Палац графів Потоцьких є найпишнішою будівлею вулиці Коперника та однією з візитівок сучасного Львова. У різні часи тут розміщувалися представництво Найвищої Ради країн Антанти, інститути Західної філії Академії наук УРСР та Палац урочистих подій. Саме біля Палацу Потоцьких почали будувати так зване львівське метро – підземний трамвай, та через нього ж і припинили.
«Фотографії старого Львова» пропонують познайомитися з палацом ближче та дізнатися 12 цікавих фактів з його історії.
1. Перед тим, як у 1822 році придбати територію на вул. Широкій (сучасна Коперника), родина Потоцьких продала свій палац на площі Галицькій – нині відомий як палац Бесядецьких. На планах Львова ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. на парцелі, де зараз стоїть палац, видно розпланований город та кілька невеликих будівель.
2. Перший палац звели в стилі класицизму за проектом архітектора Ігнатія Хамбреза. Це була двоповерхова прямокутна будівля із високим дахом. Фасад симетричний з центральним ризалітом, увінчаним аттиком з балюстрадою. Власниками палацу були Марія з Сангушків та її чоловік Альфред Юзеф Потоцький. Проте графу була потрібна презентаційна резиденція у Львові, тож будівлю старого палацу розібрали у 1860-1861 роках.
3. Зведення нового палацу, який почав будувати Альфред Потоцький, тривало впродовж трьох десятиліть. Сам Потоцький помер до його завершення, закінчував будову його син Роман, який і став першим власником палацу. Потім палацом володів старший син Романа – Альфред, який під час Другої світової війни емігрував у Європу.
4. Палац Потоцьких збудований в стилі барокового класицизму епохи французького короля Луї ХІV за проектом Альфонса Рене Доверн’є, який модифікували львівські архітектори Юліан Цибульський та Людвіг Балдвін-Рамулт. Загальна площа палацу становить 3100 м².
Триповерхова, з мансардними завершеннями даху, мурована будівля з центральним ризалітом та двома бічними крилами подібна в плані на літеру «Н». Головний вхід оздоблено портиком, вікна мають ліпні обрамлення. З тильного фасаду в бік парку виходить тераса з балюстрадою. Ліпний декор авторства Петра Гарасимовича та, ймовірно, Леонарда Марконі.
5. Зали першого поверху палацу використовувалися з презентаційною метою. Другий поверх призначався для особистих апартаментів господарів, третій – для гостей та служби.
6. З боку вулиці Коперника палац відділяє огорожа з парадною брамою та офіцинами для сторожі. Над брамою – родинний герб Потоцьких «Пілява». Такий же герб встановлений у центрі фасаду над вікном другого поверху. З південно-західного боку біля палацу збудували стайні з нетинькованої червоної цегли з барельєфами коней та служб з виходом на вул. Оссолінських (тепер вулиця Стефаника).
7. Наприкінці XIX – початку XX ст. навколо палацу Потоцьких збудували низку багатоповерхових будинків, частина яких виходила передніми фасадами на вулицю, а тильними – у бік палацу, тому вид на палац Потоцьких залишився відкритим лише з вулиці Коперника.
8. Під час Першої світової війни у 1918-1919 років у палаці була резиденція місії Бартелемі – представництво Найвищої Ради країн Антанти.
9. У 1919 році у палаці святкували закінчення польсько-української війни. Під час показових польотів американський льотчик демонстрував вищий пілотаж – і врізався в ліве крило палацу. Вибух паливних баків викликав пожежу і зруйнував верхній поверх, ремонт тривав майже 30 років.
10. Після Другої світової війни в будівлі певний час був Палац піонерів, а потім інститути Західної філії Академії наук УРСР. Після реконструкції у 1975 році тут відкрили Палац урочистих подій.
11. Наприкінці 1980-х за палацом розпочали будівництво підземного трамвая. Оскільки палац зазнав серйозних пошкоджень, роботи припинилися.
12. Перед самітом президентів Центрально-Східної Європи 1999 року почалася нова реконструкція палацу, висувалися проекти перетворення його на резиденцію Президента України. Зрештою, господарем палацу стала Львівська галерея мистецтв. Тепер в його залах розгорнуто експозицію інтер’єрів та європейського мистецтва ХІV-XVIII ст.