От Андрій Куликов (якого я завжди вважатиму гуру в професійному сенсі) з'їздив у Донецьк і навіть щось там виступив на сепарському ТБ.
Що тут можна сказати. Я от ходжу на зустрічі з чиновниками (сьогодні, скажімо, "блогери-масони" мають чергову таку зустріч - із головою "Нафтогазу"). Бо це цікаво. З іншого боку, мені там не ставлять ніяких умов, типу "напиши гарно". Ставили б - не ходив би.
Якщо пан Андрій поїхав під певні умови, або погодився на них уже на місці - це його персональна відповідальність перед публікою. Це те, про що я постійно кажу: кожен конкретний подібний випадок треба розглядати окремо. Не вся "зрада" є зрадою, як, проте, і не всі "чесні журналісти" є чесними; і навпаки. І міру компромісу кожен визначає сам для себе, і несе за це відповідальність, на мою скромну думку.
А що в Донецьку є мирне життя і вулиці не заповнені чеченами з кинджалами в зубах - це ясно і без пана Андрія, ба навіть без Мочанова. Ну й на здоровіє. Хай собі живуть і квітнуть, якщо зможуть - тільки без нас. У нас і своїх справ вистачає.
Таке от "цинічно-бандерівське" бачення.