У Львові вперше відбудеться судовий процес, який має виявити власника рецепту виготовлення карамелі. І хоча цей рецепт був широко відомий у Європі з XVIII ст., власники львівської компанії «Майстерня карамелі» подали до суду на киян з LOL&POP, які також виготовляють і продають карамельки. Чи варто починати хвилюватися усім іншим виробникам карамелі в Україні, починаючи, наприклад, з президентської Roshen?
Депутат Львівської міськради і співвласник компанії «Майстерня карамелі» Артем Хмиз звернувся до суду про захист авторських прав на патент з виробництва карамелі. Він вважає, що київська кондитерська фірма LOL&POP порушила його авторське право. У свою чергу власниця LOL&POP Олена Токар переконана, що львів’янин просто намагається знищити її бізнес.
На сьогодні, обидві сторони конфлікту мають чинні в Україні патенти на виготовлення карамелі, але з різними датами, пише Ірина Смертига на сайті «На закупи». Депутат Львівської міськради Артем Хмиз та його бізнес-партнер, екс-депутат ЛМР Андрій Дзюбан, запатентували виробництво у вересні 2013 року. Киянка Олена Токар зробила це у січні 2015, хоча займатись виробництвом карамелі почала ще на початку 2013 року. «Майстерня карамелі» також розпочала свою діяльність у 2013 році. Крім способу виготовлення карамелі, Хмиз та Дзюбан зареєстрували низку патентів на промислові моделі самих цукерок – їхній вигляд, колір, форму тощо .
Згідно з позовом, Артем Хмиз вимагає в суді захистити його авторські права і заборонити відповідачам виробництво та продаж карамелі, схожої на запатентовану ним та виготовлену у захищений патентом спосіб. Суд має відбутися вже 11 серпня у Львові.
Передбачити розвиток подій у суді, за словами патентного повіреного Анни Кравчук, партнера патентно-юридичного агентства «Синергія», досить складно. На її думку, цей бізнес-конфлікт спричинений насамперед недосконалістю українського патентного законодавства.
Як пояснила Кравчук, для отримання «патенту на корисну модель», як є в даному випадку, потрібно лише подати документи. «Корисна модель» вважається новою за умови, що відомості про неї не стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки на патент. Але Український інститут промислової власності («Укрпатент»), який видає патенти на «корисні моделі», взагалі не перевіряє їхню новизну.
«У всьому світі також не перевіряють новизну корисних моделей. Це залишається на розсуд тих, хто подає заявку. Але у світовій практиці, якщо людина не впевнена, що є новизна – то не патентує, або потім не бореться за патент. У нас же легко отримати патент і дуже складно оскаржити його в суді, тому у нас і з’являються патенти на електричну лампочку чи вішак для одягу», – розповіла ZAXID.NET Анна Кравчук.
Хто такі патентні тролі?
Фактично в даній ситуації, і «Майстерня карамелі», і LOL&POP є так званими «патентними тролями». Адже технологію, на яку Артему Хмизу та Олені Токар в Україні видали офіційні патенти, вже давно використовують кондитери в цілому світі для виробництва карамелі ручної роботи.
Проте у судовому процесі, на думку Анни Кравчук, київській фірмі буде досить складно боротися. Адже попри те, що рецепт карамелі є загальновідомим, львівська «Майстерня карамелі» першою отримала на нього патент з описом процесу виготовлення. Відтак, якщо в суді апелювати до «загальновідомості», то необхідно знайти «старий рецепт», але він повинен бути десь надрукований чи озвучений.
«Проблема в тому, що у нас особа, яка отримала патент, але не перевірила його новизну, не несе за це жодної відповідальності. У світі інша ситуація – державні органи довіряють, але людина, яка патентує, несе відповідальність за оригінальність патенту. А у нас – викривлена ситуація, яка призводить до появи «патентних тролів», – каже Анна Кравчук.
Артем Хмиз не погоджується з визначенням «патентний троль», пояснюючи ZAXID.NET, що патентуючи виробництво карамелі, він захищає свій бізнес.
«Ми ж займаємось саме цим [виробництвом і продажем карамелі]. Це наш основний вид діяльності! В мене немає жодних особистих претензій, ми просто захищаємо свій бізнес», - каже Хмиз, погоджуючись з тим, що спосіб отримання патентів в Україні є, м’яко кажучи, суперечливим. – Тут питання до держави – якщо цього не можна патентувати, то чому нам дали патент?».
Очевидно, що киянка Олена Токар теж отримала патент на карамель з метою захисту свого бізнесу. Адже обидві компанії, і «Майстерня карамелі», і LOL&POP продають франшизу на відкриття магазинів карамельних цукерок. Щоправда за різною вартістю. Купити франшизу «Майстерні карамелі» можна за $40-60 тис., а LOL&POP – лише за $9 тис.
Хто отримає цукерку?
Киянка Олена Токар переконана, що «підприємливі» хлопці зі Львова» просто хочуть вижити її з ринку.
«Навіть в самому позові вже є невідповідність. Тому що наша компанія з’явилась на ринку України раніше від компанії громадянина Хмиза. По-друге, ми маємо зареєстровану в харчовій лабораторії рецептуру та технічні умови, а також виміри харчових проб наших цукерок, що датовані травнем 2013 року – ще до отримання Хмизом патенту на корисну модель», – зазначила вона у розмові з журналістом споживчого сайту «На закупи».
Олена Токар каже, що оформила у січні 2015 року патент на виробництво карамелі лише після того, як почалися претензії з боку «Майстерні карамелі» і юристи порадили їй зареєструвати власний патент. Вона визнає, що технологія виробництва карамелі в обох патентах схожа, бо є загальновідомою.
«Технологія виробництва є відомою і поширеною в усьому світі, а її історія розпочалась ще 200 років тому. Найбільш відомою є англійська карамель в містечку Blackpool», – пояснює Олена Токар. Самі засновники LOL&POP запрошували тренера з Австралії, аби навчитись у нього секретам виробництва карамелі.
За такою ж технологією виготовляє свої цукерки, приміром, кондитерська корпорація Roshen, що належить президенту Порошенкові. Чи, скажімо, грецька цукерня «Сукре», що з’явилась у Києві наприкінці 2012 року (до речі, греки свого часу теж отримали в Україні патент на технологію виробництва карамелі, але його термін дії уже закінчився), та ще низка українських кондитерів – CaramellaRoom, Snoepjes чи Yum-Yum.
Проте співвласник львівської «Майстерні карамелі» Андрій Дзюбан стверджує, що їхня «корисна модель» все ж відрізняється – унікальною її робить «абсолютна натуральність походження складових, що використовуються в процесі створення карамельних солодощів».
«Говорячи про спосіб приготування, слід розуміти, що однакова сукупність дій не завжди приводить до однакового результату, тим більше, коли йдеться про складові, які використовуються. Очевидне наслідування та копіювання саме корисної моделі зі сторони відповідача є порушенням авторських прав, яке захищене законодавчою базою нашої правової держави», – переконаний він.
Нагадаємо, практика видачі патентів на загальновідомі моделі чи технологічні процеси досить поширена в Україні. Наприклад, у грудні 2012 року львів’янин Віталій Голєв запатентував вішак для одягу. Згодом він вимагав від компанії JYSK сплатити йому авторську винагороду за ввезені в Україну вішаки. Більш продуктивними у патентуванні загальновідомих речей є брати Голіусови, теж львів’яни. Вони вже отримали патенти на зубочистки, планшетні комп’ютери, корки для пляшок, респіраторну маску тощо.