Є велика проблема у тому, що для багатьох поважних російськомовних перший досвід серйозного побачення з українською мовою - це чиновник радянського зразка. Перший партнер це не філософ, митець або письменник - це напіврозкладена корупцією радянська істота під портретом.
В тебе немає вибору чи спілкуватися, чи ні. Ти вже дорослий і системні гормони змушують тебе слухати, спілкуватися. Це з письменниками вибір є, або філософами, особливо у сучасній Україні. Зазвичай, якщо є вибір, особливо у підлітковому цивілізаційному віці, твій вибір - це ігнор ботанів. Кому цікавий зарозумілий самозакоханий розумник? Натомість, з чиновником вибору нема. Хто встоїть проти мачо дозволів, погоджень, та довідок? З рештою, хто втрачає цноту у поважному товаристві? Цнота і філософ це з артхаусного європейського кіна...
Тож людина спілкується з україномовним радянским мачо. До речі, бути україномовним патріотом - це багатьом "по роботі треба" Це навіть окремий феномен такий: чиновницька бездушна українська мова як сплата за можливість багато і системно красти. Тому треба розмовляти. Тому і розмовляють: зверхньо, розмірено, пихато, безтурботно, самовпевнено.
Російськомовна людина що починає цей ритуал виходу назовні, вбирає з-під портрета всю радянську естетику, мавпує, підсвідомо повторює жести і міміку, з часом навіть з'являється "портрет" у підсвідомості і щось каже... Важливо відзначити, що чиновник зацікавлений у тому, щоб людина стала часткою корупційної пастви. Чиновник працює над тим як краще вплинути, переконати, розвиває відповідні компетенції та якості. Філософам не так треба переконувати. Вони цього не прагнуть. Вони не політики. Їм якось всі ці ритуали навертання та конвертації геть набік і пофіг... Тож пересічний громадянин у коридорах держустанов починає не з європейської української. Радше з радянскої української. Радянська українська - це більше ніж мова - це певні ментальні корупційні настанови, якорі у минуле, у прірву ціннісної пустоти. Як правило, європейська українська лунає в інших місцях...
Письменників, філософів та митців дуже мало. Вони особливо не переймаються тим щоб когось переконати. Вони, зазвичай, взагалі спілкуються самі з собой. Вони надто розумні щоб вміти когось переконувати, вони не приймають населення. Коротше кажучи, українізація крізь інтерфейс мови та естетики україномовник корумпованих совків - то є велика проблема. І мова - це тільки засіб. Справа набагато складніша, справа у світогляді
Speak European, Be Ukrainian!
Перепрошую за потік слів. Такі думки...
Шануймося