Останнім часом питання окремих смуг для громадського транспорту у Львові набуло особливої гостроти. З одного боку, ці смуги дозволяють швидше рухатися громадському транспорту. З іншого – суттєво утруднюють загальний трафік. У результаті мер розпорядився ліквідувати смуги громадського транспорту принаймні на двох магістральних вулицях – Липинського і Стрийській. Чому мерія робить крок уперед і два назад, і як у таких умовах налагодити роботу громадського транспорту – поговоримо сьогодні з начальником управління транспорту Львівської міськради Орестом Олеськівим. Вітаю вас.
Добрий вечір.
Поясніть, що це за дивні такі були маневри? В час карантину запроваджують смуги для громадського транспорту на двох магістральних вулицях, починається обурення – мер це скасовує. Що це було?
Скажемо так, це процес, який тривав довше. Смуги громадського транспорту реалізовуються у Львові з 2014 року поетапно. Великим поштовхом до реалізації став якраз минулий рік і початок цього року. Зараз нова хвиля реалізації смуг громадського транспорту – більшість із них були прийняті рішенням комісії безпеки дорожнього руху ще в 2018 році, ще частина була прийнята у вересні 2019 року. І вони почали реалізовуватися вже весною, коли розпочався сезон нанесення розмітки. Це власне і припало на кінець лютого – початок березня, Саме тоді були реалізовані такі смуги, як вулиця Пасічна, Богдана Хмельницького, проспект Чорновола (друга половина, тому що перша половина була в 2019 році), Липинського. Стрийська була реалізована пізніше, в травні-червні.
Кінець травня – початок червня.
Так, так. Які були передумови, чому взагалі зародився цей конфлікт? Зрозуміло, що в період самого карантину, коли була його активна фаза, люди перестали пересуватися, більшість сиділа вдома, транспорту стало мало, і громадським транспортом практично ніхто не користувався. Приміський транспорт був відмінений, автомобілів було мало. І коли прийшло послаблення карантину, місто активізувалось – це всі відчули. Але в той же час громадський транспорт не дали відновити. І це якраз спровокувало – людям потрібно було пересуватись.
Але ви ж якимось чином прогнозуєте міський трафік? Ви розуміли, що коли немає громадського транспорту, багато людей пересувається приватним транспортом.
Так, це було прогнозовано. Насправді ми проводили дискусії, тільки запровадили карантин. Ми розуміли, що таке може відбутися. Також ми спілкувалися з київськими колегами. Вони теж прогнозували, що якщо прийде оцей момент, коли почнеться послаблення карантину – може настати криза громадського транспорту: громадський транспорт, скоріш за все, не буде відновлено, а поїде багато людей автомобілями, і багато людей буде боятися користуватися громадським транспортом. Ми це відчули, і у Львові – в тому числі.
Тобто тут таке неоднозначне рішення. Якщо ми подивимося, наприклад, на Європу – побачимо, що вони все-таки не призупиняли повністю громадський транспорт. Були там обмеження, але він не був повністю зупинений – так, як це в нас із приміським громадським транспортом сталося. Проте вони роблять ставку на піший рух, на велосипедний рух.
Зрозуміло. Але громадський транспорт у нас зараз частково курсує в режимі «тільки сидячі місця». Окей, але весь час так не буде – буде такий загальний трафік, як є. Тобто це ви скасували зараз на період карантину, чи ви в принципі відмовилися? Бо з заяви мера не зовсім зрозуміло: від цих смуг в принципі відмовилися, чи тільки на період карантину?
Ні, насправді це все-таки тимчасове рішення на період карантину. Тому що поки в нас справді є ці обмеження по кількості сидячих місць, які зменшують провізну здатність громадського транспорту втричі… Тому що якщо нормальний автобус у час пік (якщо ми згадаємо, як це було до карантину) перевозив у гіршому випадку 100 людей, коли він був запакований, в середньому – це десь 85 людей (це ми говоримо про великий автобус). Зараз він може перевозити тільки 30 людей.
Але зараз вони їздять у такому режимі, як в європейських містах. Тобто нормальний вільний салон, можна сісти.
Так, зараз мешканці Львова можуть відчути, що таке якісний громадський транспорт. Тому що вільно, просторо, він є чистий, він зараз дезінфікується, якісно миється.
Так би мало бути завжди.
І люди тепер можуть відчути, що таке якісний громадський транспорт.
