Розмова з народним депутатом, головою Львівської обласної організації Партії регіонів Петром Писарчуком про перебіг виборчої кампанії на Львівщині.
Спостерігаючи за перебігом виборчої кампанії на Львівщині, складається враження, що президент Віктор Янукович «здає» Вашу партію, позаяк намісник президента на Львівщині, а паралельно з цим бізнес-партнер братів Дубневичів Михайло Костюк не реагує на заклики своїх друзів не віддавати Партії регіонів жодного голосу.
У Вас, думаю, є можливість без мого посередництва поговорити на цю тему з головою Львівської ОДА.
Що ж стосується закликів Дубневичів і їм подібних, думаю, що маю їм подякувати. Всі, хто знає справжню ціну цим «репресованим», бо ж не всіх людей можна спокусити грішми, тепер можуть спокійно голосувати за нашу політичну силу.
Раз заклики не голосувати за Партію регіонів лунають від таких кандидатів як Дубневичі, Батенко, Козак, значить ми на вірному шляху. Може не всі ще сьогодні розпізнали їхню сутність і погодяться зі мною, то нехай обирають за це і поплатяться, але не будуть мати підстав звинувачувати Партію регіонів у тому, що відносно Галичини проводиться якась єзуїтська політика, що хтось когось утискає і підступно хоче сформувати більшість у наступній Верховній Раді.
Бо ясно, як Божий день, що бізнесмени, які не заробляють гроші, а роблять їх на державних посадах і бюджеті, не можуть бути опозиціонерами до жодної влади. Це гроші, що дурно пахнуть, вони легкі, а тому так рясно засіваються поміж знедоленого люду.
Закликав би виборців в цьому контексті придивитися до кандидатів від Партії регіонів, які, розуміючи, що на боротьбу з ними підніметься вся політична рать, не сховалися за модні політичні бренди і йдуть до Вас з правдою, а правда дорого коштує. Вважаю, що ті, хто сьогодні понавішували коштовних білбордів, кожен з яких коштує не одну мінімальну пенсію, із закликом «Юлі волю», якраз і довели її до в’язниці. Оскільки вони так фамільярно називають колишнього прем’єр-міністра «Юлею», значить були до неї близькі, а отже могли застерегти її від кримінальних злочинів. А правове невігластво і коментувати не хочеться. Скажу тільки кандидатам до Верховної Ради, що в них немає таких повноважень, щоб звільняти когось із в’язниці.
Може, хтось у владі і підтримує Дубневичів, але не Партія регіонів. Ми не хочемо, щоб нас спіткала доля «Батьківщини». Ви ж бачите, що від них відхрещується навіть Турчинов, що з Дубневичами ця політична сила дополітикувалась до того, що навіть вже з «Фронтом змін», думаю, не може повернути втраченої довіри людей.
Коли виборцям Пустомитівського району було більше користі від Дубневичів: коли прем’єром була Тимошенко чи зараз? Адже коли вони представляли владу разом з Юлею Тимошенко, то не бачили розвалених народних домів, шкіл та доріг, а тепер прозріли і почали рятувати заледве не півобласті. Того й гляди, повернуть людям забрану за безцінь землю, лісові угіддя і комунальну власність.
Мені видається, що навіть коли Юлія Володимирівна вийде на волю, їм не уникнути цього. Навряд чи вона зрозуміє свою колишню близьку соратницю Наталію Королевську, яка обіцяє повести Україну вперед, але вже не з Тимошенко, а з футболістом Шевченко.
Петре Івановичу, але Ви не відповіли на питання про позицію президента щодо Вашої партії?
Не маю права втягувати Віктора Федоровича Януковича в ці політичні розбірки. Достеменно знаю, яка відповідальність лежить на ньому як за державу, так і за те, щоб вибори в Україні пройшли чесно та прозоро, щоб комар носа не підточив. Бачите, наш політикум, наша опозиція голосить на весь світ не про свою немічність, а про утиски влади, і діє за принципом: «чим гірше, тим краще для нас».
Оскільки Віктор Федорович Янукович є почесним головою нашої партії, ми маємо діяти виважено і весь час пам’ятати, що не маємо права його підвести.
