Результат ВО «Свобода» на парламентських виборах – звісно, згідно з екзит-полами – є, мабуть, найбільшою сенсацією виборів-2012. Результат на рівні 12% не наважувалися прогнозувати не те що соціологи, а подекуди й представники самої партії.
Однак це – не єдине, на що варто звернути увагу в результатах опитувань виборців біля виборчих дільниць. Не можна оминути і стрімкого зростання рейтингу Компартії, і несподівано великого розриву між ВО «Батьківщина» і УДАРом, і, зрештою, непотрапляння в парламент Наталії Королевської з її надкоштовним проектом.
«Свободівський» прорив
ВО «Свобода», згідно з екзит-полами, лише за списками отримає 31 депутата у Верховній Раді. До парламенту, радше за все, потраплять депутати Львівської міської ради Руслан Кошулинський, Олег Махніцький і Маркіян Лопачак, а також депутати Львівської обласної ради Олег Тягнибок, Олег Панькевич (голова облради), Ігор Кривецький, Михайло Блавацький і Галина Чорна (це, поміж іншим, значно більше, ніж ми прогнозували в присвяченій цій темі статті).
Втім, за словами політолога Анатолія Романюка, не варто пов'язувати цей високий результат «свободівців» з попереднім – і теж несподіваним – їхнім результатом на місцевих виборах 2010 року в Західній Україні чи з якістю їхньої роботи в органах місцевого самоврядування.
«Місцеві і національні вибори – це різні вибори, і виборець на них голосує по-різному… Я думаю, що результат «Свободи» має декілька складових. Думаю, що вона отримала значну кількість голосів в Києві та в Центральній Україні – з цієї точки зору я вважаю, що досвід роботи в органах місцевого самоврядування «Свободі» не додав. Соціологічні опитування показали, що в західних областях, де «Свобода» представлена в органах самоврядування, УДАР наздогнав «Свободу». Отже, виборці мають претензії до роботи «Свободи» в місцевих органах влади», - зазначив політолог під час відеочату на ZAXID.NET 28 жовтня.
Назагал високий результат «Свободи» Анатолій Романюк схильний пояснювати кризою національно-демократичних політичних сил, які на сьогодні є розмитими і в своїй діяльності не дотримуються національно-демократичних принципів. Тому виборець сподівається, що ці національні принципи зможе обстоювати «Свобода».
З іншого боку, потрібно мати на увазі й те, що в разі, якщо Партія регіонів ставить собі за мету дискредитувати українську національну ідею чи Західну Україну, то може використати радикальність «свободівців» як своєрідне опудало, особливо – для східноукраїнських очей.
«Проходження в парламент «Свободи», якщо вона буде займати дуже радикальну позицію, призведе до появи якоїсь проросійської партії… Крім того, я думаю, що проходження «Свободи» до парламенту обернеться проблемами для самої «Свободи». Партія, яка проходить у парламент, мусить стати більш гнучкою. Це – досвід всіх країн світу: радикальні партії перевиховуються в парламентах, вони стають освіченішими, вихованішими, менш радикальними», - зазначив Анатолій Романюк, додаючи, що це може викликати внутрішній розкол у цій політичній силі між радикальним і більш поміркованим крилом.
ВО «Батьківщина» обходить УДАР
Ще один суттєвий результат, продемонстрований екзит-полами, – те, що ВО «Батьківщина» набрала на 9-10% більше, ніж партія УДАР (орієнтовно 58 і 36 депутатських мандатів відповідно). Це можна вважати несподіванкою хоча б тому, що останні соціологічні опитування показували значно менший розрив між цими політичними силами. Причому якщо «Батьківщина» демонструвала тенденцію до падіння рейтингу, до партія Віталія Кличка - навпаки, до зростання.
Втім, як наголосив Анатолій Романюк, в цілому навіть такий результат для Об'єднаної опозиції не слід вважати особливо позитивним, адже порівняно з травнем цього року вона втратила 4-5%, тобто за час передвиборчої кампанії не добрала, а навпаки, загубила голоси.
Що ж до відносного падіння рейтингу УДАРу, то тут не можна не враховувати доволі невизначеної поведінки лідера цієї політсили Віталія Кличка, який в останні дні перед виборами категорично відмовився підписувати з «Батьківщиною» і «Свободою» будь-які домовленості.
Політолог Анатолій Романюк також звернув увагу на те, що УДАР має дуже маленьке ядро свого електорату. Ситуативні виборці УДАРу, за його словами, вагалися, лише припускали, що будуть голосувати за цю політичну силу. «Але коли справа дійшла до голосування, то ті виборці, які вагалися, все-таки вирішили віддати голоси тим партіям, які вони знають. Тому УДАР не отримував того високого результату, який був в соцопитуваннях. Але все одно це – високий результат. Віталій Кличко на передвиборчому з’їзді ставив завдання набрати 12%», - зазначив експерт.
Зрештою, варто зауважити, що у коментарі для ZAXID.NET заступник голови партії Віталій Ковальчук теж назвав результат УДАРу достойним.
Тридцять відсотків Партії регіонів
На результат Партії регіонів, яка за більшістю екзит-полів набрала близько 30% голосів (орієнтовно – 69 місць), також не можна не звернути уваги (при тому, що в травні за партію влади готові були проголосувати на 10% виборців менше) – хоча б з тієї точки зору, що він може наштовхувати на думку: близько третини українських виборців таки вірять в «покращення» і загалом задоволені політикою чинної влади.
