Великдень – ще один привід для самореклами та пропаганди. Християни ідуть до церкви та святкують з родинами, політики пишуть привітання. Прости їх, Господи, бо не відають, що городять.
Як на мене, вітати громади та народи з релігійними святами мають священики. Церква, як правило, є відділеною від держави. Отже, церковнослужителі мають вітати мирян з релігійними святами, а державні мужі – з державними. Врешті-решт, не вітають же священики з Днем Конституції чи Днем космонавтики. То чого політики мають вітати нас із Великоднем? Вітайте свою родину, друзів та знайомих і не звалюйте на себе тяжку ношу поздоровлення всіх і кожного. Тут же дуже багато нюансів. От привітали ви християн із Пасхою, а чому не привітали євреїв з Пейсахом… Уявіть собі, виходить Тягнибок і каже: «Вітаю весь нарід Ізраїлів з великим святом…» Уявили? А чого не вітали буддистів із Сонгкраном? Буддисти можуть образитись. Що це за виділення однієї віри понад інші?
Нехай там як, а традиція таких публічних вітань вже існує, тож не стану закликати відмовитись від неї й залишуся з того приводу при своїй приватній думці.
І все ж, хочу вас познайомити з деякими привітаннями, які мене просто вразили!
Зюгановщина як новий термін у психіатрії
Почну з привітання керівника фракції КПРФ Росії Геннадія Зюганова, яке, власне, і спонукало мене взятись за написання цієї статті.
Дивний вже сам факт, що комуніст вітає з релігійним святом. Це після того, як попередники пана Зюганова з церков склади робили та священиків розстрілювали. Природніше було б почути від нього привітання з днем народження Леніна. Сам Володимир Ілліч, якби про таке дізнався, завдав би клопоту працівникам мавзолею, обертаючись у труні.
Хто бажає, попередньо може прочитати все звернення, бо у статті, я буду давати його порціями, зі своїми коментарями.
Почав Геннадій Андрійович не зі звичного для нас «таварищи», а з отакої фрази: «Дорогие братья и сестры, соотечественники, друзья!»
Чи то він, як я і раджу, своїх братів та сестер вітав на офіційному сайті компартії, чи то в священиків фразу «брати та сестри во хресті» підслухав, чи, може, вже записав себе до складу духовенства.
Далі таке:
Символы и образы правят миром, как говорили древние. В нынешние пасхальные праздники особые образы сияют над Россией. Не только традиционные: Воскресение – возрождение… Но здесь и возвращение Херсонеса Таврического, и празднование 700-летия Сергия Радонежского. С одной стороны, начала, сформировавшие православную цивилизацию, Русский мир. А с другой, зарождение великорусского этноса, объединившего народы от Балтики до Пасифики, от моря Белого до моря Черного…
С одної сторони, з другої. Згадується анекдот про Рабиновича з одної сторони та Одеське пароплавство з іншої. А ще хочеться використати слова Булгакова з відомого твору «Собаче серце»: «Кто на чем стоял? Потрудитись излагать свои місли яснее». Херсонес…Сергій Родонезький… Де кум, де коровай, де Великодні свята.
Зрештою, чого можна вимагати від людини, якій ввижаються над Росією якісь «образи».
Але фарисей від комуністів примудряється зліпити ці події докупи:
Духовное ободрение воинов на Куликовом поле Сергием Радонежским вдохновило их на ратный подвиг, ставший основой формирования великорусского этноса, одной из ветвей древа древнерусского, из корня которого и протянулись побеги троицы братских славянских народов. У наших трех восточнославянских народов общая судьба и общее прошлое. Одним из поворотных пунктов которого стало Крещение Руси, чему предшествовали знаменитые события в Херсонесе Таврическом – обращение к православию самого великого князя Владимира Красное Солнышко. Наши взоры сегодня обращаются к пламенной Тавриде и ее нынешним жителям, наследникам славы и гордости русской, воссоединившимся с Россией и живущим теперь по одному с ней времени.
От так от, дорогі християни. Виявляється, християнська цивілізація з’явилася лише після того, як князь Володимир охрестився у Херсонесі. Дивно, хто ж його хрестив, якщо християнська цивілізація зародилася тільки після цієї події? Певно якісь дикі, нецивілізовані християни.
Цікаво, що пан Зюганов ставить знак рівності між православною цивілізацією та «Руським миром». А як же всі інші православні християни, які не є росіянами? Православні є навіть у Японії. Виходить, Японія – це частина «русского мира?»
Трохи фантазії – і маємо формування нової теорії виникнення провослав’я за допомогою специфічного розуміння паном Зюгановим творів Льва Гумільова. Пана Гумільова вважають творцем поняття «этническая общность – Московская Русь», замість якого зараз використовують термін «русский мир».
Далі – більше! Зюганову, напевно, знову було видіння, оскільки він стверджує, що в росіян, українців та білорусів – спільна доля. Тішиться він також тим, що жителі Криму тепер живуть з Росією за одним часом.
Про який час говорить товариш Геннадій, якщо росіяни живуть у кількох часових поясах?
Сегодня, в светлый праздник Воскресения, мы мысленно вместе с нашими братьями украинцами в надежде на вразумление их правителей и победу Света над Тьмой. Мы плечом к плечу с братской Белоруссией. Мы с вами, наши братья и товарищи. И только любовью и единением спасемся, как наставлял нас Сергий Радонежский. Как спаслись сами и спасли мир от «коричневой чумы» семь десятилетий назад.
Зюганов здивувався б, якби прочитав великоднє звернення Арсенія Яценюка. У частині боротьби світла з темрявою пан Яценюк з ним повністю погоджується: «Адже Великдень промовляє до кожного з нас: зло ніколи не здолає добро, морок ніколи не заступить світло", – зазначив Яценюк.
