Останнім часом київський поет і музикант Денис Блощинський більше займається громадською діяльністю. Його гурт NESPROSTA не лише коментував трагічні події минулої зими, хлопці були і залишаються активними учасниками всього, що відбувається в Україні.
Музикант завжди намагається бути разом з народом, адже лише це може допомогти зрозуміти, чого від нього очікують слухачі. Денис розповів і про музикальну діяльність групи, і про соціальні проекти, які наразі вважає пріоритетними.
Над якими творчими проектами зараз працюєте?
На жаль, сьогодні для творчості не так багато часу, як хотілось би. Події в країні, в бізнесі накладають серйозний відбиток. З моїх творчих проектів залишається альбом гурту NESPROSTA «Неевклідова Любов». Ми знаходимося на фінальній стадії його реалізації, працюємо над зведенням та майстерингом. В цьому альбомі ми стали простішими, доступнішішими, пісні зазвучали барвами абсолютно різних стилів. Мені здається, що восени нам буде чим здивувати українську публіку.
А чим займається гурт сьогодні?
Гурт NESPROSTA готується до різноформатної презентації нашого альбому. Зараз ми активно виступаємо з соціальними концертами, де наша публіка – солдати, військові, прості люди невеликих міст.
Останній рік в країні надзвичайно важкий і, безсумнівно, переломний. Як це вплинуло на Вас?
Останній рік змінив нас всіх, і, звісно, змінився наш гурт. Ми завжди створювали пісні, в яких йшлося про цінності, близькі кожному, про проблеми, якими хворіє наше суспільство – самотність, соціальна несправедливість, нестача любові та розуміння. Нас хвилювали прості людські проблеми, котрі були, є і, на жаль, будуть.
Останні події загострили в людях бажання думати і жити по-іншому. В один прекрасний ранок я зрозумів, що не можу залишатися простим спостерігачем того, що відбувається. І мене одразу затягнуло у вирій різноманітних проектів та ситуацій, пов’язаних із Революцією гідності. Ми з групою активістів беремо участь у низці проектів для сходу України, для військових, котрі постраждали в АТО. Музиканти групи також не залишаються осторонь.
А як щодо творчості?
Що стосується творчості, то і вона не могла залишитися у стороні від всього, що відбувається. Велика кількість текстів, які з’явилися під час цих подій, можуть увійти в окремий альбом, альбом революційних пісень. Одна з них – «Геополітика» - активно увійшла в нашу концертну програму вже зараз.
Ви надзвичайно активна людина : поет, музикант, один із засновників Alfa Jazz Fest, фронтмен гурту і просто патріот своєї країни. Як Вам вдається все встигати, звідки черпаєте наснагу?
Так, в мене багато справ. І мені весь час здається, що цього мало. Мало, щоб розповісти те, що я знаю тим, хто цього потребує. Мало, щоб навчитися тому, чого я ще не вмію. Усвідомлення того, що щось потрібно зробити – один із основних факторів, завдяки яким я рухаюсь. Жоден з проектів, жодної справи, котрі займають велику кількість часу та енергії в мене не вийшло виконати без моїх однодумців – сім’ї. Мої жінка та син – це перші люди, котрі підтримують усі мої починання, мої найперші критики у всьому. Робота, музика, життя, проекти – якийсь час тому я забув, що це потрібно розділяти.
Я втомився бути з другої до шостої бізнесменом, з шостої до дев’ятої музикантом, а з дев’ятої до дванадцяти - чоловіком та батьком. Просто бізнес став схожий на драйвову музику, в музиці з’явилася сімейність, а сім’я навчилася бути зі мною в кожну хвилину, яку дають мені будні. І, найголовніше, я навчився оточувати себе хорошими та щирими людьми. На роботі, в музиці, в суспільних починаннях. А коли всі думають про загальне благо і переживають один за одного, то допомагає навіть вітер і простір між думками.