Втім, аналіз Анатолія Романюка від такої точки зору дещо відрізняється. «Партія регіонів робила ставку на південні і східні регіони. Вона зуміла донести до своїх виборців, що те, що вона робить, для них вигідно… Крім того, Партія регіонів мала одну з найбільш масштабних кампаній в засобах масової інформації. Я думаю, що через телебачення й інші ЗМІ вона зуміла «накинути» частині виборців повідомлення, що ми отримали стабільність, тощо. Передвиборча кампанія має потужну популістську складову, і Партія регіонів мала достатньо можливостей для цього», - сказав політолог під час відеочату з ZAXID.NET.
Стрибок Компартії
Результат комуністів також до певної міри можна вважати несподіванкою. У 2012 році КПУ набирає 12%, що незрівнянно більше, ніж ті чотири з копійками відсотків Компартії на парламентських виборах 2007 року і Петра Симоненка на президентських виборах 2010 року. Результати екзит-полів дозволяють комуністам розраховувати аж на 31 місце в парламенті лише за списками, тоді як у поточному скликанні Верховної Ради фракція КПУ налічує лише 27 осіб. При цьому всьому йдеться про політичну силу, електорат якої чи то за прогнозами, чи то за сподіваннями більшості експертів мав би поступово «вимирати», а відтак – зменшуватися, і аж ніяк не збільшуватися.
З приводу високого результату Комуністичної партії Анатолій Романюк передусім звернув увагу на те, що чи не вперше КПУ вирішила провести коштовну «технологічну» виборчу кампанію з великою кількістю білбордів, значною присутністю на телебаченні і в пресі, активними й численними агітаторами, заохоченням громадян, які брали участь в мітингах тощо.
«Мені навіть розповідали, що на мітингах, які проводили комуністи, продавалося пиво по 27 коп. і морозиво по 20 коп. Це мало ностальгійну символіку, пов'язану з Радянським Союзом. Це – технологічні речі, в такий спосіб вони збирали на мітинги велику кількість людей. Я думаю, ось цей технологічний характер кампанії і дав той результат», - зазначив політолог.
Провал Королевської
Зрештою, не можна оминути увагою і те, що, за всіма екзит-полами, не подолала п'ятивідсоткового бар'єру партія Наталії Королевської «Україна – вперед!». Хто був інвестором цього політичного проекту – так до кінця і не відомо, однак гроші були вкладені дуже серйозні, і, ймовірно, інвестори сповідалися отримати з них свої дивіденди. Щоправда, Анатолій Романюк припустив, що ці інвестори, цілком можливо, навіть не ставили перед проектом завдання потрапити у парламент.
«Я не виключаю, що перед нею стояло завдання навіть не пройти до парламенту, а забрати певний відсоток голосів, який вона набрала. Ясна річ, що це було дуже дороге задоволення, але ми маємо практику таких проектів в Україні», - зазначив він, згадавши, зокрема, проект «Озимого покоління» (вибори-2002), кампанія якого теж дорого обійшлася, однак в парламент ця політична сила теж не потрапила.
Щодо майбутнього Наталії Королевської Анатолій Романюк спрогнозував, що вона випаде з великої політики. Політолог висловив навіть сумніви щодо того, чи можливий варіант її входження до Партії регіонів.
Водночас політолог вказав і на те, що невходження партії «Україна – вперед!» до парламенту не варто вважати сенсацією, адже насправді перед виборами жодна серйозна соціологічна компанія не показувала, що ця політична сила долає п'ятивідсотковий бар'єр.
Quovadis?
Резюмуючи результати екзит-полів, можна практично виключити можливість, що Партія регіонів здобуде у Верховній Раді достатню кількість союзників, аби отримати конституційну більшість. Такий варіант теоретично можливий лише у випадку співпраці з нею політичної сили Віталія Кличка – а він, за словами Анатолія Романюка, є малоймовірним. Адже, якщо Віталій Кличко розраховує прийти в політику надовго і робить приціл на президентські вибори 2015 року, то сценарій Сергія Тігіпка і його «Сильної України» йому не підходить. Окрім того, політолог припустив, що люди, які фінансували передвиборчу кампанію, не зацікавлені у «здачі» Віталія Кличка як самостійного політика.
Відтак інтрига, за великим рахунком, залишається одна: чи зможуть опозиційні сили (до яких, зважаючи на вищесказане, зарахуємо і УДАР) працювати в парламенті спільно, а чи утворять три окремі опозиційні острівці? Зважаючи на те, що невдовзі після оголошення результатів екзит-полів Віталій Кличко вже встиг заявити, що він не готовий підтримувати радикальні заяви ВО «Свобода», другий варіант видається цілком імовірним.
Ба більше, не варто забувати і про те, що так звана Об’єднана опозиція ВО «Батьківщина» утворена з низки політичних сил. Тож не варто виключати ймовірність і її розпаду в парламенті на ще менші фракції – «Батьківщину», «Фронт Змін», «Громадянську позицію» тощо.
Враховуючи попередній досвід «співпраці» між опозиційними до Партії регіонів партіями, цей сценарій виглядає, на жаль, вкрай реалістичним. І в цьому випадку Петро Симоненко, який уже встиг зробити декілька заяв у цьому руслі, може стати не звичним демагогом, а темним пророком.