Абсолютно не виключаю, що серед попутчиків Партії регіонів, що прийшли в неї вже після президентських виборів, є незадоволені своїм положенням. Тому ці люди хотіли би ослабити Партію регіонів і попутно роблять ставку на якісь інші політичні проекти, наприклад, той же УДАР, намагаються переконати главу держави, що йому слід дистанціюватись від Партії регіонів.
Як на мене, носії таких ідей погано закінчать. Партія регіонів була і, судячи з соціологічних досліджень, залишиться головною, і що важливо надійною опорою президента в реалізації його програми.
Ви так багато критикуєте Дубневичів. Чи не спадало Вам на думку, що таким чином Ви допомагаєте виграти вибори по цьому округу представнику «Свободи» Михальчишину?
Скоріше навпаки, адже Дубневич тиражує все сказане мною як доказ своєї опозиційності.
А виборців цього округу закликаю голосувати за нашого висуванця Володимира Загорського – людину освічену, відому, яка вже не один рік займається підготовкою кадрів, очолюючи Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
Саме посилена увага до підготовки кадрів, особливо середньої ланки, ціла низка програм по пошуку талантів допомогла економіці Китаю за короткий термін вийти на друге місце у світі.
Думаю, що це розуміють і представники ВО «Свобода», бо інакше вони ніколи не стануть серйозним політичним гравцем, азалишаться «пугалом»для жителів Східної України.
Не можна до безкінечності розповідати про те, як вони люблять Україну і борються з її ворогами, треба починати будувати державу. З цим є проблеми.
Принаймні я не бачу гідних для наслідування господарників чи державних управлінців в середовищі ВО «Свобода». Радше навпаки. Тільки начитавшись Леніна про те, що кожна домогосподиня може керувати державою, вони привели в міську раду великий загін безробітних та сторожів. Що з того вийшло – нехай судять люди.
Тоді підемо від протилежного. Може, дійсно, дайте відповідь на закиди про те, що оці Ваші критичні стріли на адресу Дубневичів, Батенка, та інших не що інше як політична технологія. Ви ж самі кажете, що ці кандидати Вашу критику використовують як доказ власної опозиційності.
Бачите, особисто мені доводилось чути різні закиди, в тому числі, що я продався опозиції, бо «критикую кандидатів від влади» і тим самим допомагаю опозиції перемогти на цих виборах.
Абсолютно переконаний, що Партія регіонів матиме більшість у Верховній Раді і без цих, як ми їх називаємо, «тушок».
Я знаю, що людям є за що критикувати Партію регіонів, але наше суспільство наразі кращої партії не створило.
Навіть якби так сталося, що перемогла б опозиція, то максимум через рік люди би самі вимагали перевиборів до Верховної Ради, бо не зможуть ці люди зробити її дієздатною. Такий сценарій ми нещодавно проходили, але з того часу дійові особи опозиції не змінилися. А тому сьогодні опозиції потрібно не про владу думати, а про те, як позбутися усіх цих політичних банкрутів – не буду називати прізвищ, вони відомі - і створити дійсно монолітну політичну силу, яка б могла на рівних конкурувати з Партією регіонів.
А то наша опозиція тільки те і робить, що критикує владу, а коли виборці дають владу опозиції – наступає розчарування і з’являються проблеми не тільки в них, а в держави в цілому.
Що стосується політтехнологій – не маю бажання цим займатись, тому що ще бабця мені вклала в голову, що на брехні світ пройдеш, а назад не вернеш.
А чому Ви критикуєте Батенка, який кандидує по вашому округу, а самі мажоритарником по цьому округу не пішли? Побоялись, що другий раз Вас там не оберуть?
У мене ніколи не було свого округу, тому трохи некоректною є постановка питання. Я дійсно мав честь представляти своїх земляків у Верховній Раді четвертого скликання. Потім двічі я ставав депутатом вже за списком Партії регіонів. А оскільки ця політична сила усе ще залишається незрозумілою для багатьох моїх земляків, то, зважаючи на їхні політичні симпатії, мені було б потрібно визначитись зі своєю партійністю.
Якби я так зробив і заради депутатського мандату припинив би своє членство у Партії регіонів, чи було б це чесно з мого боку, в першу чергу, відносно своїх однопартійців? Та й, думаю, і в людей поваги за це б не добавив.
