Остаточне підписання контракту з Трієстським Трамвайним Товариством на будівництво та експлуатацію у Львові кінного трамвая відбулося 2 лютого 1879 року. Цей контракт передбачав більшість постулатів, сформульованих у програмній ухвалі міської ради з 1873 року, а його остаточний варіант виглядав таким чином:
- Незаперечне право будівництва, а згодом експлуатації колії впродовж 50 років від дня підписання угоди належить Трієстському Трамвайному Товариству (ТТТ).
- На ТТТ покладається обов’язок і ризик отримання концесії від влади краю.
- Загальний обсяг робіт, пов’язаних з приготуванням та експлуатацією трамвая, має бути виконаний упродовж 12 місяців від дня затвердження докладних планів, включно з початком експлуатації двох ліній:
- Від вокзалу Колії Кароля Людвіга (нині Головний залізничний вокзал) вулицею Городоцькою, Казимирівською (вулиця Городоцька від початку до церкви святої Анни), площею Ґолуховських (площа Торгова), площею Краківською (площа Ярослава Осмомисла), вулицею Жовківською (Б. Хмельницького) до Жовківської рогатки (перетин вулиць Б. Хмельницького і Волинської).
- Від площі Ґолуховських (площа Торгова), вулицею Кароля Людвіга (проспект Свободи), площею Марійською, площею Галицькою, площею Бернардинською (площа Соборна) до площі Митної.
- За львівською міською владою залишається право передання концесії іншим фірмам у разі, якщо б упродовж двох років підрядник ТТТ не спромігся виконати своєї роботи на умовах, кращих, аніж запропоновані іншими фірмами.
- Доступ до вулиць і площ для прокладання колії надається безоплатно, утім в разі потреби набуття якоїсь нерухомості укладається окрема угода.
- Упродовж перших 10 років експлуатації місто звільняє ТТТ від окреслених у контракті податків.
- Контракт окреслює максимальні тарифи на перевезення однієї особи в рамках єдиної лінії першого і другого класу вагонів (відповідно 20 і 15 центів австрійських) і зобов’язує ТТТ до поділу лінії на секції. Секційний тариф для пасажирів, як і для товарів, повинен затверджуватися містом.
- Бруківка, по якій заплановано прокладання одиночної колії, повинна мати ширину принаймні 4 сажні (віденський сажень дорівнює 1,9 м), а у випадку подвійної колії 6 сажнів. У разі потреби прокладання колії вужчими вулицями перебудова здійснюється за рахунок відповідного замовника.
Окрім того, контракт окреслював особливі умови експлуатації вулиць, якими мали проходити трамвайні лінії, а також засади співпраці, які б гарантували дотримання публічного порядку. Окремі клаузули формували гарантії належного виконання особливих умов, зв’язаних із цивільною відповідальністю.
Вже під кінець травня 1879 року плани реалізації підприємства були схвалені Радою міста, а згодом і Намісництвом. Згідно з ними лінії кінного трамвая були остаточно запроєктовані на таких напрямках:
- головна – від Головного вокзалу вулицею Городоцькою на площу Ґолуховських, далі вулицею Кароля Людвіга, площами Марійською, Галицькою, Бернардинською і вулицею Чарнецького (Винниченка) до площі Митної,
- бічна – з площі Ґолуховських через площу Краківську і вулицю Жовківську до вокзалу на Підзамчі і Жовківської рогатки.
У серпні 1879 року розпочато роботу з будівництва возівні (депо для кінних трамвайних вагонів), стайні для коней і трамвайної колії на вулиці, яка сполучала вулиці Городоцьку і Янівську (Шевченка). Утім в короткому часі темп робіт сповільнився. Передовсім ТТТ змушено було скоригувати плани і укласти додаткову концесію на закладення колії на вулицях Замарстинівській і Бальоновій (Гайдамацька), оскільки міністерство торгівлі не затвердило попередніх планів щодо проведення трамвайної колії через залізничний переїзд на Жовківському передмісті.
Окрім того, керівництво Колії Кароля Людвіга не видало згоди на закладення шин на відрізку від вулиці Жовківської до вокзалу на Підзамчі, а також проведення трамвайної колії до Головного Вокзалу унеможливлювало існування маневрової колії, збудованої без ухвали міської влади. І нарешті на певних відтинках вулиці Городоцької укладанню колії перешкоджали роботи, пов’язані з будівництвом на цій вулиці сучасного мурованого каналу. Усі ці труднощі мали бути усунуті шляхом координації з містом, головним пріоритетом якого було закладення трамвайної колії таким чином, аби дотримуватися безпеки дорожнього руху.
