В рамках стратегії промоції української музичної куль тури Ukrainian Live, організація Collegium та Львівський органний зал здійснили виконання та реліз запису першого українського фортепіанного концерту.
Концерт для фортепіано з оркестром Ре мінор Станіслава Людкевича
Виконавці:
Марта Кузій – фортепіано
Ukrainian Festival Orсhestra
Іван Остапович – диригент
директор проекту Тарас Демко
Станіслав Людкевич створив у 1916 році “Концерт для фортепіано з оркестром Ре мінор”. Цей знаковий симфонічний твір дійшов до наших часів у формі рукопису, він ніколи не виконувався. Твір у двох частинах, очевидно третя частина або врачена, або ще не знайдена, або не написана.
Треба наперед усвідомити собі той факт, що в історії української музики ще дуже багато білих плям, містифікацій чи просто бракує елементарної інформації про твори чи їх авторів. Наші знання про історію власної музики неповні, подекуди надзвичайно уривчасті, а також є багато творів, що досі перебувають в рукописах, і ніколи не звучали публічно. Прикладів можна навести безліч – Людкевич, Нестор Нижанківський, Рудницький, Лисько, Кудрик, Вериківський, Фемеліді, Лятошинський, Туркевич, Кузан та інші. Свідомо не розводимо композиторів в ранги, оскільки для того, щоб робити далекоглядні висновки про нашу музику, спочатку потрібно відновити повну картину авторів, стилів, жанрів і тп., а це справа на десятиліття. Та й говорили про першочерговість у мистецтві в наш час – справа сумнівна.
Львівський органний зал спільно з Галицьким музичним товариством та Collegium Management з 2019 року втілюють довгострокову стратегію з виконання, запису та публікації невідомої української класичної музики Ukrainian Live. В 2020 році було створено мобільний додаток, в якому представлена ретроспектива історії української класичної музики та з'являються нові релізи записів маловідомих творів композиторів.
В рамках цієї стратегї і були виконані ранні фортепіанні концерти Людкевича, що раніше не виконувались. Проект був здійснений за підтримки Українського культурного фонду і мав назву “Симфонічні прем’єри”.
Контекст
Отже, до Станіслава Людкевича та його ре-мінорного фортепіанного концерту.
В професійному середовищі музикознавців та виконавців широко відомий тільки один його фортепіанний концерт, а саме, фа-дієз мінор (який на даний момент, аналізуючи джерела, фактично є третім твором Людкевича в цьому жанрі). Він був виданий і записаний у фонди Національного радіо та Львівського радіо і телебачення. Про існування двох інших, більшість навіть не здогадувались, хоча дуже вузьке коло львівських музикознавців знали, що вони існують, але від смерті Людкевича в 1979 році ніхто детально не опрацьовував їх, вони не видавались і не виконувались. Треба висловити подяку зберігачам фондів музею компохитора, за те, що ці рукописи були повністю збережені в найкращому стані.
Варто також зазначити, що дружина Людкевича, Зеновія Штундер, яка опікувалась спадщиною композитора і згодом заснувала меморіальний музей, у своїх працях згадує ре мінорний фортепіанний концерт і навіть аналізує його. Попри це, він залишався в рукописі і публічного доступу до нот не було.
Звертаємо увагу на деякі неточності в інформації, що опублікувала п. Штундер. В загальному переліку творів Людкевича, який вона склала і прокоментувала, написано, що Концерт для фортепіано з оркестром ре-мінор (1916) недописаний, або одна із частин втрачена, як зазначає Штундер – “не написана друга частина” і твір є тільки у версії для двох фортепіано, тобто відсутня оркестровка. Взявши ноти для ознайомлення, які люб'язно надав меморіальний музей Людкевича з дозволу його директора, ми виявили, що друга частина в цьому творів є, не вистачає тільки третьої частини і твір не оркестрований.
Що це за твір і в чому значення цієї прем'єри
Цей твір Людкевич писав у 1916, коли був на засланні в Перовську. За усними спогадами сучасників, швидше за все, Людкевич не виносив цей твір на публіку тому, що не вважав його довершеним настільки, щоб презентувати публічно. Але це усні здогадки, які на даний момент не підтверджуються письмовими джерелами і якщо такі є, то їх ще потрібно розшукати і дослідити.
Ми знаємо що він прожив довге, насичене і різногранне життя і був ключовою фігурою професіоналізації музичного життя на Галичині. Якщо уявити собі 1916 рік і ситуацію музичного середовища Львова, то з упевненістю можна сказати, що Людкевич добре розумів, що в той час виконати цей твір було мало ймовірно, тому, очевидно, він не повертався до нього, перенаправивши свої творчі сили в інші жанри та громадську діяльність.
До сих пір вважалось, що першим українським фортепіанним концертом є твір одеського композитора Володимира Фемеліді, що був написаний в 1926 році (цей незаслужено забутий композитор прожив всього 26 років). Також варто зазначити, що Василь Барвінський почав писати свій фортепіанний концерт в 1917 році, але завершив його аж в 1937. Доля зіграла злий жарт, хронологічно першим є твір Людкевича, але про нього просто майже ніхто не знав, тому у всіх довідниках, наукових статтях чи дисертаціях завжди першість належала Фемеліді. Зараз ми мусимо відновити історичну справедливість.
Перед публічним виконанням цього твору в грудня 2020 року у Львівському органному залі постало кілька проблем.
1) Відсутність інструментовки. Зіграти твір в такому вигляді, в якому він зберігся, з оркестром було неможливо. Було прийнято рішення замовити оркестрування у молодого львівського диригента, випускника Львівської національної музичної академії – Олега Заруми.
2) Як його оркеструвати? За взірець було взято приклади інших оркестрових творів Людкевича та спільно визначено оптимальний склад оркестру відносно фактури даного твору.
3) Яка форма твору? Твір має рапсодичну форму із елементами сонатного аллегро в першій частині. Друга частина має варіаційну форму.
4) Кінець другої частини натякає на те, що повинна була бути третя частина. Було вирішено грати, як написав автор і залишити “тихе закінчення”, яке символізує перерваність думки автора (як в кінці “Мистецтва фуги” Баха).
В творі відчуваються впливи Чайковського, Шопена та Вагнера. Початкова тема другої частини має яскраво виражений східний колорит. Загальний настрій – лірично-драматичний, але без надмірного драматизму, який притаманний Людкевичу в більшості інших його творів.
Стаття написана спільно з Тарасом Демком