Повернення пам’яток до життя – справа потрібна, але не надто популярна. Тисячі картин, ікон і скульптур лишаються у сховищах і чекають на час, коли до них дійдуть руки майстрів. Львівські реставратори не просто взялися за відновлення п’яти реліквій зі збірки монахів-студитів, а й вирішили зняти міні-фільм про кожну з них, аби вже у листопаді у Львові відкрити першу в Україні медіа-виставку давніх ікон. У такий спосіб вони прагнуть показати процес реставрації пам’яток усім охочим.
За процесом реставрації та створення відеороликів спостерігав ZAXID.NET.
Громадська організація «Об’єднання реставраторів» заснована в травні 2014 року. Торік її учасники долучилися до відновлення монастиря XVII століття в Підкамені. «Тепер ми вирішили зробити благодійну акцію для збірки монастиря Св. Обручника Йосафата. Для цього ми обрали п’ять ікон. Зараз паралельно іде збір коштів для завершення проекту, ведуться роботи і знімається відео», – розповідає реставратор Ганна Шумська.
До громадської організації входять дев’ять фахівців, але над проектом зараз працюють четверо.
«Ми взяли п’ять ікон на різних основах, виконаних в різних техніках і з різним пошкодженням, щоб було цікавіше при реставрації. Це «Спас на троні» XVIII століття та ікони ХІХ століття: «Покров Пресвятої Богородиці», «Недремляче Око», яке має дуже рідкісний сюжет, «Ченстоховська Богородиця», «Св. Апостол Павло», – пояснює принцип відбору творів для проекту Ганна.
Ікони до реставрації
Ікони, які відновлюють майстри, були сильно понищені часом. Особливо складно працювати з найдавнішим твором – «Спас на троні» був у такому поганому стані, що роздивитися на дошці бодай якийсь сюжет було майже неможливо.
Реставратор Олег Каранінка каже, що єдиного підходу до відновлення пам’яток немає. «Ікона – як людина в лікарні: кожній підбираємо індивідуальне «лікування», – метафоризовано пояснює він принципи своєї роботи.
Відповідно, вартість реставрації кожної ікони різна, вона залежить від пошкоджень, складності роботи і матеріалів, які необхідно витратити. Спочатку фахівці беруть проби, потім визначають, якими саме засобами слід відновлювати кожен з творів.
Процес роботи в майстерні дуже копіткий і разом з тим несе чимало несподіванок – часом ікони навіть возять на рентген, щоб роздивитися всі давні написи. «Часто реставратор планує, що завершить роботу, припустимо, за місяць, але в процесі реставрації знаходить якість шари, написи. Тоді потрібні додаткові матеріали, художні ради, і сам процес може затягнутися вдвічі або втричі», – зазначає реставратор Аліна Дзісяк, яка працює з найдавнішим твором «Спас на троні».
Аліна працює над іконою «Спас на троні»
«Було повністю сіре зображення. Уже проведена реконструкція самого зображення, відновлено сюжет», – розповідає вона про свою «підопічну» ікону. Однак повністю відтворити первинний вигляд «Спаса…» не вдасться – втрачено велику частину лівого краю, домальовувати яку реставратори вважають неетичним.
Над кожною роботою в майстерні встановлені фотоапарати на штативах, які періодично фіксують, як змінюється ікона в процесі реставрації. З цих світлин змонтують відеоролики, які і демонструватимуть під час виставки.
Фотоапарт фіксує процес реставрації
Відкриття виставки в галереї «Дзиґа» заплановане на 15 листопада. Там оновлені пам’ятки пробудуть два тижні, а після того, якщо автори проекту знайдуть кошти, мандруватимуть містами України.
«Концепція виставки полягає в тому, що буде висіти відреставрована ікона, поруч з нею буде екран, на якому демонструватиметься невеликий відеоролик про те, як відбувалася реставрація від початку до кінця», – зазначає Ганна Шумська.
Першим кадром міні-фільму буде світлина ікони до реставрації. Далі в режимі пришвидшеного відео глядачам покажуть весь процес повернення творів сакрального мистецтва до життя.
«Покров Пресвятої Богородиці» в майстерні
Утім, на все це – і матеріали для відновлення ікон, і монтаж відео, і організацію виставки – реставраторам, які працюють на волонтерських засадах, потрібні кошти. Отримати фінансування з бюджету вони не очікують, бо церква за законодавством відділена від держави. Тому сподіваються на власні сили та допомогу небайдужих людей.
Для цього вони навіть організували збір грошей на спільнокошті, який, щоправда, поки йде не надто активно. Однак реставратори переконують – виставка відбудеться за будь-яких умов.