“Відкриваємо Падеревського”. Назва міжнародного фестивалю, що вже третій рік поспіль відбувається у Львові, на перший погляд могла б видатись навіть претензійною. Бо що, здавалося, можемо відкрити в так добре дослідженій, вивченій, пошанованій постаті польського музиканта і громадського діяча через більш ніж сімдесят років після його смерті? Блискучий піаніст, котрий на зламі ХІХ-ХХ століть підкорив Європу і США.
Обдарований композитор, котрий так само чутливо реагував на виклики Fin de siècle, як і його сучасники в Парижі, Відні чи Берліні – постромантичних середовищах, котрі, зрештою, й сформували митця. Безкомпромісний політик, що з’явився на сцені великої історії в найбільш відповідальний момент здобуття Польщею незалежності. Ці, сьогодні майже хрестоматійні твердження, значною мірою формують у нашій свідомості дещо схематизований образ Падеревського.
Набагато рідше замислюємося над тим, який не за літами важкий удар долі довелося пережити двадцятирічному музикантові, коли втратив дружину і залишився із невиліковно хворим, паралізованим сином на руках – у час, коли навіть найближчі родичі, рідні батьки зреклися його на знак незгоди із “мезальянсом”.
А чи багатьом відомо, що під час гастролей США, що й нині фігурують у історії не інакше як із епітетом “тріумфальні”, піаністові цілковито відмовила рука? І врятував його не менш відомий у майбутньому молодий хірург, основоположник новітньої хірургії в Німеччині й США Фрідріх Лянге!
Чи пам’ятають сьогодні, що саме Ігнацій Ян Падеревський належав до трьох поляків, котрі змінили світове виноробство? Адже переїхавши до США, саме він на своємо ранчо в Пасо Роблес культивує один із найбільших у Каліфорнії виноградників. Його вина вже невдовзі здобувають золоті медалі на спеціалізованих виставках і навіть потрапляють до Книги Рекордів Гінеса.
Можна й досі запитувати себе, чому Падеревський у певні моменти відходив від політичної кар’єри й знову повертався до неї. Чому відмовився навіть від почесної місії посланця до Ліги Націй? Або чи й справді американський президент Вудро Вільсон вніс незалежність Польщі до своїх доленосних 14 пунктів лише тому, що любив музику Шопена і цінував талант Падеревського?
Ці та десятки інших, щонайнесподіваніших запитань, виникаючи постійно, свідчать передовсім про те, як мало ми ще знаємо про цю харизматичну постать...
Вельми суперечливим у контексті вивчення Падеревського постає сьогодні й українське питання, особливо коли йдеться про його роль політика. З іншого боку, Україна – бодай територіально – від самого початку відігравала особливу роль у біографії митця. Тут, у родинному маєтку Курилівці на Поділлі, він 1860 року прийшов у світ. На польському цвинтарі в Житомирі поховані його батько й сестра.
Ясна річ, знаковим для Падеревського на його творчому шляху виявився і Львів – серце тогочасної Польщі, її культурна столиця, батьківщина десятків видатних діячів. Перші концерти піаніст дав у Львові в 1887 та 1889 роках, але справжнього аншлагу, ба навіть ажіотажу заслужив уже після тріумфальних гастролей світом – у червні 1902-го на сцені Скарбківського театру. А 1910 року – року великого шопенівського ювілею – музиканта зустрічали тут як національного героя і гідного наступника великого Фридерика.
Через два роки Падеревський став Почесним Доктором Львівського Університету ім. Яна Казимира (загалом цим званням його було вдостоєно 11 разів) та почесним громадянином міста Львова.
Символічно, що рівно через сто років, у 2012-му, у Львові відбувся Перший міжнародний фестиваль “Відкриваємо Падеревського”. А найважливіше, що акція ця отримала продовження, і відбувається вже втретє.
Кожен із концертів Третього міжнародного фестивалю “Відкриваємо Падеревського”, що відбудеться цього року у Львові з 14 по 18 листопада, вже традиційно претендує на подію непересічної ваги в музичному житті міста загалом. П’ять вечорів – п’ять концептуальних програм на пошану Майстра, видатного представника польської політики та культури, п’ять ефектних паралелей між минулим і сучасністю, п’ять запланованих аншлагів...
Розпочнеться фестиваль концертом симфонічної музики українських композиторів першої половини ХХ ст. Адже біографія Ігнація Яна Падеревського тісно пов’язана з Житомиром – містом, де народився найвидатніший український симфоніст ХХ ст. Борис Лятошинський (1894/95-1968), батько котрого походив із давнього польського роду Якса-Лятошинських. У Житомирі прожив свої останні роки й батько Падеревського: вже відомий на цілий світ син-віртуоз придбав йому 1890 року садибу на вулиці Подільській, де й сам не раз гостював.
