Остаточному рішенню про звільнення губернатора дніпропетровської області Ігоря Коломойського передували майже 10-годинні переговори з президентом Петром Порошенком, головою Адміністрації президента Борисом Ложкіним, а також бізнес-партнером Коломойського Геннадієм Боголюбовим.
«Коли президент відволікався на виконання державних обов'язків, інші учасники переговорів віддалялися в кабінет голови адміністрації. А потім знову поверталися до президента для продовження ревізії відносин, а головним чином — виписування правил гуртожитку на майбутнє», – пише у статті «Шмаття гніву» в тижневику «Дзеркало тижня. Україна» його головний редактор Юлія Мостова.
«Петро Олексійович був готовий до війни зі знахабнілим губернатором і бізнес-конкурентом. Він її не боявся. І, я б навіть наважилася припустити, — не перший місяць чекав приводу у вигляді очевидної для широких народних мас помилки державного бізнес-службовця. Просто Порошенко не був упевнений, що у разі розгортання війни з особливим губернатором він виграє: під пальцями Коломойського — прем'єр, міністр внутрішніх справ, рейтинговий ТБ-канал, масив украй неприємних для президента знань, батальйони, серйозний фінансовий ресурс і навіть голка життя української фінансової системи — "Приватбанк", у якому, до речі, досі перебуває багатомільйонний депозит, що належить нерядовому вкладникові — Петру Порошенку», – пише Мостова.
Позиції президента зміцнив Захід. В цьому питанні, як стверджують джерела видання, все обійшлося без розшаркувань і туманних дипломатичних формулювань. Навіть те, що вийшло на публіку, свідчило про жорстку позицію, яку зайняли західні партнери, — нікому не дозволено кидати виклик владі, застосовуючи приватні воєнізовані структури, йдеться в статті.
Як стверджують джерела в Кабміні, після розмови з віце-президентом США Байденом Арсеній Яценюк зрозумів, що мусить бути солідарним із президентом під час вирішення проблеми Коломойського. Стверджують, що необхідність цього розуміння було донесено і до міністра внутрішніх справ.
«Розв'язка гострої фази конфлікту відбулася за найм'якшим із варіантів. Стверджують, що в президента їх було три. І два незастосовані передбачали не тільки облави ГПУ й СБУ на низку членів команди губернатора (для чого було чимало підстав), а й серйозне (до несумісності з життям) ураження інтересів групи "Приват". Спочатку переговорів не хотіли ні Коломойський, ні Порошенко. Але глава адміністрації президента Борис Ложкін (екс-партнер Коломойського і Боголюбова в «Українському медіахолдингу») виступив ефективним посередником. Крім того, "заспокійливий заштрик" своєму партнерові зробив Геннадій Боголюбов — людина, із бізнес-апетитами не меншими, ніж у Коломойського, але цілком позбавлена політичних амбіцій. І, певна річ, західний чинник, який накреслив червоними прапорцями напис: "Нікуди втікати. А коли що, то й грошей на втечу не буде", — зіграв свою роль», – пише Мостова.
За результатами багатогодинних переговорів одна зі сторін пропонувала підписати якийсь документ про досягнуті домовленості. Але все ж домовленості залишилися в усній формі. За дотримання їх стороною «Привату» відповідальність несе голова АП. За дотримання їх президентом – ніхто.
«У чому полягає "золотий парашут" екс-губернатора і страховий поліс чинного президента? Про це знають тільки четверо. А про все й до кінця — тільки двоє: на завершальній стадії закулісних перемовин, перед виходом на сцену, Порошенко й Коломойський говорили віч-на-віч. Нам залишається тільки спостерігати: чи підставить держава 9-мільярдне плече «Приватбанку», якому, до речі, вчора НБУ вже погодив "трійку" рефінансу; чи буде канал «1+1» лояльним до президента; хто очолить після 31 березня "Укртранснафту"; наскільки педантично пройде аудит роботи цієї державної компанії за попередні періоди, а головне — в чиїх інтересах здійснюватиметься керівництво нею; хто очолить після конкурсу (чи без нього) "Укрнафту"; за якою ціною держава купуватиме в "Укрнафти" газ; за якою ціною "Укрнафта" продаватиме газ "Дніпроазоту"; які дивіденди "Укрнафта" виплатить державі за результатами своєї діяльності й за попередні періоди; чи буде проведено інвентаризацію нафтових свердловин; чиї структури поставлятимуть вугілля із зони АТО — близькі до Порошенка чи до «Привату»; чи увійде в береги державного контролю Дмитро Ярош; чи буде (і з якою політичною позицією до президента) розвиватися проект створення партії «Відродження»; як поводитимуться стосовно президента депутати, котрі перебувають у різних парламентських фракціях, але контролюються Ігорем Коломойським; як довго зберігатиме за собою посаду очільника Дніпропетровської ОДА вихованець привато-ложкінського УМХ пан Резніченко; чи залишиться на посаді губернатор Одеської області, бізнес-партнер Коломойського Ігор Палиця; чи будуть переслідуватися в кримінальному порядку значущі для Коломойського держ- і бізнес-менеджери», – пише автор.