Назар Кудерський навчається в Інституті хімії та хімічних технологій НУ «Львівська політехніка». Першокурсник спроектував і виготовив модель протеза кисті. Її можна буде використовувати на перехідному етапі, щоб людина, якій ставлять протез, звикла до нього, навчилася ним користуватись і потім її можна готувати до більш функціонального біонічного протеза. Про це повідомили у прес-службі університету.
Назар Кудерський ще у школі любив біологію, цікавився механікою, зараз навчається на новій освітній програмі «Технології ортопедичних та реабілітаційних виробів медичного призначення» спеціальності «біомедична інженерія» на кафедрі хімічної технології переробки пластмас.
Свій задум розпочав із креслень та ескізів. У процесі користувався книжкою Френка Неттера «Атлас анатомії людини», за якою навчаються майбутні хірурги. Студент детально вивчив будову кисті, як розміщені кістки, згини пальців, сухожилля і створив модель за прикладом власної руки. З матеріалів використав каучук для відтворення сухожилля, а саму кисть зробив з модифікованого і стійкого до світла пластику PETG.
«Коли я працював над виготовленням пальців, то виявилося, що найважче змоделювати великий, адже він здійснює багато різних рухів. У моїй розробці він може обхопити предмет і показати, що все добре. Але тепер я вже знаю, як поліпшити, вдосконалити його рухи», – розповідає Назар.
Знання комп’ютерної графіки знадобилися для виготовлення художніх моделей, чітких деталей та їхнього розміщення. Елементи протеза друкував на спеціальному 3D-принтері.
Ця перша модель – тестового зразка. Виготовити її можна за 3-3,5 місяці, надрукувати – за день, з’єднати деталі спеціальним клеєм і через три дні протезом вже можна користуватися. Назар планує доповнити свою розробку пневматичними м’язами, променевою та прямою кісткою, а також датчиками, вкладками, за допомогою яких протез реагуватиме на нервові й м’язові імпульси.
«Цей протез перехідний, адаптивний, такий, що пришвидшить звикання до біонічного. Він розрахований на елементарні дії: підняти щось неважке до двох кілограмів, взяти горнятко, набрати текст на клавіатурі, зателефонувати. Для міцнішого протеза, скажімо, металевого, в ідеалі – титанового, потрібні більш затратні, дорожчі матеріали, і робота, відповідно, потребуватиме значно більше часу», – пояснив винахідник.
Назар планує виготовити руку аж до плеча, а в майбутньому братиметься за стопи й ноги.
Директор Інституту хімії та хімічних технологій Володимир Скорохода додав, що студенту також запропонували долучитися до спільного конкурсу Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки для розроблення робота-маніпулятора, який працюватиме з дрона.