У рамках «Школи відповідальних громадян», організованої Інститутом лідерства та управління УКУ, відбулася зустріч з відомим українським науковцем, членом Несторівської групи Ярославом Грицаком, який говорив про цінності українського сусіпльства, постмайданні зміни та коридор можливостей, який відкрився для України після Революції Гідності. ZAXID.NET записав найцікавіші тези історика.
***
Історики вважають, що один з найбільших поворотів у історії людства – перехід від традиційного до модерного суспільства. Стався він на межі XVIII – XIX ст. Можна говорити про різні його ознаки, однак мій улюблений критерій – це тривалість життя. Умовно кажучи, від Христа до Наполеона середня тривалість життя становила 20-25 років. Була висока смертність серед дітей, критичний вік яких був від 1 до 5 років, дорослі вмирали від голоду та хвороб, які зараз лікуються простими ліками. Життя, як казав Гоббс, було брутальне, жорстоке і коротке.
На межі XVIII – XIX ст. тривалість життя починає різко зростати. Для порівняння, на кінець XIX ст. середня тривалість життя по всьому світу збільшилася до 40 років, під кінець XX ст. – до 60. Щось дуже сильно змінилося, відбувся технологічний та науковий поступ. Ангус Медісон свого часу зробив дослідження, яке поділяє усі країни на 3 групи, кожна з яких рухається на різних швидкостях. До першої, найшвидшої за розвитком групи, належить, наприклад, Велика Британія, США, Франція. До другої – Нова Зеландія, Іспанія, Португалія. А є країни, які ледь повзуть. Ті країни, які входять до першої групи, не змінюються. Це називається сталим розвитком.
Маємо цікавий феномен – усі хочуть заможно і довго жити, але не всім це вдається. Якщо ви подивитеся на стратегію розвитку України до 2020 року, то там є ключова фраза: «Стратегічним завдання України є перейти на траєкторію сталого розвитку». Однак, щоб вийти на цю першу швидкість, треба зрозуміти логіку цих змін, яка полягає у тому, що треба брати до уваги цінності.
Не треба сприймати цінності, як ліки на усі випадки життя. Цінності – це те, що вас найбільше мотивує. Якщо ви хочете зрозуміти, що для вас є цінністю, щиро зізнайтеся собі заради чого ви готові 3 ночі не поспати, віддати усю свою зарплату, сили чи життя. Цінності утворюються переважно способом життя поколінь, бо головний рушій зміни цінностей – це зміна поколінь. Молоді люди часто мислять та поводяться по-іншому, ніж старше покоління.
Нассім Ніколас Талеб у книжці «Чорний лебедь» добре показав логіку змін. До часу, коли Кук відкрив Нову Зеландію, усі європейці думали, що лебеді існують лише білого окрасу, поки він не побачив чорного лебедя на березі Нової Зеландії. Кажуть, що відкриття чорного лебедя різко змінило уявлення про те, ким є лебедь. Якщо сказати по-іншому, то завжди стається щось несподіване, що різко змінює наше життя. У сучасному світі виграє той, хто першим побачить чорного лебедя і зрозуміє логіку.
"Молоде покоління є дуже відкритим до корупції, вони ростуть у суспільстві, де, починаючи з дитячих садків, треба давати хабарі"
Вперше чорний лебедь з’явився у 1968 році, під час студентських революцій, які відбувалися на Заході. Головною рушійною силою було студентство, яке вчилося у найкращих університетах світу, а туди, як відомо, потрапляє вищий та середній клас. Це міщанський клас, який не є революційним. Якщо ви знаєте історію Фрнацузької революції, то під час неї робітники підтримали не студентів, а президента держави. Студенти виступали проти де Голля, бо вважали, що він є символом капіталізму.
Тоді до Франції приїхав американський докторант Рон Інгельгарт, який почав опитувати студентів і дізнаватися чому вони бунтуються. Він з’ясував, що їм були важливі не буденні інтереси, а цінність самовираження. До прикладу, у який колір фарбувати волосся, у якому віці вступати у шлюб, йти до церкви чи ні та інше. Інгельгарт сформував гіпетозу, що у цій револіції важливими є цінності, тобто те, що мотивує людей.
Прогноз про Майдан 2004 року я вперше почув ще 2001 році. До Львова приїжджав Євген Головаха, який розповідав нам про найновіші тенденції розвитку українського суспільства. Як відомо, Головаха із своєю покійною дружиною з 90-х років почали робити моніторинг українського суспільства. У 2001 році він сказав, що в Україні сталися дуже великі зміни, але поки що ми їх не помічаємо. Тоді він сказав, що Україна є на порозі революції.
У своєму моніторингу Головаха разом із жінкою ставили ті ж самі питання, одне з них звучало приблизно так: «Як змінилася економічна ситуація в Україні?». Люди стабільно казали, що з кожним роком вона щораз погіршується. Але, коли їх запитати, чи придбали вони минулого року комп'ютер, машину, зробили у квартирі ремонт, їздили у відпустку, то відповідь переважно завжди буде ствердною. Це означає, що матеріальні цінності для українці втрачають важливість. Від цінностей виживання ми переходимо до самовираження.
