Після полудня 1 березня мер Львова Андрій Садовий оголосив, що відмовляється від подальшої участі в перегонах за президентське крісло і підтримав Гриценка. Недавні опитування громадської думки не давали йому жодного шансу увійти до другого туру, водночас полковника вони презентували як лідера «демократичного» електорату. Садового незаслужено сприймали в інтернеті як нібито «технічного кандидата» чинного президента, який заявляє про свою участь у виборах тільки для того, щоб вкрасти кілька відсотків в одного з опонентів Порошенка. Разом із цим зменшувалася й довіра до партії мера Львова – «Самопомочі». За останніми результатами соціологічного агентства «Фама», потенціал Гриценка постійно зростає, і його підтримка може досягати 9,4-9,8%, для Садового – від 5,1% до 5,9%.
Крім того, опубліковані 27 лютого опитування Українського інституту соціальних досліджень імені Олександра Яременка та Центру соціального моніторингу вказали, що в разі зняття Садового з виборів Гриценко може наростити підтримку до 15,6%, обігнавши Зеленського (13,7%), Тимошенко (9%) і Порошенка (8,4%). Після появи цих результатів тиск на Садового знову почав зростати, а наступного дня він повідомив через одну із соціальних мереж, що розглядає питання про зняття з виборів. Портал «Українська правда» дізнався про драматичний хід бесіди Садового з найближчим оточенням: Олегом Березюком, Олегом Лавриком, Єгором Соболєвим, Оксаною Сироїд, Романом Семенухою, Остапом Проциком та Парасковією Дворянин. Усі, окрім Соболєва та Процика, виступали проти об'єднання сил з Гриценком, але Садовий дав їм зрозуміти, що подальші упирання, приречена на поразку участь у президентських виборах означатимуть політичне самогубство для «Самопомочі». Він прагматично ствердив: «Якщо ми цього не зробимо зараз (не зрезиґнуємо з виборів, – М. Б. К.), то весь цей гнів (йдеться про вороже налаштований електорат, – М. Б. К.) впаде на всіх нас, оскільки ми не скористалися можливістю підтримати Гриценка».
Союз цінностей
Які переваги приносить альянс зі Садовим, котрий, все ж, мав досить невисокий рейтинг? Ну, окрім кількох відсотків підтримки виборців, вірних мерові Міста Лева, Гриценкові посприяє низка інших чинників: феномен синергії, ефект доміно, регіональна мережа «Самопомочі», а також усунення тавра «першого непрохідного».
Феномен синергії – це ніщо інше, як наплив виборців до електорату кандидата. У такій ситуації Гриценко потенційно отримує не лише голоси тих, хто був готовий голосувати за мера Львова, але також частини тих виборців, котрі не визначилися, з електорату, умовно окресленого як «демократичний». Саме як прояв феномену синергії слід тлумачити слова Садового про те, що його резиґнація з участі в передвиборчих перегонах дасть полковнику 10% підтримки.
Ефект доміно, своєю чергою, стосується сподіваних резиґнацій інших кандидатів, котрі розраховують на підтримку «демократичного» електорату. Їх відповідальне рішення, незважаючи на низьку підтримку, також зміцнить феномен синергії. Так про зняття з перегонів на користь Анатолія Гриценка заявив Дмитро Гнап, колишній журналіст-розслідувач і представник партії «Сила людей» (на користь Гриценка знявся і лідер партії «Народний контроль» Дмитро Добродомов, – ZAXID.NET). Ситуація змінюється доволі динамічно, залишається чекати на резиґнацію, серед інших, Романа Безсмертного.