Те, що в 2002 році мої земляки обрали мене своїм депутатом, котрий не був висуванцем модної тоді «Нашої України», підтверджує, що і сьогодні в мене булибшанси. За тих чотири роки, протягом яких я представляв їх в парламенті, я робив все від мене залежне, щоб проблем у них було менше. Але, незважаючи на всі потуги, моя політична позиція розколола виборців і не підтримується більшістю з них. Піддавати моїх прихильників моральним тортурам з боку надто агресивних противників Партії регіонів було би з мого боку легковажно.
На окрузі є багато інших достойників. Нехай обирають.
Але я не маю права спокійно спостерігати, як їх намагаються безсоромно купити і використати в своїх меркантильних інтересах. Сьогодні, на мій погляд, так найчастіше поступає Тарас Батенко. Змінивши у своєму житті не одну, а, по-моєму, шість партій, що давало можливість йому протирати штани в теплих чиновницьких кабінетах, він йде до людей з черговою неправдою і виставляє себе борцем не тільки з Партією регіонів, а й самим президентом.Можна було б пропустити повз вуха ці заклики, бо вони нічого не варті, коли король голий.
Горе-агітатори, які напевно не тільки з ідейних переконань рвуть сорочки, розповідаючи людям про великі заслуги Батенка перед державою, мали би запитати в нього, де ж та така необхідна Україні сьогодні республіканська партія. Адже її очолює дійсно чоловік-легенда, символ незламності українського духу Левко Лук’яненко. Чому пан Батенко балотується самовисуванцем, а не від своєї партії?
А тому я кажу своїм землякам – марно не сподівайтеся якогось чуда. Оберете цього чоловіка депутатом – сяде він на депутатську зарплату, бізнесу не має, і будете ви його шукати, як я сліди тої партії, яку він очолює.
Є ще одна паскудна річ. Їздить чоловік по селах зі свитою, сіє грішми і розповідає, яким утискам він піддається з боку влади. Для чого, думаєте? Таким чином він вже готує людей, щоб після обрання, коли він приєднається до більшості, зберегти хорошу міну і говорити виборцям – я боровся до останнього, але не міг встояти перед тиском «бандитської влади» і Партії регіонів. Сподівається, що люди добрі: простять і забудуть, а всю свою злість знову переведуть на Партію регіонів.
Подивіться, кого звинувачують у прийнятті мовного закону? Партію регіонів. А не тих «тушок», за яких галичани голосували і яких вони зрадили. Вистачить. Не потрібні нам ці «тушки». Одні політичні збитки від них. Ми будемо перемагати чесно. Так буде всюди, в тому числі і на Львівщині.
Ви дійсно романтик. Невже Ви щиро вірите, що коли-небудь галичани будуть голосувати за Партію регіонів?
Сьогодні в це мало віриться, та й мені часто доводиться ще чути звинувачення на кшталт «яничар», «зрадник» не тому, що я щось погане зробив для свого краю, а лишень за те, що перебуваю в Партії регіонів.
«От якби не ця «бандитська» партія, ми би Вас підтримували», - часто чую я.
Якщо йти за цією логікою, то мої дорогі земляки мали би явити виборцям України партію, яка була б гідним конкурентом такої ненависної тут Партії регіонів. Чомусь не виходить. Досить популярні у свій час політичні проекти, такі як Народний Рух, «Наша Україна», навіть «Батьківщина» за дуже короткий період не те що не змогли здобути симпатії виборців на сході України, а втратили їх на Галичині.
Як не крути, як не верти – а політичним довгожителем в Україні є саме Партія регіонів. Ще далеко не досконала, не позбавлена пороків, які дратують людей. Але немає в Україні іншої партії, яка користувалась би більшою підтримкою виборців.
Не буду грішити, багато мислячих людей шукає альтернативи Партії регіонів, ось чому так стрімко набирає симпатій партія УДАР.
Але судячи з того, хто стоїть у списках партії УДАР, не маю сумнівів, що і цей проект недовговічний. Адже шанований мною нині вже ударівець Віктор Пинзеник не раз мав можливість, будучи на високих урядових посадах, доводити, на що він здатен.
Знаю, коли почалася в Україні криза, він знайшов привід, щоб утекти з уряду Тимошенко. Як і Валентин Наливайченко кинув пост голови виконкому парії «Наша Україна», щоб заскочити в прохідну частину списку партії УДАР.
