Пишу «панове», бо хвилі хайпу проти найсильніших українських шахісток Анни і Марії Музичук уже декілька років здіймають передовсім саме чоловіки. Жінки приходять у коментарі й намагаються дотягнутися до авторів постів і статей на сумнівних сайтах. Цькування то збільшується, то затихає. Зараз маємо нову каламутну хвилю.
Я спробувала трохи дослідити це питання і вжахнулася від тієї кількості злоби, брехні, бруду, хамства, які виливаються на голови шахісток, які ось уже два десятиліття здобувають для України найвищі нагороди на найпрестижніжих змаганнях. Не забуваймо, що обидві вони чемпіонки світу, переможниці олімпіади у складі збірної команди України.
Так, живемо у дуже складні часи. Країна воює. Кожен з нас, робить, що може, щоб наблизити Перемогу. Маємо бути єдині, як ніколи, а не влаштовувати публічні скандали, які я поки що нічим іншим, окрім бажання попіаритися на прізвищах відомих людей (особливо це стосується сайту), не можу пояснити. До речі, хто стоїть за шаховою рубрикою цього сайту? Де прізвища журналістів?
Головний коментатор шахових подій на цьому сайті – відомий львівський гросмейстер Адріян Михальчишин систематично критикує Анну і Марію, поширює матеріали із сайту на своїй сторінці у ФБ, туди приходять коментатори, більшість із яких не розуміють, що таке професійні шахи найвищого рівня, що означає для топ шахістки не грати рік у сильних турнірах, яка це, зрештою, величезна праця, щоб підтримувати високу спортивну форму. Приходять і пишуть дурниці.
Використовують низьку лексику, сексистські вислови, масні жарти, звинувачення. Дехто з тих коментаторів досі не знає, що українською треба писати «шахи», а не «шахмати». Ходить у коментарі й дружина пана Андріяна, яка теж не обмежує себе у висловах, а відомий політичний діяч Юрій Михальчишин поширює на своїй сторінці інформацію з російського, дуже жовтуватого сайту chess news про негідну, на його думку, поведінку Анни і Марії.
Пане Адріяне, пане Юрію, навіщо це все?
Минулої ночі обурений пост під недвозначною назвою «Справа 2. Сестри Музичук» розмістив на своїй ФБ сторінці відомий львівський тренер, один з керівників Львівської шахової федерації, Назар Фірман. Я трохи почитала про діяльність шахової федерації України і виглядає так, що там безлад. Голова за кордоном, невідомо хто за що відповідає, хто чим має займатися, але винні є – Анна і Марія.
Шахи – гра з чіткими правилами. І якщо вважати злочином протокольне фото шахісток з керівником FIDE Дворковічем, то пропишіть, що можна, а чого не можна робити. Чи можна грати з росіянами? Якщо можна, то чи тиснути їм руку? Чи можна робити протокольне фото з Дворковічем, …?
Правил нема. Кожен робить, як знає і як йому дозволяє совість. Члени чоловічої збірної, які, як пише пан Фірман, вже другий рік за кордоном і не мають наміру повертатися, не просто грають у турнірах з росіянами, тиснуть руки, але й грають з ними в одних командах у різних національних лігах.
Наскільки мені відомо, у 2014-2021рр. Анна і Марія брали участь тільки в офіційних змаганнях на території Росії, тоді коли інші провідні українські шахісти продовжували брати участь в роcійських лігах, опенах тощо.
Шахістки із самого початку повномасштабного вторгнення чітко означили свою позицію з приводу росії, ініціювали відсторонення російських та білоруських шахісток та шахістів від командних змагань, те, що вони пропонували не ставити на одну сходинку карпова і карякіна і тих російських шахістів, які засудили агресію, також можна зрозуміти. Дівчата постійно проводять публічні акції, на яких зібрали вже чимало коштів для українських біженців.
Пане Назаре, що Анна і Марія роблять не так? Що, на Вашу думку, вони мали б ще зробити?
Я запитую анонімних авторів: «Навіщо ви це робите? Хочете зібрати більше переглядів?» Як на мене, це поганий шлях просування сайту. І з’явіться нарешті перед публікою, щоб ми вас побачили.
А в коментаторської, часто агресивної публіки хочу запитати: «Панове, ви не маєте куди виладувати вашу агресію?» У країні війна. І справжніх ворогів, які хочуть нас знищити, безліч. Спрямуйте свою агресію у продуктивне русло і не шукайте ворогів там, де їх нема.
Мій тренер, світлої пам’яті Володимир Степанович Бутурин, часто повторював, що шахи – шляхетна гра. Теж так вважаю і бажаю всім нам не втрачати шляхетності.
Я уявляю, як усе це читати батькам Анни і Марії – Наталці та Олегу Музичукам, геніальним тренерам, які привели своїх доньок до шахових вершин і виховали їх справжніми українками.
Наталю, Олеже, я з вами. І тих, хто з вами, дуже багато.
Успіхів Анні і Марії.
Рухаємося до нашої найбільшої Перемоги.
Слава Україні!