Заява Тимошенко-Наливайченка про потребу перевиборів ВР і скликання нового уряду не надто дивує. Перевибори потрібні, без сумніву, і Наливайченку з Тимошенко. Їм потрібно більше влади. На думку Порошенка, це вигідно і йому. Певно він вважає, що політичний проект Саакашвілі протягне до ВР оновлену партію «борців з корупцією». І вона зіллється в коаліційних обіймах з лайт-версією «конструктивних» екс-регіоналів. Така собі «ширка», тільки з «людським обличчям», відмита перевиборами і політ-шоу на регіональних телеканалах.
Але для мене істотними залишаються й інші питання. Чому саме зараз!? Невже це парламент заважає ініціативам Гонтарєвої подолати інфляцію, прагненню Шокіна реформувати прокуратуру і бажанню Порошенка оздоровити СБУ? От, наприклад, один з генералів СБУ до 1991 року працював у КГБ, а після наливайченкової люстрації був перепризначений на посаду. Чи якось на його кар’єру вплине переобрання ВР? Не маю певності.
Водночас, хто може гарантувати, що нове скликання стане ліпшим бодай на йоту? Які є передумови для цього? Соціологія показує суспільну фрустрацію, зумовлену об’єктивним зубожінням та політичну зневіру. А це передбачає розгул небаченого популізму у перегонах, хто голосніше крикне «тримай злодія». На жаль, за наших реалій жоден інтелектуал не в стані перемогти популіста, фінансованого регіоналами чи «патріотичними» олігархами, котрі володіють центральними телеканалами.
Звісно, зацікавленим сторонам у дострокових виборах, - а ними є як Тимошенко з Наливайченком, так і групи Колеснікова, Ахметова, Григоришина, Льовочкіна, - вибори потрібні, аби мати змогу посилити свої позиції у ВР. Також це вигідно Порошенку, котрий потребує не лише «ручної» більшості, але й кишенькового прем’єр-міністра, можливо на його думку Гонтарєва спроможна стати запорукою економічної стабілізації країни.
Але на виборах постане і безліч інших питань до самого президента Порошенка, які набудуть металевого характеру політичних звинувачень: хто ж змусив підписати «Мінські порозуміння»? Хто вийшов з мирного Женевського формату, котрий передбачав участь у переговорах США? Хто відповідає за мінський протокол, котрий довів би до інфаркту Черчілля. Хто делегував Кучму і з якими повноваженнями підписувати амністії для моторол і особливі статуси? І ці питання ставитимуть не журналісти з політологами, це набуде формату політичних програм актуальних кандидатів.
Маю відчуття, що теперішній шлях згортання «постмайданної влади» (нехай і кривої) не стане продуктивним рішенням. Замість одних популістів прийдуть інші, «люстрація шляхом виборів» звучить непереконливо. Натомість замість затятих ворогів конкретно взятого льовочкінсько-фірташівського угруповання до ВР прийдуть їхні люди. У значно більших пропорціях. І навряд вони посилять проукраїнський вектор розвитку України.
Водночас, є й менш помітний аспект. Якось Павел Коваль, соратник покійного президента Леха Качинського, сказав мені важливу річ: «Фактична політична мета Росії - інший уряд в Україні. Уряд, який не буде аж таким проєвропейським, уряд, який намагатиметься орієнтуватися на Росію, уряд, який змінить ту політичну траєкторію, що постала після Євромайдану, – ось справжня мета!... Відомо, що нині проблематичними для Росії є і прем’єр, і президент, і парламент».
Відтак, якщо на цю гру наважиться Порошенко, то йому більше не вдасться імітувати читця заготовлених спічів, котрий завжди має на кого перекинути провину. Адже відповідальність за руйнацію політичної схеми, що випадково влаштовує США і не влаштовує Кремль, лежатиме конкретно на ньому. Чи це позитивно вплине на рішення МВФ про надання субсидій - не певен. Натомість погіршення економічної ситуації безпосередньо вплине на розуміння, хто ж відповідає за долар по 60. І на «попередників» зіпхнути не вдасться.
Є припущення, що рішення про перевибори продавлює саме Кремль в обмін на «пом’якшення» переговорів про особливий статус Донбасу. Адже з заяв Гризлова випливає його бажання наділити депутатськими значками лугандонських моторол і гіві. Депутатськими значками ВР України! Адже зрозуміло наскільки дієвим буде контроль світової спільноти, зокрема сміливої і грізної ОБСЄ, на виборах «у тимчасово окупованих територіях Луганської і Донецької областей». А подібне мені чимось нагадує роздачу Ющенком індульгенцій для соратників Януковича на виборах після першого Майдану. І тут певно можна не нагадувати, чим це закінчилось для країни.