Але вони тепер у результаті скасування смуг громадського транспорту не можуть прогнозовано і швидко добиратися.
Саме так. І тут якраз допомагають смуги громадського транспорту. На сьогодні є той випуск громадського транспорту, який був до карантину. Зараз червень місяць – і ви знаєте, що влітку кількість громадського транспорту в місті переважно зменшується. На сьогоднішній день ми маємо практично такий випуск, який ми мали станом десь на січень минулого року. Тобто вже сьогодні курсує 400 автобусів міських і близько 140 одиниць електротранспорту. Це десь 85% того громадського транспорту, який їздив до карантину. Але за рахунок того, що є обмеження по кількості сидячих місць, цього не вистачає. І в нас немає тої кількості самого рухомого складу і, що найважливіше, коштів. Тому що рентабельність громадського транспорту також впала втричі.
Зараз ми про рентабельність ще зачепимо. Але як ви плануєте ці зміни? От ви кажете – міська комісія з безпеки транспорту ухвалює ці рішення. В принципі, ці рішення мають враховувати інтереси різних груп львів’ян. Є люди, які пересуваються громадським транспортом, є люди, які пересуваються приватним транспортом, є різні розвозки товарів по місту. Як сумістити ці інтереси? Бо, як ми бачили, стосовно Стрийської і Липинського викликало велике обурення – і достатньо справедливе. Бо справді були корки дуже великі.
Якраз смуга громадського транспорту – це захід, який дозволяє врегулювати інтереси всіх людей. Якщо пригадуєте, був такий проект у Львові по реконструкції вулиці Бандери, який називався «Вулиця для всіх».
Який досі не реалізований.
Який ще досі не реалізований, але планується вже цього року. Нарешті. Сподіваюся, так.
Ми це чуємо щороку.
І якраз врегулювання всіх інтересів є метою. Одним із її елементів є створення смуг громадського транспорту.
Але чи ви чуєте ці інтереси різних груп? Тому що в мене таке враження виникає… Принаймні, зі скасуванням цих смуг водії (достатньо організована група, активна в соцмережах) висловлюють свої незадоволення. А решта львів’ян, які користуються громадським транспортом, – ну якось так байдуже, спостерігають за цим спокійно. Мер-політик починає реагувати – «скоро вибори, давайте скасуємо». Це хто голосніше кричить – того ви чуєте?
На жаль, у політиці так часто відбувається.
Я розумію.
Якщо ми подивимося в цифрах… Наприклад, ми проводили опитування мобільності минулого року. То водіїв (тих людей, які користуються регулярно автомобілем) є приблизно 23-25%. Домогосподарств, які мають автомобілі, – десь близько 60%. Тобто 40% домогосподарств не мають автомобілів.
Але чому ми чуємо більше водіїв? Я думаю, що це більше такий психологічний ефект. Тому що водії якось більше звикли боротися за свої права, ніж пасажири громадського транспорту. Пасажирів громадського транспорту – якщо ми подивимося по кількості скарг – є набагато більше. Вони скаржаться «нам довго чекати на автобус», «нас водій не пустив в автобус». Але вони не вимагають настільки, як водії, власного простору на вулицях міста. Тобто вони ще, може, не усвідомлюють, наскільки це є важливо.
Люди цього не усвідомлять, поки громадський транспорт не буде їздити по графіку, коли відомо, що ти сів тут – через 20 хвилин будеш десь там. Цього немає.
Так. Але без пріоритизації руху громадського транспорту неможливо добитися виконання графіків. І це такий постулат, який є в цілому світі застосований. Тобто багато проблем, які ми на сьогодні маємо, які ми мали перед тим у транспорті: якраз тоді, коли людям найбільше потрібно рухатися громадським транспортом в години пік, він рухається в три чи в чотири рази менш активно, ніж, скажімо, тоді, коли він не так потрібен – в обідній час чи в вечірній.
Коли ви плануєте це, як на Стрийській – намалювали (це ж хтось робив цю роботу, це оплачено), після того через кілька днів замальовують. Тобто ви витрачаєте міські гроші на вітер. Хтось несе за це відповідальність? Я розумію, що намалювати лінію – це ніби не дуже дорого. Але з такого складається, по-перше, загальне враження про управління, а по-друге – це справді реальні гроші.
