Церковний світ не перестає дивувати світ світський своїми розборками, апетитами та політичною активністю. Напади на журналістів, пихатість, зверхність та користолюбство - ось основні характеристики останніх новинних повідомлень про життя тих, хто претендує на роль моральних авторитетів у суспільстві.
Пропоную читачам черговий "християнський" опус о. д-ра Мирона Бендика. Прочитав його зі здивуванням - текст абсолютно політичний і наскрізь просякнутий націоналізмом. У зв'язку з цим, у мене виникло кілька запитань до єрархії УГКЦ.
Чи висловлене отцем Бендиком у статті збігається з Вашою офіційною позицією? Якщо так, то чим Ви тоді відрізняєтеся від РПЦ, яка, щоб зберегти монополію на душі, запроваджує чудернацькі поняття типу "канонічної території"? Чи не вважає УГКЦ себе частиною Католицької Церкви, і що у Вашому розумінні стоїть на першому місці у вірних греко-католиків: національне чи християнське? Якщо Ви солідарні з отцем Бендиком, то чому тоді не поважаєте права на свободу віросповідання українських римо-католиків? Чому ототожнюєте римо-католиків України виключно з поляками? Вам саме так і тільки так хочеться бачити ситуацію? Ви відчуваєте, що втрачаєте монополію на душі вірних? В такому разі Вам треба більше працювати з паствою, а не накидатися з образами на єрархів сестринської Церкви.
Хочу нагадати, що о. Бендик вже вдруге у неналежний для християнської Церкви спосіб атакує вищу духовну особу, а саме Архієпископа Львівського. Він називає його "гостем" на українській землі і підважує рішення Папи Римського, який іменував того на Львівський архієпископський престол. В цій ситуації мене найбільше хвилює те, що з боку УГКЦ так ні разу і не прозвучав осуд такої поведінки священика щодо високого католицького єрарха. Подібна поведінка є допустимою в політичній партії, де діє принцип демократичного централізму, але не в Церкві. Напевно, настав час не вдавати із себе "затурканих", а вибирати, яка із цих форм для Вас є найбільш відповідною.