Чому на перше питання люди відповідали, що ситуація завжди погіршується? Тому, що в них працює так званий механізм завищених очікувань. Люди хочуть більшого, ніж вони мають, ніж вони можуть собі дозволити. Якщо такий механізм запускається у суспільстві, то авторитарний режим немає шансу на існування.
Зараз революції, як у 1968 році, стаються не тоді, коли ситуація в країні погіршується, а навпаки, коли умови життя покращуються. Тоді у людей є більший рівень очікувань, ними керують не інтереси, а цінності. Коли я про це почув, то одразу сказав, що у Януковича немає шансу. Тоді у Несторівській групі ми висунули тезу, що важливо подумати, що буде після Януковича, а не як його зняти. Щоб не сталося так, як у 2004 році, коли ми не були готові до революції.
Інгельгарт також говорив, що найбільші зміни відбуваються через покоління. Основним джерелом змін є фізіологія, тобто зміна поколінь. Кожне покоління має свій набір цінностей, бо реальність існування у них є іншою. Наприклад, якби ми народилися у 1900 році, майже напевно ми б пережили дві війни. Припускаю, що у нас би були цінності виживання.
Що об’єднує сучасне покоління? Відповідь є простою – дигіталізація - це покоління великого пальця. У молоді немає відчуття ієрархії, бо якщо у тебе є мобільний телефон, то ти «живеш» у соцмережах. У фейсбуці чи твіттері усі користувачі є рівними, там не важливий вік чи статус, можливо, у соцмережах важливими є лише лайки.
Молоде покоління, яке було представлене на Майдані, активно проводитиме флешмоби, заходи, де можна зробити щось разом, а потім розійтися. Але це покоління не піде голосувати чи не буде створювати політичних партій. З одного боку, це є негативно, адже зараз серед найбільших викликів країни є перетворення горизонтальної енергії Майдану у вертикальну владу. Напевно, для молоді доцільно створювати горизонтальні політичні структури, проекти чи рухи. Можливо, саме ці рухи стануть трампліном, який буде викидати їх на цю вертикаль влади.
Вважаю, що останній Майдан - це новий тип політичної активності, яка потім не перетворюється на політичні проекти. На першому Майдані Ющенко був лідером. На другому Майдані три лідери революції були предметом для насмішок. Тобто перший Майдан був вертикальним, а другий горизонтальним. За цим стоїть ціннісна основа і я вважаю, що це головна запорука того, що зараз в України усе може вдатися.
"Україна більше схожа на Америку, ніж на Європу", - Ярослав Грицак. Фото: Інститут лідерства та управління УКУ
Для України зараз закрилося вікно можливостей, яке було відкрите після Майдану. Можливо, зараз відкриється нове вікно, але це залежить від швидкості реформ, які будуть впроваджуватися. Соціальна ціна цих змін буде величезною, не знаю чи наше суспільство готове її заплатити. Однак, зараз для України відкрився коридор тривалістю у 20-25 років. Чому? Бо в Україні з’явилося нове покоління, яке має інший набір цінностей. Коли нове покоління досягне 45-річного віку, а це той вік, коли люди переймають владу, воно має шанс змінити країну.
Питання, що станеться з цими молодими людьми за 20-25 років. Є дві загрози. По-перше, воно може виїхати за кордон у пошуках кращого життя. Друга небезпека полягає у тому, що це покоління є дуже відкритим до корупції. Є загроза, що за певний час вони стануть другими Ющенками, Тимошенками та Януковичами. Це пов’язане з цінностями, бо свої молоді роки вони проводять у корупції, починаючи з дитячого садка і закінчуючи вишом, де давати хабарі є нормою.
Інгельгарт каже, що ціннісні зміни не мають автоматичного характеру. Якщо вони розпочалися сьогодні, то не означає, що вони будуть продовжуватися і завтра. Зараз в України є проблема останньої милі, коли є практично все, щоб робити зміни, але бракує маленького відрізку, так званої останньої милі. Цей відрізок вимагає політичної волі, яка хоче зміни політичних потреб.
Хочу також сказати, що Україна відрізняється від європейських країн, вона хоче бути європейською, але не є такою. За багатьма ознаками вона є більш схожою на Америку. Мій син колись сказав геніальну тезу. Дитиною він казав, що зрозумів різницю між Україною та Америкою, бо в Америці є дикий Захід, а в Україні дикий Схід. Америка є країною, яка виникла з культури прикордоння. Головною фігурою у американській історії є ковбой, в Україні – це козак.
Європа стає все більш секулярною. Помилково вважають, що якщо Європа є секулярною, то весь світ стає таким. Є такий соціолог Хосе Казанова, який стверджує, що це є неправдою. Насправді весь світ стає все більш віруючим, секуляризація – це суть тільки Європи, яка є винятком. Натомість, наприклад, дві Америки, Азія та Африка залишаються релігійними. У цьому сенсі Україна є схожою на Америку.
Треба допомогти молоді артикулювати свій голос. Умовно кажучи, є собака, яка ніколи не гавкнула. Я хочу, щоб наша молодь гавкнула, тобто, щоб вони сформували чого вони хочуть. Бо нове покоління зараз знає, що вони хочуть змін, але ще не можуть пояснити яких саме.