Із цього моменту Гриценко зможе розраховувати на підтримку широкої та добре організованої мережі «Самопомочі». Навряд чи варто очікувати на спротив місцевих представників цієї партії з приводу гри на користь полковника. Без союзу з «Громадянською позицією» доля «Самопомочі» в очах більшості «демократичного» електорату була б вирішеною. Вони вважали б, як вище зазначав сам Садовий, що мер Львова та його угруповання є суто «технічною» силою, яка чи то колаборує з Банковою, чи то поводиться, як «собака на сіні» з відомої приказки. Так чи інакше, протягом кількох місяців у соціальних мережах ходили чутки про те, що місцеві структури «Самопомочі», а також кілька народних депутатів цієї партії, головно Єгор Соболєв, схиляли до поєднання сил з Гриценком і надання йому підтримки як єдиному демократичному політикові, котрий здатен перемогти у другому раунді всіх суперників з інших таборів. Саме ця територіальна мережа значно посилить структури «Громадянської позиції» в царині агітації, а потім проконтролює виборчий процес, аби не сталося «дива над урною». Це дозволить Гриценкові зібрати достатньо голосів для другого туру, а також захистити свій результат від фальшування на користь опонентів, котрі захищають стару політичну систему.
Разом з підтримкою мера Садового усунуто тавро «першого непрохідного». Попри те, що перед створенням цього союзу Гриценко мав значно більшу підтримку виборців, зараз його шанси стрімко зросли навіть в очах електорату інших кандидатів. Окрім того, цілковито руйнується міф, який також був частиною згаданого тавра, що, мовляв, Гриценко не здатен творити тривалих альянсів. Щоправда, ще раніше укладені угоди з Віктором Чумаком, Миколою Катеринчуком та Миколою Томенком впевнено, хоч дещо й галасливо, засвідчили, що з полковником можна домовитися. Це був також тонкий елемент тиску на Садового, який не диспонував такими альянсами на свою користь. Тож Гриценко репрезентувався як відкритий для співпраці, а мер Львова, через свою впертість та амбіційність, майже отримав тавро «технічного кандидата». Зрештою, і «демократичному» електорату дуже залежало на союзі Гриценка зі Садовим.
Представники штабу Порошенка не залишили без коментарів альянс двох провідних представників демократичної опозиції. Олег Медведєв заявив, дещо перебільшуючи, що «кілька виборців Андрія Івановича поділяться в різних пропорціях між шістьма (демократичними) кандидатами. І я навіть можу запевнити, що частина виборців Садового, якщо він піде з виборчої кампанії, готові проголосувати за Петра Порошенка, а не тільки за Анатолія Гриценка». Представник виборчого штабу чинного президента не надав жодних даних, які підтверджували б його далекосяжні тези.
Виклики і проблеми
Втім ще не факт, що Гриценко вже має гарантовану участь у другому турі. Перед полковником надалі стоїть низка проблем. Передусім вони стосуються подальшого нагромадження підтримки, бажано не тільки з «демократичного» електорату. Потім польові структури «Громадянської позиції» та її союзники повинні забезпечити, аби потенційні виборці полковника прийшли на виборчі дільниці. І нарешті перед ними стоятиме важке завдання – захистити позитивний результат Гриценка під час підрахунку голосів, адже нинішня політична система, чиїм чільним оборонцем є чинний президент, так просто не здасться.
Ще однією проблемою можуть стати відносини всередині демократичного табору. Слід пам’ятати, що Гриценка раніше підтримали представники інших демократичних партій, наприклад, Віктор Чумак з партії «Хвиля» (насправді – громадської спілки «Громадянський рух Хвиля», – ZAXID.NET). Занадто велика кількість союзників за одним столом може призвести до гострих суперечок під час «поділу шкури невбитого ведмедя» перед голосуванням. Варто зазначити, що укладання альянсу зі «Самопоміччю» затягувалося великою мірою через надмірні амбіції людей з оточення Садового. Зокрема, можна згадати Оксану Сироїд, котра була категорично проти спілки з Гриценком. Тож конфлікти в таборі ще будуть. Перед полковником стоїть завдання нейтралізовувати суперечки за допомогою різних інструментів, зокрема з мудрим висвітленням у засобах масової інформації позицій тих, кого опанують надмірні амбіції. Тобто використовувати головним чином поточну тактику під назвою «Я хочу розмовляти і навіть йти їм на поступки, а вони не хочуть».