Шкода Кличка. Політика – це не боксерський ринг. Як на мне, його особисту популярність намагаються використати збанкрутілі політики. Але це не нове явище в українській політиці. Нехай подивиться, як ті, хто сьогодні став під його знамена, опустили Віктора Ющенка, хоча були його близькими соратниками.
Залишається сподіватись, що розум переможе емоції. Сьогодні це дається непросто. Багатьом людям до вподоби не принципова позиція в політиці, а фарисейство.
До фарисеїв Ви відносите Тараса Козака, але це ж Ваш колишній соратник по СДПУ(о)…
Думаю, що за своє життя я зробив не менше, щоб допомогти людям, ніж той же Тарас Козак. Причому робив це своїм, а не державним коштом. Але політична еліта області продовжує мені дорікати і СДПУ(о), і Партією регіонів.
У той же час національно свідома еліта області, духовенство з невідомих мені причин пробачили чи забули, що Тарас Романович Козак був більш заслуженим есдеком, ніж я. Адже ця партія ні у податковій, ні на митниці мені посад не давала. Та й блок Вітренко, у списках якого Козак кандидував до Верховної Ради на минулих виборах, є значно радикальнішим за Партію регіонів, адже навіть виборці сходу його не підтримали. Тому смію стверджувати, що кожен національно свідомий галичанин зганьбив би себе співпрацею з такими політиками як Наталія Вітренко. Проте і цього не згадують Тарасу Романовичу наші «патріоти». Не просто так…
А, виявляється, для того, щоб сільські голови горою стояли за кандидатом, потрібно їх звозити на віллу в Закарпаття й організувати королівський прийом.
Скільки то людських пенсій пішло на те? А щоб народ не шумів: трошки на церкву, школу перепало та й давай народу про Межигір’я байки розповідати.
Тому ще раз кажу: коли такі «патріоти», як Козак, Дубневичі, Батенко закликають не дати жодного голосу Партії регіонів, потрібно за неї голосувати, бо вони її бояться.
Але не тільки тому. Коли десять років тому Віктор Федорович Янукович перший раз став прем’єром, пенсіонери мали пенсію в 70 гривень. Цього було досягнуто за десять років незалежності, коли не було Партії регіонів ні в уряді, ні у Верховній Раді.
За останні 10 років Віктор Янукович двічі очолював уряд і тепер вже понад два роки є президентом. Треба визнати, що йому не давали спокійно працювати відомі революційні події, потім тодішній президент Ющенко разом з опозицією паралізували на півроку роботу уряду, бо задумали позачергові вибори організувати.
Половину з цього десятирічного терміну уряди України очолювали представники нинішньої опозиції.
А тепер без мене порахуйте внесок кожного уряду в те, що ми маємо сьогодні мінімальну пенсію більш як в десять разів більшу, від цієї, коли Партія регіонів вперше прийшла до влади в Україні.
Тому, коли ми чуємо огульну критику на свою адресу, вона є емоційною. Але коли ми не будемо об’єктивними, цінувати те, що маємо, можемо втратити більше.
Петре Івановичу, от Ви робите заяви, а багато хто вважає, що Ви – Дон Кіхот у політиці і Ваше слово мало важить, адже Вас поставили 105-м у партійному списку.
От проголосують мої земляки на цих виборах за Партію регіонів, то зможу претендувати на високі місця в списку. А тим часом – як нас підтримують галичани, таке й місце у списку.
Нема на що ображатись . Але хіба місце в списку визначає впливи людини, не тільки у партії, але й в суспільстві? Повірте, абсолютно цим не переймаюсь, бо за десять років політичної кар’єри бачив крах не однієї впливової не серед людей, а у владних кабінетах особи.
Тому дякую тим, хто бачить в мені Дон Кіхота, адже світ тримається на правді і мрійниках, а не на тих, які несуть лицемірство, підступність, розрахунок і зневагу до людей.
Тим не менше, є інформація, що той же Козак за сприяння виборчого штабу Партії регіонів «пропихає» у дільничні комісії своїх людей. Навіть ваших партійців нахабно викидають з комісій, а скеровують туди представників партій «Зелена планета», «Руська єдність», які є людьми Козака, бо заяви від них брали в його штабі.
Мені невідомі такі факти. Якщо вони дійсно мають місце, будемо виправляти ситуацію. Але як на мене, немає людей Козака чи Писарчука, є Божі люди і вони в більшості своїй ніколи не дадуть себе використати в маніпулятивних цілях.