Я згодний, що це справді рішення, яке всім є неприємне. Але воно було прийняте з тих чи інших очевидних причин. Якщо так говорити, то тут була проблема з самою реалізацією проекту. Я вам розкажу сам процес, як взагалі на сьогоднішній день відбувається реалізація таких смуг. Є певне політичне рішення, у місті є комісія безпеки дорожнього руху, де приймається, що от на цій ділянці потрібно забезпечити пріоритизацію громадського транспорту способом виділення цієї смуги. Далі воно йде на район, на балансоутримувача цієї проїжджої частини. Наприклад, якщо ми говоримо про Стрийську, це половина Франківський район, половина – Сихівський. Далі ці райони замовляють проектно-кошторисну документацію. Проектанти реалізовують це – малюють цю всю організацію дорожнього руху. Після цього воно йде в поліцію, поліція це затверджує, дивиться, чи воно відповідає чинним нормам. І тоді це адміністрація наносить, реалізовує.
Тобто купа людей працює й отримує за це зарплати.
Так. Але, наприклад, в цьому процесі у випадку зі Стрийською в якийсь момент стався збій. Насправді тут проектант допустився помилки. Тому що після того, як вони нанесли, нас повідомила Франківська адміністрація, ми помітили там проблему утворення «пляшкового горла» якраз на цьому повороті на вулицю Вернадського. Тобто якби проектант це врахував – тої проблеми взагалі б не утворилося. Тоді би ми мали і смугу громадського транспорту, і не було б цього збурення. Десь вона дала збій, ця система.
Ці проектанти – це проектанти, з якими ви постійно працюєте? Чи кожен раз під кожну вулицю це окремі проектанти?
Ви знаєте, в нас тендерне законодавство. Відповідно, визначається окремо для кожної вулиці. Скажімо, з Стрийською не повезло.
Я так розумію, більше не будете працювати з цим проектантом, чи…?
Я думаю, так. Висновки будуть зроблені відповідні.
Давайте зачепимо загалом громадський транспорт у Львові. Ви згадали про кількість, яка зараз є. Але місто агресивно і багато намагається закуповувати громадського транспорту – автобусів, наприклад, тих же. Але бракує водіїв. Скільки ще планується транспорту – і як вирішиться ця проблема з водіями?
Так, насправді нам транспорт дуже потрібний. Думаю, всі львів’яни відчули за останні півтора року, наскільки оновився транспорт, наскільки він став якіснішим.
Не всі львів’яни користуються комунальними маршрутами.
Ті, хто користується, скажем так. Думаю, так чи інакше кожен хоча б раз користувався. І ми плануємо докупити ще 100 автобусів, зараз триває тендерна процедура по закупівлі ста нових автобусів.
Тобто до тих 400, які зараз у вас є, так?
400 – це є разом з приватними перевізниками. Якщо ми говоримо про комунальних перевізників, то є десь 225 приблизно автобусів. І ще буде докуповуватись 100. Тобто ми вже отримаємо досить серйозну кількість автобусів, яка дозволить забезпечити повністю автобусний рух в місті сучасними, великими автобусами.
Це означає, що зникнуть приватні перевізники?
Не зникнуть. Зараз іде процес, також є вимоги до приватних перевізників, що вони повинні оновлювати свій рухомий склад.
Це щороку звучить, оці вимоги. Але вони не оновлюють.
Вони не оновлюють. Вони зараз тестують автобуси Volvo.
Приватні перевізники? Яка компанія?
Це є компанія АТП-14630. Вони його тестують на декількох маршрутах – це 31 маршрут, 14 маршрут.
Але вони раніше хіба працювали на міських перевезеннях? Це ж міжміські перевезення.
Вони працюють і на міських, і на міжміських. Але на міських вони працювали завжди. І також, що важливо, оновлюється електротранспорт. Тому що в місті взагалі робиться ставка на розвиток електротранспорту. Вже ми цього року закупили 40 тролейбусів. У зв’язку з карантином відтермінувалися доставки ще десяти, але до кінця літа Електротранс повинен доставити ще 10 нових тролейбусів. Зараз також тривають певні процедури по закупівлі трамваїв – десяти нових трамваїв.
По ваших розрахунках – знаєте ж, скільки є, яка кількість людей, приблизно яка їхня мобільність – от скільки нам треба загалом? Бо ми чуємо «закуповують, закуповують» – а маршрутки чи автобуси все одно заповнені. Скільки?
