24 серпня українськими просторами соцмереж неслися три меседжеві хвилі. Перша й найпотужніша, звісно, була пов’язана з привітаннями до Дня незалежності, подякою Збройним Силам України, які цю Незалежність відстоюють.
Друга хвиля – це прокльони в бік росіян, які навмисне до нашого свята стрімко посилили обстріли української території. «24 серпня було оголошено 189 тривог в областях та в м. Київ. Це абсолютний рекорд за весь час повномасштабного вторгнення», – йдеться в повідомленні Укрінформ.
Третя хвиля пов’язана з наріканнями на останні висловлювання Папи Римського Франциска. Йдеться про, м’яко кажучи, контроверсійні його слова про «московський теракт». Вони пролунали у щотижневій загальній аудієнції понтифіка, яка збіглася із Днем Незалежності України. Папа вирішив звернутися до теми війни Росії проти України й дослівно сказав таке:
«Думаю про велику жорстокість, про багатьох невинних, які платять за божевілля, божевілля, божевілля усіх сторін, бо війна – це божевілля, і ніхто на війні не може сказати: “Ні, я не божевільний”. Божевілля війни… Маю на думці бідолашну дівчину, що злетіла в повітря у Москві від бомби, закладеної під сидінням автомобіля. За війну платять невинні, невинні! Задумаймося над цією дійсністю та скажімо одні одним: війна – це божевілля. А ті, хто заробляє на війні і через торгівлю зброєю – це злочинці, що вбивають людство».
Передовсім не може не обурювати оця теза про «божевілля усіх сторін», замість засудження конкретного винуватця. Оце відчуття несправедливості покарання відоме людині зі самого дитинства. Коли якийсь шибеник поводиться агресивно, задирається до іншої дитини, змушує дати йому відсіч. І найгірше, що можуть зробити в цій ситуації батьки, вихователі, вчителі – це не забажати розбиратися зі суттю й причиною конфлікту та рівною мірою покарати обох дітей, тобто і кривдника, і скривдженого. Таким чином релятивізується провина справжнього винуватця і водночас засуджується невинний.
Згодом аналогічна ситуація може виникнути з начальством на роботі, яке теж не бажає глибоко розбиратися, а просто закличе до порядку. З міжнародними організаціями, які висловлюють занепокоєння, навіть не називаючи винуватця. А тепер – з однією з найавторитетніших донедавна персон світу – Папою Римським.
А ще кілька років тому здавалося, що саме Франциск на Святому Престолі здатен відновити авторитет Католицької церкви, підточений багатьма скандалами. Це і корупція, і зловживання грішми Церкви, це й педофільські скандали, і надмірна зверхність священнослужителів, їхнє прагнення до збагачення. Відмова Франциска від зайвих розкошів, скромний спосіб життя, проведення реформ у церкві, розслідування скандалів значно підняли Католицьку церкву в очах світової спільноти. Особливо на тлі жадібної до багатств Російської православної церкви.
Але повернімося до наведеної цитати з виступу Папи Римського, де він згадує про «бідолашну дівчину, що злетіла в повітря у Москві». Зрозуміло, що йдеться про Дар’ю Дугіну, доньку ідеолога російського фашизму Алєксандра Дугіна. Понтифік називає її «невинною» жертвою, що аж ніяк не відповідає дійсності, але водночас він ніби й не бачить загибелі тисяч невинних українців від рук росіян, натхненних творами Алєксандра Дугіна, а то й самої Дар’ї. Адже вона теж нівроку відзначилася на пропагандистському кремлівському фронті, вона, як і батько, підтримувала війну та вбивства во ім’я великодержавної ідеї, активно працювала над запуском антиукраїнських й антизахідних пропагандистських фейків, що аж потрапила до санкційних списків Великої Британії та США.
Саме в день проголошення Папою цитованих вище слів російські окупаційні війська скоїли ракетний обстріл житлового сектору та залізничної станції селища Чаплине у Дніпропетровській області. Внаслідок чого загинуло 25 дійсно безневинних людей, а серед них двоє дітей. Тож на цьому тлі слова Папи звучать вкрай цинічно.
Особливо прикро, що глава Католицької церкви купився на таку дешеву провокацію ФСБ Росії. Невже у Ватикані більше немає висококваліфікованих радників з міжнародних питань і питань безпеки? Адже раніше Курію навряд чи можна було спіймати на таких прикрих проколах.
Бо навіть аматорові за кілометр видно, що склепане на коліні й репрезентоване публіці «розкриття» вбивства Дугіної не має нічого спільного ні з реальністю, ні зі здоровим глуздом. Зрозуміло, що Кремль спробував звинуватити Україну, щоб виправдатися за свої воєнні злочини. Придумали псевдо-«азовку» Наталію Вовк, яка нібито приїхала до Росії на «мінікупері», щоби спеціально стежити за Дугіною, а потім її ліквідувати. Аби історія виглядала моторошнішою, російські ефесбешники скористалися образом Леона-кілера з культової кінострічки. Тож «з’ясувалося», що «агентка Вовк» подорожувала у своєму авті разом з 12-річною донькою (такою собі українською Матильдою) і котом (замість вазонка з Aglaonema Amelia).
Тож, за версією ФСБ, Наталія Вовк, попри те, що перебувала в «чорному списку», змогла легко перетнути російський кордон, стежити за «невинною жертвою», підкласти вибухівку під її авто в місці, яке перебувало під щільною охороною, дистанційно підірвати «об’єкт», а потім безперешкодно втекти до Естонії, вдруге перетнувши російський кордон.
Ситуація просто анекдотична. І навіть є підстави потішитися, якщо, з огляду на зазначене, уявити, наскільки сутужною є ситуація в спецслужбах Росії.
А хто ж насправді вбив Дар’ю Дугіну? Впевнено можна стверджувати, що не Україна й не її спецслужби. Вже хоча б тому, що не було абсолютно жодних мотивів і підстав організовувати складну, ризиковану операцію, щоб знешкодити якусь незначну російську пропагандистку. Не потрібно було Україні й знищувати її батька, адже він значно кориснішим став би на лаві Гаазького трибуналу. То хто ж тоді? Сама ФСБ, партизани з Національної республіканської армії? Може, вона стала жертвою легендарних «розбірок між вежами Кремля»? Нам, зрештою, байдуже. У будь-якому разі в Росії з Дугіної тепер роблять «сакральну жертву». Не даремно чин її поховання демонструвався в прямому етері, різні російські ВІПи проголошували зворушливі промови, волали про помсту. Саме для такого образу невинної жертви панна в труні мала виглядати привабливо. Як лише їй це вдалося, якщо машина, в якій вона їхала повністю згоріла? Хай із цим питанням розбираються самі росіяни. Нам своє робить.