Підручники з історії в Україні нагадують підручники історії Європи ХІХ ст. Про це заявив 15 січня на прес-конференції історик, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак.
Він пояснив, що у ХІХ ст. у країнах Європи, підручники з історії мали національний характер. Україна зараз проходить цей етап європейських країн ХІХ ст.
«Європа викладала тільки європейську історію. До ІІ Світової війни історія була чітко національною. Після ІІ світової війни в Європі виникає розуміння, що дві Світові війни вийшли з Європи, і тому з’являється реакція, що ніколи більше Європа не має бути ні джерелом війни, ані її головним мілітарним театром, - зазначив Ярослав Грицак. - Викладання історії – це функція держави, єдиної агенції, яка має ресурси, щоб масово викладати історію, вчити дітей. Більш ніхто не може це робити. Звичайно, кожна держава хоче виховувати громадянина, який буде лояльно ставитися до цієї держави. Відповідно, для держави національна концепція є найбільш природною: вона формує патріота не Європи, а України».
Доктор історичних наук, професор, заступник директора з наукової роботи Інституту історії України Національної академії наук України Станіслав Кульчицький зазначив, що досі актуальне питання про те, скільки курсів історій викладати і які: «історію України» та «всесвітню історію», чи просто «історію».
«У Європі практично немає викладання вітчизняної історії, і одночасно на її тлі - світової, там викладають просто історію. Поляки та французи, які дуже боляче сприймають свою історію у кожному підручнику відводять 50-60% історії своєї країни, а все інше – залишається на всесвітню історію. В Україні мала б бути історія України на тлі всесвітньої історії, причому в історії України мають бути і загальні явища, і регіональна історія (якої досі в наших підручниках можна мало зустріти) та історичне краєзнавство», - запевнив Станіслав Кульчицький.
Він додав, що звичай викладати історію в двох навчальних курсах - вітчизняну і всесвітню - мали російська імперія, потім радянський союз, і сучасна Росія, «тоді як в Європі завжди була одна історія».