Останній дзвінок пролунав і за ґратами

Вчитись ніколи не пізно

22:22, 24 травня 2013

Ті, хто не знайшов часу для навчання на волі можуть надолужити втрачене. Адже, чимало заґратованих не вміють ні читати, ні писати.

Святкова лінійка за колючим дротом як і у звичайній школі. Тільки у своєрідній атмосфері і за батьків тут суворі наглядачі. Та й віковий ценз випускників удвічі а то і втричі більший.

Святкову атмосферу підтримують тутешні музики.
Анатолій Павловський у свої 60 нині відбув перший останній дзвоник. Він з неблагополучної сім"ї. Тож у юнацтві було не до науки. Вулиця стала для нього школою життя.

Втім, для того аби отримати середню освіту випускникам ще треба скласти іспити. Лише тоді отримають свої атестати. Тюремники запевняють, вони нічим не різняться з тими що дають на волі.

Втім, педагоги зізнаються, чимало випускників, які колись обіцяли стати на шлях виправлення поверталися знову і знову за "колючку". Та педагоги вже навіть складають живі анекдоти про навчання за ґратами.

Роман Степанович вже 11 років вчителює за гратами. Каже, попри стереотипи тут йому працювати спокійніше ніж на волі.

Ці учні вже самі розуміють, для чого їм треба знання. Втім, у кожному класі є спеціальна кнопка для виклику підмоги.

Загалом, на Львівщині у виправних закладах цьоріч отримали свою першу освіту понад 250 в'язнів. Далі вони можуть, продовжити навчання у тутешніх профтехучилищах.