Тут є дві речі. Те, скільки нам потрібно транспорту, залежить від трьох факторів. Взагалі кількість транспорту – це є його швидкість руху, яку зможе забезпечити пріоритизація, і наскільки добре спроектована транспортна мережа.
Ну, як спроектована – так спроектована.
На сьогоднішній день – так. Але зараз ідуть процеси по оптимізації, по розробці оптимізованої маршрутної мережі та запровадження електронного квитка. Тобто разом із запровадженням електронного квитка має бути повністю переглянута маршрутна мережа. І вона дозволить при меншій кількості транспорту…
Тобто це будуть створені нові маршрути?
Так. Ми розуміємо, що це не можна зробити так, як було в 2012 році, коли в один день все змінилося, і у всіх була паніка. Це потрібно більш поетапно впроваджувати.
Ну, спочатку була паніка, але потім якось дуже швидко звикли.
Так, але все-таки це шок, не бажано в місті таке робити. Краще це впроваджувати більш поетапно, щоби люди звикали. І, відповідно, впроваджувати ті маршрути, які дають найбільший ефект.
Ви згадали про збитки комунального транспорту і те, що відбувалося на останніх засіданнях сесії, коли йшлося про те, що міськраді потрібно брати кредит (тобто там вигідні умови кредиту – але все ж це кредит) для того, щоби виплатити зарплати водіям АТП-1 комунального, так?
Так.
Це одне, тобто є збитки цього АТП. А з іншого боку, знову ж, в медіа з’явилася інформація про зарплати – конкретно директора АТП-1. І це досить суттєві гроші він отримує. Чому є така нерівність? Як директор може в період збитковості свого підприємства отримувати достатньо великі гроші, премії по 100 000?
Ми справді відчули сильні збитки, особливо в період березня-квітня, коли був активний період карантину.
Але це збитки тільки на зарплаті, я правильно розумію? Ви ж не витрачали пальне…
Ні, ну як – витрачали. Насправді транспорт їздив. У той час, як в інших містах України…
Ну, він ж не весь їздив – наприклад, для медиків.
Не весь, але в березні було обмеження – всього лиш 10 посадкових місць. Потім там вже дозволили сидячих, трохи стало легше. Але якщо згадаємо, тоді транспорт навіть при тих десятьох, навіть якщо половина була заповнена – ним практично ніхто не користувався. Але він їздив. Людям, які забезпечували життєдіяльність, він давав можливість пересуватися містом. І ми якраз цей період досить добре пережили.
І тому ми мали збитки – приблизно 2 мільйони, якщо ми говоримо про АТП-1. Це 2 мільйони в тиждень. І 4 мільйони для Львівелектротрансу в цей період були збитки. Ви говорите про зарплату… Мусите розуміти, що це є велика відповідальність, це велике підприємство, в якому працює близько тисячі працівників. Для того, щоби знайти якісного менеджера, – така людина потрібна заробляти. Є ринок праці. Якщо ми хочемо, щоби ці підприємства функціонували, ми повинні забезпечити відповідні умови.
Я згоден, що менеджери таких підприємств повинні заробляти багато – але вони мають і забезпечувати їхню успішність і прибутковість. Скільки водії АТП-1 отримують?
По водіях автобусів – це десь приблизно 10 000 гривень.
І за такі гроші ви хочете знайти якісних і фахових водіїв? Це безпека людей, це автобуси.
Насправді на даний момент ми не маємо браку водіїв в АТП-1. Справді, він був до карантину. Але у зв’язку з тим, що багато людей вернулися з-за кордону, вони не мали роботи, зупинилось примісто, багато водіїв все-таки прийшло на АТП-1. На сьогоднішній день такого браку нема, є певний попит. Якщо приїде сто автобусів, якщо не буде цієї кризи і депутати дадуть кошти – то підприємство зможе набрати відповідну кількість водіїв.
Я наголошу. В електротранспорті водії заробляють набагато більше, ніж водії автобусів. Наприклад, водії, які вже мають хороший стаж, які повністю виконують всі КРІ-ї, всі показники – вони можуть заробляти до 20 000 гривень. Це досить така конкурентна зарплата насправді.
Зрозуміло, дякую. Наш час вичерпався. Нагадаю, що сьогодні в студії ZAXID.NET LIVE був начальник управління транспорту Львівської міськради Орест Олеськів. Мене звати Олег Онисько, побачимося.