Ще в жовтні 1879 року ТТТ отримало згоду на прокладення колії від вулиці Городоцької до Головного Вокзалу. Умовою було брукування переходів через колії та площі перед будівлею вокзалу. Під час будівництва колії на вулиці Городоцькій виявилося, що біля казарм артилерії в напрямку церкви Святої Анни треба було піднести рівень вулиці на 2 стопи (львівська стопа дорівнювала 297,7 мм), а вище казарм Галля понизити на 40 см.
26 листопада 1879 року відбулися пробні тестові поїздки, під час яких трамваї подолали відрізок шляху від депо нижче вулиці Городоцько-Янівської (пізніше Бема, а нині Ярослава Мудрого) до площі Митної і назад. Перша зустріч львів’ян із кінним трамваєм була, як про це писала тогочасна преса, неабиякою сенсацією, тим більше, що ТТТ добре подбала про урочистий бік цієї події. «Газета Львівська» так описала атракцію: «З депо виїхали три вагони: один літній відкритий, другий салонний, третій пасажирський, поділений на два класи. Пробна поїздка пройшла досить гладко, незважаючи на деяке запізнення, пов’язане з тим, що робітники не встигли вчасно очистити колії від льоду та снігу, який рясно падав уночі. Від будівлі Галицького Земського Кредитного Товариства (нині проспект Свободи №8) публіка почала сідати у вагони і їхала до площі Митної. Численний натовп дивувався гарним і оригінально прикрашеним вагонам, а дорожкарі (візники) вітали їх іронічними вигуками. На вулиці Чарнецького перші трамваї зустрічали члени Міської ради на чолі з президентом паном Ясінським, за декілька хвилин трамвай завіз почесних гостей до адміністративного будинку, де відбувся урочистий сніданок».
Незважаючи на гучну урочистість з нагоди закінчення будівництва першого відтинку трамвайної лінії, відповідні комісії міської ради доволі суворо оцінили її стан і відмовилися дати дозвіл на початок експлуатації, вказуючи на невідповідне укладення колій. Усуненню дефектів перешкодили важкі погодні умови: зима 1879-1880 років виявилася дуже суворою, і роботи, пов’язані з подальшим прокладенням колій можна було розпочати лише в другій половині квітня 1880 року.
5 травня 1880 року міська рада погодилася на початок руху на відрізку від казарм на Городоцькій до площі Митної, незважаючи на те, що заплановані роботи щодо прокладення каналу на Городоцькій ще не були завершені. 1 липня запущено в дію лінію від казарм Фердинанда до Головного Вокзалу, утім без згоди міської ради, чого вимагав контракт.
Дирекція ТТТ наприкінці липня надіслала до міської ради пропозицію щодо відкриття руху від площі Ґолуховських до залізничної станції Підзамче 1 вересня. Це викликало бурхливу дискусію райців, бо будівельні роботи на цьому відтинку ще тривали. Утім міська рада все ж визначила остаточний реальний термін закінчення робіт, передбачених контрактом, 31 серпня. Але знову до цього терміну ТТТ було готове завершити лише одну лінію, яка проходила від вулиці Горіхової (нині не існує, розташовувалася на місці кварталу між вулицями Караїмською, Б. Хмельницького і Опришківською) до Жовківської рогатки, минаючи об’їзд вулицею Татарською і вулицею Об’їзд (нині Долинського).
У першій декаді вересня запровадили пробні поїздки, утім надії на швидкий запуск лінії виявилися марними. Укладення колій на вулиці Жовківській виявилося вкрай нестаранним. В деяких місцях вони виступали над поверхнею ґрунту, в інших утворилися такі великі вибоїни, що дорожки й вози ламали собі кола. Надалі не було розв’язано проблеми перетину рейок трамвайних і залізничних. У цій справі було активно задіяно міську владу, Намісництво, дирекцію залізниці та поліцію, і в грудні 1880 року дирекція ТТТ оголосила магістратові про закінчення робіт над цілою лінією кінного трамвая, хоча фактично вона запрацювала 16 березня 1881 року. Міський Будівничий Уряд визначив зміни, які були відхиленням від початкових проєктів, і добився виконання додаткових заходів гарантування належної і безпечної експлуатації трамвая.