У Львівському палаці мистецтв презентують більше 120 творів Софії Караффи-Корбут із приватної колекції дисидента Богдана Гориня.
Чимало українців у радянські часи мали у себе вдома видання «Лиса Микити» чи «Лісової пісні» з ілюстраціями львів'янки Софії Караффи-Корбут. Вона проілюструвала близько 60 творів, кожну четверту дитячу книжку в Україні у середині ХХ століття.
Письменник Микола Петренко згадує, як у співпраці з художницею з'явилася його «Марічка невеличка».
«Марічка невеличка» ‒ це була перша книжка, яку оформила Караффа Корбут, вона зробила десь 12-14 малюнків, прийшла у видавництво і каже: видайте оце. А їй кажуть: так нема ж тексту, в тебе є якісь знайомі, хто може написати? Каже: ну, в мене є знайомі: Лучук, Петренко. Подзвонили мені і я погодився. Так народилася наша перша спільна праця, потім було ще три», ‒ згадує Микола Петренко.
Дисидент Богдан Горинь приніс у Палац мистецтв свою приватну колекцію творів цієї авторки. Познайомилися, коли він був ще зовсім молодим.
«Вона мені показала ранню свою графіку, я був захоплений неймовірно. Каже: вам то подобається? Кажу: дуже подобається. Вона: то беріть з собою. Це були перші в моїй колекції з найраніших її робіт», ‒ розповідає Богдан Горинь.
Збірку пана Богдана безперервно поповнювала сама ж художниця, просто дарувала.
«Я їй кажу: де ж я це все поміщу, я не маю свого помешкання, я на квартирі! А вона каже: я тримаю під ліжком і ти будеш тримати під ліжком. Отак в мене під ліжком почала рости колекція. На щастя, частину колекції я відвіз до батьків до Ходорова. А в 65-му році мене арештували і якщо би не те, що роботи зберігалися у батьків, я не знаю, яка була би їхня доля», ‒ згадує пан Богдан.
Софія Караффа-Корбут мала почуття гумору. Вона була жінка в тілі, а пан Горинь ‒ дрібним хлопчиною.
«Вона дозволяла собі жарти, порівнюючи мене з собою. І намалювала мені в листі такі карикатури, наприклад, намалювала, як вона дивиться через двері, як до неї приходить такий маленький чоловічок, або вона бере його на руки і йде з ним у кіно», ‒ сміється колекціонер.
«Та найдорожча мені одна графіка з автографом. Вона довго її малювала вночі, коли була люта зима і вранці принесла мені. Я читаю, а робота підписана так: «1 січня 63-го року. Данку, будь моєю совістю до кінця, в усьому». Коли я це прочитав, то подумав, що мушу все виконувати по совісті. Це зобов'язання моральне, я не мав права продавати її роботи. Так і сталося, я все зберіг», ‒ зізнається Богдан Горинь.
Близько 120 творів Софії Караффи-Корбут Богдан Горинь демонструє на виставці. Серед них ескізи вітражів, графіка і живопис.