Ще не будучи депутатом мене (і, думаю, я такий не один) чи не найбільше обурювало так зване «кнопкодавство». Цей феномен української політики набув особливого розмаху у 2000-х роках в нашому рідному парламенті. У міжнародній юридичні практиці голосування за колегу із залу, чи за декілька депутатів вважається проявом політичної корупції. В більшості цивілізованих країн такі дії караються як мінімум позбавленням депутатського мандату, а, наприклад, у сусідній Польщі чи Ізраїлі – це кримінальний злочин. Але не в Україні… У нас усі кричать «ганьба», роблять великі очі і нічого не міняється.
Львівська обласна рада уже відзначалася випадками масового кнопкодавства у 2013 році, коли декілька разів журналісти фіксували випадки голосування «за того хлопця», були навіть особисті публічні зізнання деяких обранців.
Думалося, що такі прикрі випадки уже не повернуться, коли в країні війна, коли помирають і калічаться наші хлопці, кожен на своєму місці повинен професійно і відповідально працювати в тилу. Проте останні декілька пленарних засідань розбили мої сподівання. Спочатку були певні підозри, адже, як відомо, на жаль, після обідньої перерви деякі наші депутати важко переносять перетравлення їжі і їх організм вперто вимагає відпочинку, можливо є інші причини. Проте, як наслідок, багато вільних місць у сесійній залі. При цьому, як не дивно, голосів при голосуванні суттєво менше не стає.
Спочатку я не надавав цьому значення, проте на останньому засіданні обласної ради відбувся кричущий факт, який був зафіксований деякими колегами – керівник однієї із фракцій особисто проголосував за декілька своїх однопартійців, які були при цьому відсутні.
Депутата фрації УКРОП Зеновія Шептицького зловили на голосуванні за колегу
Такі ганебні випадки є не лише порушенням законодавства і Регламенту облради. Це відверта неповага до своїх виборців, які віддали свій голос за певну політичну силу і тепер бачать плюндрування базових демократичних принципів!
Цей та інші випадки кнопкодавства ми розглянули на засіданні постійної комісії з питань депутатської діяльності, етики, регламенту, свободи слова та антикорупційної політики. Ми повинні напрацювати механізм протидії кнопкодавству. Інакше ситуації, коли депутат йде зі сесійної зали та не віддає своєї персональної картки, коли депутат зранку був присутній, згодом пішов, а картку залишив, будуть повторюватися регулярно. Також слід внести зміни до Регламенту облради, щоб унеможливити кнопкодавство у майбутньому.
Думаю? у країні гостро назріла необхідність кримінальної відповідальності за кнопкодавство, щоб раз і назавжди поставити крапку у цій ганебній епопеї українського політикуму.