Далі в Зюганова – вже звична маячня, про те, як хтось, наслідуючи слова Сергія Радонезького, любов’ю врятував світ від «коричневої чуми». Думаю, згадка про коричневу чуму має бути у всіх публічних виступах та зверненнях російських та проросійських політиків. Тут все зрозуміло. Інакшого пояснення згадки про перемогу над фашизмом у великодньому привітанні я не знаходжу.
Вопреки утверждениям с Запада о том, что «история остановилась», последние события показывают, что исторический процесс продолжается и идет к Добру и Благу, если ее подлинный творец – народ – обращается к своей исторической памяти и подлинным идеалам.
Після цього абзацу сміливо заявляю: пану Зюганову треба терміново звернутись до психіатра. Він не тільки бачить марева, він ще й чує голоси. Таємничі голоси звідкись із Заходу, які шепочуть йому, що історія зупинилась. Розтлумачити все, про що комуніст написав після слів «история остановилась», не берусь. У медицині це називають гарячковим маренням.
Дивно, але політики часто чують якісь голоси. От і Яценюк стверджує у своєму привітанні, що Великдень промовляє до кожного з нас. Я голосів не чую. А ви?
Царьов, Карфаген та Пасха
Цікаво, чи чув пан Царьов про римського політика та полководця Катона?
Можливо, історію Римської імперії Олег Царьов знає краще, ніж хронологію подій у Другій світовій війні, оскільки у своїх виступах він чітко використовує прийом Катона Старшого, який кожен свій виступ, незалежно від тематики, закінчував словами: «Я вважаю, що Карфаген має бути зруйнований».
Так, вітаючи християн з Великоднем, Олег Царьов перескочив на вимоги до уряду України:
В этом году для миллионов православных украинцев этот светлый праздник омрачен. На нашу землю пришла беда. Мы на грани гражданской войны. По земле Юго-Востока ездят танки, которые «власть» направила усмирять непокорный народ. Нашу экономику ждет коллапс.
Я уже говорил, но напомню еще раз: для выхода из кризиса нужен диалог «власти» и народа. Чтобы начать диалог, власть должна для начала выполнить минимум наших требований – прекратить антитеррористическую операцию, вывести войска с Юго-Востока, освободить политзаключенных, перестать преследовать лидеров протестов.
Праздник Пасхи Христовой может стать точкой отсчета для восстановления мира и спокойствия в Украине. Хочется верить, что киевские политики сумеют услышать не только себя, заморских советников, но и свой народ.
Юго-Восток хочет мира. Он готов к конструктивному диалогу. Я верю, что так и будет.
Думаю, за цей виступ Олег Царьов все ж таки отримав від ВВП наганяй, оскільки жодного разу не використав слово «фашисти» чи словосполучення «коричневая чума».
Великоднє попурі
На початку статті я згадав про Олега Тягнибока, який не вітає євреїв з святом Пейсах. Але він, безумовно, не міг не привітати українців з Великоднем. Його привітання було б хорошим, якби пан Олег втримався та не спекульнув на славі людей, загиблих на Майдані:
В ім’я нашої спільної боротьби, в ім’я тих найкращих, котрі, на жаль, уже не з нами і котрі дивляться на нас із лав Небесної Сотні.
Підписуючись під цими словами на святкових відкритках, пан Олег мав би згадати всіх тих негідників та слуг режиму Януковича, які опинились на посадах за квотами ВО «Свободи».
Юлія Тимошенко використала у своєму привітанні традиційне «Дорогі мої!»
Далі Юля була дуже поетичною:
Цього року ми святкуємо свято Великодня у тривожні часи. Чорні круки напали на нашу землю і хочуть сплюндрувати її, образити, завдати їй ран та болю! Але я знаю і вірю, що ми справимося з цим лихом. Бо ви – найкращі, найвеличніші, найсильніші! Ви не раз це доводили.
Юля забула додати епітет «всепробачаючі», бо звільнили пані Тимошенко з неволі і не запитали про неймовірні статки, які вона нажила, коли була при владі.
Лідер українських комуністів Петро Симоненко не був настільки багатослівним, як його російський колега. Він скромно зізнався журналістам, що сам привітав всі єпархії України зі святом. Привітання віруючим від головного комуніста – такий собі поцілунок Юди.
Президент Росії Володимир Путін теж вирішив особисто привітати Патріарха Московського і всієї Русі Кирила з Воскресінням Христовим. Він разом із прем’єром Медведєвим прибув до храму Христа Спасителя, куди можна потрапити тільки за спеціальними дозволами, де керівники Росії отримали у подарунок яйця. І тепер нарешті можна з упевненістю сказати, що з цим у них все добре.
Особливої уваги Кирила заслужили ще й російські космонавти на міжнародній станції. Вони там, на орбіті, ближче до Бога – може, замовлять за предстоятеля слово.
Мені видається, що дуже показовим буде порівняти вчинки, які зробили на честь свята Патріарх Кирил та Папа Римський Франциск. Кирил зробив коштовні подарунки сильним світу цього, а Папа Франциск покатав на своєму автомобілі двох маленьких хлопчиків.
Повернусь до перепусток у храм Христа Спасителя. Мене завжди цікавило, що це за VIP-спілкування з Господом за спеціальними квитками. Ті, хто отримує ці дозволи, думають, що Бог більше прислухатиметься до них? І як священики, які, безумовно, читали Біблію, не заперечили проти такого розділу на важливих вірян та неважливих, недостойних на свята прийти до цього храму?
Все це сумно, іноді смішно. Когось можна обдурити хитромудрими привітаннями, когось пафосними словами, але чи вдасться всім цим розумникам обдурити Бога, коли прийде їхній час?