«И когда призывают поверить в обман, что репрессии - путь пережить катаклизмы, я смотрю этот фильм и читаю роман, чтобы видеть зерно, искаженное призмой», - текст пісні на російській радіостанції ріже вуха. Вперше чую російську рок-співачку з ім'ям Луна. Мимоволі думаю, що вона досі не заборонена, то її творчість обов'язково заборонять у Росії. Її пісня має назву «2014». Вона – про однойменний роман-антиутопію Джорджа Оруелла.
Оруелл написав роман про тоталітарну державу, беручи приклад із тогочасного Радянського Союзу. У футуристичному світі Оруелла суцільний контроль влади. Демократія винищена, а за усіма слідкує Старший Брат. Його автор змалював із Сталіна – вождь вусатий із широкими бровами. Найгіршим злочином у цій країні був злочин думки. Ідеологія проголошувала — подумавши про правопорушення, людина сама підписувала собі смертний вирок. За цим слідкувала Поліція думки. Міністерство Миру займалося війною, Міністерство Правди — брехнею, Міністерство Любові — тортурами. Але навіть у такому світі люди повставали проти системи і прагнули до кращого життя.
Після виходу роману автор миттєво став відомим. Роман увійшов до списку найкращих книг 20 століття, і кожен третій американець і британець міг похвалитися, що прочитав Оруела.
Якби Оруел жив у наш час, у нього так само був би шанс написати роман-антиутопію. Не гірший, як «1984». Бо з'явився ще кращий приклад за Радянський союз. У Росії військовий напад називають миротворчою місією, викрадення та злочини пояснюють спробою захистити та оберігати скривджених російськомовних громадян Україні. От тільки героїв, які мали б повстати проти системи, автору довелося б вигадати самому. Для прикладу нікого немає.