, актуальні й сьогодні», – говорить диригент-постановник, музичний керівник театру Іван Чередніченко.

Очевидно, що через майже два століття трактування класичного сюжету мало змінитись. І очевидно, що так і сталося. Автори вистави максимально намагаються зробити персонажів та події на сцені близькими та зрозумілими для глядача. Але не через спрощення чи попсовість.

Нова постановка – не просто містична історія про угоду з дияволом. Це скоріше історія існування людини в умовах війни. Це життя у той час, коли мало не щодня доводиться робити моральний вибір.

«Опера “Фауст” сьогодні надактуальна для суспільства, яке переживає війни, кризу цінностей, спокусу силою та моральний вибір. Головне питання твору ми залишаємо відкритим: яку ціну людина готова заплатити за здійснення своїх бажань, і чи помітить вона мить, коли втрачає саму себе?», – зазначає генеральний директор – художній керівник Львівської національної опери, керівник проєкту Василь Вовкун.

Станіслав Мойсеєв – український і європейській театральний режисер, народний артист України, який має у творчому доробку понад 60 вистав.

«У центрі нашої постановки – віковічна дилема людського вибору, коли спроба повернути минуле стає шляхом до незворотних рішень. Відштовхуючись від першої назви опери – “Маргарита”, ми свідомо підкреслюємо центральність цього образу, адже Шарль Гуно, звертаючись до Ґете, значною мірою змістив фокус із філософських пошуків Фауста на людську драму Маргарити, її кохання та духовне випробування», – розповідає Станіслав Мойсеєв.

Для Львівської опери це не перша робота з режисером, що працює насамперед у драматичному театру. На сцені з успіхом йде «Золотий обруч» у постановці Івана Уривського. «Фауст» став не менш вдалою.

Не останню роль у цьому є й візуальний ряд. Художницю Анну Шкрогаль львів’яни знають за постановками у театрі імені Марії Заньковецької. Вона є художницею вистав «Тартюф», «Я бачу, вас цікавить пітьма», «Кайдаші» тощо. Її рішення, з одного боку, яскраві та сміливі. З іншого – «не перетягують коц» на себе.

«Сценографія “Фауста” вибудовується як ірреальний світ Мефістофеля – простір, у якому реальність втратила свою природність і перетворилася на штучну конструкцію. Над героями нависає гігантське звалище цивілізації: уламки образів і предметів, що з часом втратили свій первинний сенс. Це холодне, сріблясте, навмисно штучне середовище, де простір позбавлений очевидної логіки, а предмети – своєї функції», – зазначає Анна Шкрогаль.

Нагромадження предметів, з одного боку впізнаваних, з іншого відірваних від своїх звичних місць створює потрібну атмосферу.

Зрозуміло, що у будь-якій опері головне – виконання. І з цим теж усе склалось. Вартує зазначити, що «Фауст» у Львівській опері – саме та вистава, яку варто відвідати. І можливо не раз, щоб порівняти різних виконавців.

Фото Євгена Кравса надані Львівським театром опери та балету ім. Соломії Крушельницької.