Зрештою, Гриценко може очікувати й негативної реакції багатьох політологів і людей, що називають себе «експертами», лічба котрих з початку українсько-російської війни 2014 року стрімко зросла, від чого значно знизився рівень публічних дебатів у державі. Більшість з них переконливо стверджувала, що Гриценко не має шансів, найчастіше подаючи аргумент старої мантри «першого непрохідного». Найчастіше це некритичні до соціології люди, котрі піддаються різному галасу. Яскравим прикладом є популярний над Дніпром політолог Володимир Фесенко, котрий був захоплений соціологічними результатами Зеленського. До осіб, котрим союз Гриценко–Садовий може попсувати наратив, належить відомий політтехнолог Сергій Гайдай, котрий також переконаний, що Гриценко не може виграти, незважаючи на численні свої чесноти.
Варто пам’ятати, що успіх полковника може призвести до зміни політичної системи та правил ведення політики, що змусить багатьох українських політологів, соціологів та «експертів» вивчати нові засади. Незважаючи на те, що це вигідно для України, це може здатися їм непривабливим. Особисто я підозрюю, що багато хто з них намагатиметься демонізувати особу Гриценка з дуже приземлених причин. Однак сила їхніх аргументів може бути слабкою з огляду на їхній масштаб, непереконливі тези, а також постійне танення довіри середньостатистичних українців до таких «експертів».
Великим шансом і викликом для Гриценка буде переконати Святослава Вакарчука, популярного вокаліста не менш популярного гурту «Океан Ельзи», аби той надав йому свою підтримку. 15 лютого співак заявив, що підтримає того кандидата з демократичного табору, котрий виконає низку умов: активно братиме участь у прямих теледебатах, репрезентує членів своєї команди, а також продемонструє, як він виконав свої попередні передвиборчі обіцянки. Після цієї заяви на багатьох порталах негайно з'явилися коментарі про те, що Вакарчук підтримає саме Гриценка, котрий ще до офіційного початку виборчої кампанії заявив, що хотів би взяти участь у живих дебатах і представити до 31 березня всіх кандидатів на посади з компетенції президента.
***
Анатолій Гриценко незаслужено оминається всіма польськими ЗМІ та політичними коментаторами. Особисто я зіткнувся з таким ставленням до цього кандидата, зокрема, з боку д-ра Лукаша Адамського (Łukasz Adamski) з Центру польсько-російського діалогу і взаєморозуміння, який в одному зі своїх постів на популярному сайті соціальної мережі побічно зображував мера Садового майже певним суперником чинного президента, а я дозволив собі іншу думку. З іншого боку, у друкованій пресі та в інтернеті коментують лише кампанію Петра Порошенка, звичайно, триває галас навколо Володимира Зеленського, а іноді згадують і Юлію Тимошенко. Тим часом симпатії українців засвідчують, що Гриценко теж є одним з найсерйозніших учасників виборчих перегонів. Якщо він не допуститься помилок, переконає ще більше потенційних виборців і втримає під контролем своїх союзників, то цілком можливо, що цього разу він стане президентом. До трьох разів штука.
Закінчення, початок читати тут.
Текст опубліковано у межах проекту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia. Попередні статті проекту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів, Україна – втеча від вибору, Східне партнерство після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде на війну з Путіним, Між Москвою й Києвом, Ковбаса є ковбаса, Мій Львів, Путін на галерах, Півострів страху, Україну придумали на Сході, Нове старе відкриття, А мало бути так красиво, Новорічний подарунок для Росії, Чи дискутувати про історію, Мінський глухий кут.
Оригінальна назва статті: «”Pierwszy przechodzący”, czyli trzecia szansa pułkownika Hrycenki», (Nowa Europa Wschodnia)