Нерозривним із Житомиром є й життєпис українського композитора Віктора Косенка (1896-1938). Він переїхав сюди після закінчення консерваторії у 1918 році й упродовж понад десяти років провадив активну виконавську, композиторську та педагогічну діяльність. Часто гостював у Житомирі й близький друг та однодумець Косенка, композитор Левко Ревуцький (1889-1977).
Тож невипадковою видається програма вступного вечора Третього міжнародного фестивалю „Відкриваємо Падеревського“. Так уже розпорядилася історія, що три видатних українських композитори, котрі чи не найпотужніше вплинули на формування національної симфонічної школи першої половини ХХ ст., виявилися пов’язаними з містом, яким вважав для себе рідним і знаковий польський музикант Ігнацій Ян Падеревський. „На пошану Майстра“ у виконанні Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії під батутою його головного диригента Іллі Ступеля прозвучать „Героїчна увертюра“ Віктора Косенка, Третя симфонія Бориса Лятошинського та Фортепіанний концерт №2 Левка Ревуцького, в якому солюватиме відомий львівський піаніст Йожеф Ермінь.
Наступного дня відбудеться вечір фортепіанної музики, який символічно можна назвати In memoriam в чотири руки, адже в представленій програмі дивовижним чином поєднаються ключові для Падеревського піаніста і композитора твори. Шопена, чиї ідеї продовжував і розвивав не лише духовно, але й практично – як редактор та популяризатор. Ліста, котрий, на думку сучасників, відповідав йому настроями віртуозного тріумфу. І, звичайно ж, самого Падеревського, стиль творчості котрого дослідники характеризують як перехідний між романтизмом ХІХ ст. і модернізмом ХХ ст. Цікаво, що солісти вечора – талановита львівська піаністка, артистичний директор фестивалю “Відкриваємо Падеревського” Маріанна Гумецька та видатний польський віртуоз Кароль Радзівонович поруч із сольними програмами виконають і декілька творів у чотири руки, в тім – “Татранський альбом” Падеревського.
Центральною подією фестивалю стане реалізація унікального проекту „Від Падеревського до Пендерецького“ 16 листопада на сцені Львівської опери. Під символічним патронатом славетного польського музиканта зустрінуться на сцені Львівської опери два титани сучасного музичного мистецтва, польського та українського. Кшиштоф Пендерецький, котрий диригуватиме своїм „Credo“ у виконанні хорової капели “Думка”, дитячого хору “Радуниця”, оркестру „INSO-Львів” та польських солістів. І Мирослав Скорик, котрий презентуватиме прем’єри двох творів: Концерту для скрипки з оркестром №9 (соліст Андрій Бєлов, Німеччина) та альта з оркестром (солістка Валентина Пришляк, Швейцарія).
Під час концерту вже втретє відбудеться вручення відзнаки „Падеревський“, яку польсько-українська фундація імені Ігнація Яна Падеревського заснувала як нагороду за вагомий внесок у справу польсько-українського єднання. Формою відзнаки є бронзова статуетка – скульптурний портрет патрона фестивалю.
Також будуть вручені медалі Львівської обласної ради, яка символічним чином увіковічнює єднання двох культур і особливий пієтет до їх кращих представників.
Наступні події фестивалю стануть своєрідним нагадуванням як про розмаїтість мистецьких зацікавлень самого Падеревського, так і про відкритість до культурного експерименту, притаманну мистецькому середовищу Львова. Адже це будуть театральна вистава і джазовий концерт.
У МО „Дзига“ 17 листопада дрогобицький театр „Альтер“ покаже п’єсу “Сценарій для трьох акторів” Богуслава Шеффер, одного із найцікавіших польських композиторів і драматургів сучасності, уродженця Львова. „Сценарій...“ Б. Шеффер написав 1988 року для конкретних виконавців: братів-акторів Міколая та Андрія Грабовських та Яна Пешка. Написав виставу для друзів, із котрими співпрацював багато років, п’єсу для них і про них, зобразивши в гротескній формі життя за лаштунками: особистісні конфлікти, дискусії про мистецтво, найпотаємніші прагнення, театральні пози і гримаси. Відомою є телевізійна версія вистави (режисер Міколай Грабовскі).
А завершиться фестиваль 18 листопада потужним акордом – концертом безперечного лідера польської джазової сцени, піаніста Лєшека Можджера, невтомного експериментатора і оригінального автора, котрий створив власну музичну мову. Лауреат „Фридерика“, учасник записів, котрі здобували „Оскар“ за кращу музику й ініцатор неймовірних проектів, Лєшек Можджер полюбляє повторювати: „У мене є певний план: бути всеохопним музикантом і розвиватися в усіх напрямках“. І в цьому він безперечно схожий до свого видатного співвітчизника, старшого на більш як сто років – Ігнація Яна Падеревського.