Доволі несподівано у травні «Золоту пальмову гілку», одну із найбільших нагород у світі кіно тримав корейський фільм «Паразити» (на головному фото), новий фільм режисера «Спогадів про вбивство» та «Окчі» Пон Чжун Хо.
Цікаво, що відразу два каннські конкурсанти попросили глядачів не розголошувати сюжети картин: Пон Чжун Хо та Квентін Тарантіно, чий новий фільм виходить 15 серпня. Щось і не пригадаю такої нетерпимості до спойлерів. Проте це аж ніяк не значить, що головним у цих двох фільмах є «про що» замість «як». Особливо у тому, що стосується Тарантіно. З «Паразитами» все простіше. Принаймні, так здається на перший погляд.
Родина (батьки та їх дорослі діти) живуть в напівпідвальній квартирі, з тарганами, проте без телефону та вайфаю. Вони безробітні та не зводять кінців з кінцями. Шляхом дрібних афер вони по черзі отримують роботу у заможному будинку. Життя нібито налагоджується. Проте раптом знову робить крутий віраж.
Відомий корейський автор після не надто вдалих спроб роботи поза межами батьківщини (нетфліксівська сатира «Окча» про генетично модифікованих свиней у певних сценах викликала бажання просто заплющити очі від сорому за режисера) повернувся додому. І це явно пішло йому на користь.
«Паразити» є напрочуд добре сконструйованим кіно. Гра з жанрами (шахрайська комедія, чорна комедія, фарс, трилер та соціальна драма) є віртуозною та невимушеною. Попри те, що майже вся дія відбувається в одному будинку, картина є дуже динамічною, адже режисер наповнює фільм неймовірною кількістю винахідливих вигадок та прийомів.
Пон Чжун Хо .Фото Катерина Сліпченко
Все працює бездоганно: сценарій, актори, оператор. Навіть будинок, що, за сценарієм колись належав відомому архітектору, є ідеальною декорацією для подій, що розвиваються динамічно та доволі непередбачувано.
Цікаво, що легко протиставити не лише дві родини із «Паразитів», які існують ніби у двох паралельних реальностях. Цікаво зіставити й дві родини із двох каннських тріумфаторів. Минулого року на фестивалі перемогли «Магазинні злодюжки» Хорікадзу Корееди. Там зовсім чужі люди вдавали, що є родиною. Тут родина вдає, що є малознайомими людьми. Проте Корееда набагато більше уваги приділяє власне соціальному та психологічному аспектам, його фільм тонкий до прозорості. «Магазинні злодюжки» та «Паразити» схожі між собою як суфле та шніцель. При тому це аж ніяк не означає, що якийсь із них є поганим. Це радше різний підхід до кінематографу.
Кадр з фільму «Паразити»
Нагадаємо, що фаворитом фестивалю вважався фільм Педро Альмодовара «Біль та слава», який зовсім недавно побував у нашому прокаті. Саме ці дві картини розділили фестивальну публіку навпіл. Цікаво, як складеться їх прокатна доля.
Набагато менше говорять про ще один фестивальний хіт, який не менше заслуговує уваги й вийшов у прокат одночасно з «Паразитами». А він заслуговує на неабияку увагу. «Королева сердець», друга повнометражна робота данської режисерки Мей ель-Тукі розповідає доволі банальну історію.
Успішна юристка Анна практикує захист дітей від різного виду насильства. У неї успішний чоловік та прекрасні доньки-двійнята. Усе змінюється, коли в їх будинку оселяється син чоловіка від першого шлюбу, якого вигнали зі школи. Анна намагається порозумітися із пасинком, проте завершується це палким романом.
Нібито тема табу, заборонених стосунків та брехні не є новою. Про це знімали багато фільмів різної успішності. Але є у картині данської режисерки щось таке, що зачіпає дуже сильно. Свіжий погляд, неординарність вчинків героїв та їх оцінок, ті підтексти та другій-третій плани, яких так бракує «Паразитам», перетворюють просту на перший погляд мелодраму на цікаве та неординарне художнє висловлювання.
Кадр з фільму «Королева сердець»
Фільм отримав приз глядацьких симпатій на фестивалі Sundance, приз за найкращий нордичний фільм на кінофестивалі у шведському Гетеборзі. Його українська прем’єра відбулась на Одеському кінофестивалі. Це ідеально зроблена трохи провокативна, дуже вишукана історія, яка викликає безліч емоцій та залишає по собі довгий післясмак.
Словом, щоб відчути себе крутим фестивальним старожилом, цього тижня достатньо просто піти у кіно.