Сьогодні, 6 лютого, в СБУ відбулись чергові Громадські історичні слухання на тему: “Звинувачення проти “Нахтігалю” - історична правда чи політичні технології”. Представник Галузевого державного архіву СБУ, кандидат історичних наук Олександр Іщук продемонстрував нещодавно розсекречені унікальні документи, які підтверджують, що керівництво ОУН(б) відмовилося брати участь в акціях проти євреїв у липні 1941 року у Львові. Про це ZAXID.NET повідомили в прес-центрі СБУ.
У ГДА СБ України зберігся архівний документ під назвою "До книги фактів". Він охоплює події з 22 червня до вересня 1941 року, і дивом зберігся у підбірці архівних матеріалів ОУН(б), які були вилучені співробітниками органів держбезпеки УРСР у вбитих та заарештованих підпільників. Цікаво, що він був вшитий співробітниками органів держбезпеки УРСР всередину справи, мабуть для того, щоб його важче було відшукати. В описі справи називався лише як "документ на украинском языке", щоб не привертати до себе увагу. Тому документ тривалий час залишався непоміченим співробітниками архіву, причому як в часи існування КДБ, так і після 1991 року.
У документі вказано наступне (стиль та правопис збережено): “4-7 липня 1941 р. представники прибувших до Львова у великому числі відділів гештапа звернулися різними дорогами до українських кругів, щоб українці урядили триденний погром жидів”. “Замість уряджувати маніфестаційні похорони політв’язнів помордованих більшовиками", - говорили вони, - "краще зробити велику відплатну акцію на жидах. Німецькі поліційні ані військові власти не будуть в цьому перешкоджати”. Керівні чинники ОУН, довідавшись про те, подали до відома членам, що це є німецька провокація, щоби скомпрометувати українців погромами, щоби дати претекст німецькій поліції до вмішування і роблення порядку, і найважніше - щоби відтягнути увагу й енергію українського загалу від політичних проблем боротьби за державну самостійність, на слизьку дорогу анархії, злочинів і грабіжництва.
“Таким чином, документи ГДА СБУ підтверджують те, що учасники ОУН намагалися уникнути участі в акціях проти єврейського населення у Львові і ніяких офіційних розпоряджень щодо його винищення чи проведення погромів - не було,” - наголосив О.Іщук.
Твердження про участь бійців "Нахтігалю" у винищенні мирного населення у Львові були поширені лише у 1959 р., коли уряди СРСР та НДР намагалися скомпрометувати одного з керівників батальйону "Нахтігаль" Теодора Оберлендера, який в той час займав посаду міністра у Федеративній Республіці Німеччина. За словами радника Голови СБУ, кандидата історичних наук Володимира В’ятровича, у Галузевому державному архіві СБУ збереглися матеріали щодо участі у 1959 р. органів державної безпеки СРСР та УРСР у підготовці цієї компрометації. Цією справою зайнявся Комітет німецької єдності, що базувався в Німецькій демократичній республіці. Усі докази зібрали блискавично швидко - протягом листопада 1959 року, набралося їх лише дев'ятнадцять. При перегляді даних обвинувачувальних матеріалів в очі впадає одна деталь - свідків шукали по всьому світі, тільки не у Львові, де "Нахтігаль" з Оберлендером мали чинити свої "злочини". З усіх знайдених свідків лише троє до війни були корінними мешканцями Львова, - усі інші опинилися в місті випадково, тимчасово, проїздом. Можливо, побоювалися що свідки-львів'яни зможуть згадати не тільки вбитих у липні євреїв та поляків, але десятки тисяч замордованих НКВД українців, залишених в тюрмах Західної України після відступу Червоної армії.
Перші результати інтенсивного пошуку "свідків", який зачепив Львівську, Тернопільську та Хмельницьку області, де мали б пам’ятати про "злочини" "Нахтігаля", не дали бажаних для радянського керівництва результатів.