Цього року медичні очільники області взялися активно виконувати законодавчі зміни щодо оптимізації ліжко-місць у галузі охорони здоров’я. На останніх декількох пленарних засіданнях Львівської обласної ради виносяться проекти рішень щодо реорганізації шкірно-венерологічної та фтизіатричної служб у Львівській області.
У Львові працюють два шкірно-венерологічних диспансери: №1 на вулиці Коновальця із стаціонарним відділенням у селі Сокільники та №2 на вулиці Замарстинівська (поліклініка і лабораторія) із стаціонаром на Кордуби. Раніше шкір-вен диспансер №2 був міським, проте після законодавчих змін перейшов в обласне підпорядкування. Спілкуючись із медиками Львова я дізнався, що дійсно два шкірно-венерологічних диспансера – це трохи забагато, що стаціонар на Кордуби, 4а не заповнений. Багато хто говорить про застаріле обладнання лабораторій, про те, що навіть самі лікарі диспансеру часто направляють своїх пацієнтів у приватні лабораторії. Але, якщо говорити у загальному, то основна маса людей, особливо пенсіонерів користується нашими обласними лабораторіями і поліклінічними відділеннями. Отже, ідея з юридичним об’єднанням двох диспансерів в один, із оптимізацію адміністративного персоналу є правильною і логічною. Але потім виникає ряд запитань. Що буде із медичним персоналом «скорочених» відділень, чи будуть вивільнятися приміщення, якщо так – що з ними буде в подальшому…
В проекті рішення по шкірно-венерологічному диспансеру йдеться про єдиний обласний заклад із юридичною адресою на вул. Коновальця. Під тиском частини депутатів, профільна медична комісія обласної ради підтримала правки про збереження приміщень поліклініки і лабораторії за цим закладом. Паралельно комісія комунального майна приймає діаметрально протилежне рішення і пропонує вивільнити приміщення на Замарстинівській і Кордуби та передати їх на баланс управління комунального майна облради. Зрозуміло, що при такому «розкладі» наступним кроком буде приватизація, тобто продаж будівель. Це при тому, що на думку багатьох медиків місто і область гостро потребують медичні приміщення для хоспісу, клініки СНІДу та амбулаторій сімейної медицини.
Подібна ситуація склалася із так званою реформою фтизіатричної служби. Там, за попередніми розрахунками вивільняються будівлі за адресами Лемківська та Устияновича. Як задіяти ці приміщення для потреб охорони здоров’я також у проекті рішення не зазначено. Усі будівлі, починаючи із Замарстинівської і закінчуючи Лемківською знаходяться у дуже привабливих місцях Львова, з дуже коштовною землею. Варто зауважити, що ряд будівель, зокрема на Лемківській і Замарстинівській раніше були у власності міста, проте на початку 2010-х переведені на баланс і у власність області, при чому, на думку багатьох, цей процес передачі майна був із значними порушеннями – просто БТІ було під обласною владою.
Якщо говорити про приватизацію, то за останні 10 років обласна влада, «руками» управління комунального майна продала досить багато нерухомості, проте говорити, що це суттєво вплинуло на дохідність обласного бюджету не приходиться. А об’єкти соціальної інфраструктури потім збудувати або купити не буде під силу. Зазвичай схема приватизації в області виглядає так: є цікавий об’єкт нерухомості, знаходиться особа, яка «кидає на нього оком», підписується договір оренди на цю будівлю і потім, шляхом викупу, без конкурсу чи аукціону викупляється об’єкт по заниженій ціні. Так ми втратили десятки будинків і споруд, які могли б бути школами, дитячими садочками, поліклініками, ФАПами і таке інше.
На щастя, на даний момент остаточне рішення в обласній раді по оптимізації цих медичних установ не прийнято. Проте спроби захопити хорошу нерухомість у мальовничих місцях Львова будуть і надалі. Ми, депутати Самопомочі у обласній раді і в подальшому будемо підтримувати «здорові» реформи в медицині та освіті області, але не за рахунок розпродажі спільного майна за сумнівними схемами. Якщо оптимізовувати, то за умови наявності стратегії та збереження за галуззю важливих об’єктів і перепрофільовувати їх під інші соціально важливі потреби.
Боротьба триває…