Реінтеграція ветеранів та ветеранок в цивільне життя є одним з найактуальніших питань для нашої держави. Станом на липень 2024 року в Україні є 1,3 мільйони ветеранів і ця цифра продовжує зростати. Повертаючись до суспільного життя, вони стикаються з різноманітними побутовими, фінансовими, фізичними та психологічними труднощами. У цей період для наших захисників важлива якісна підтримка, яка допоможе полегшити цей процес.
Реінтеграція – це водночас складне завдання. Вона потребує комплексного підходу та залежить від злагодженості дій органів влади, своєчасного планування та здатності враховувати потреби суспільства. Держава разом з громадами відіграє ключову роль у цьому процесі і перші кроки варто робити вже сьогодні.
Досвід Америки
Цього року мав змогу взяти участь у щорічній міжнародній конференції ISMA у США, присвяченій основним викликам сьогодення та шляхам їхнього вирішення. Ключовою темою була допомога ветеранам.
Америка має великий досвід у реінтеграції ветеранів/ок у цивільне життя та десятиліттями успішно працює над цим питанням. Система допомоги героям війни у США побудована на спільній діяльності Департаменту Оборони, Департаменту у справах ветеранів і Департаменту праці. Вона є однією з найбільш розвинених і комплексних систем у світі, що містить низку інститутів, програм та ініціатив для підтримки військових у сферах здоров'я, освіти, працевлаштування та соціальної адаптації. Зокрема щодо зайнятості захисників/ць – забезпечувати їх місцем роботи, залучати до співпраці та допомагати знову віднайти себе. Програми для перекваліфікації, стажування, навчання та менторство – необхідна частина повернення військових до повноцінного життя. Професійна перекваліфікація також допоможе покращити ситуацію з безробіттям у майбутньому.
Маємо розуміти, що питання ветеранів/ок – це відповідальність кожного регіону, не зважаючи на те, відбуваються там бойові дії чи ні. Дуже важливо створити систему міст з хорошою комунікацією для ефективної допомоги, адже одному місту важко впоратися з викликами, які виникли з початком війни. Ветерани добре знають з чим їм потрібно допомогти, але водночас можуть бути найкращими помічниками один одному. Вони мають працювати з побратимами, а суспільство повинне їм у цьому допомагати – отримувати підтримку для себе і бути корисним для інших.
Вважаю, що бізнес у питанні реінтеграції ветеранів має бути соціально-відповідальним. Громади США працюють з підприємцями щодо працевлаштування героїв війни – стимулюють залучати до роботи, адже це один з основних аспектів успішної та швидкої реінтеграції в суспільне життя.
Звісно, США мають багато проблем і викликів схожих до тих, з якими зараз стикається Україна. До прикладу, як активізувати суспільство у допомозі ветеранам/ам, залучити бізнес і компанії до працевлаштування героїв тощо. Та певний досвід вже напрацьований і нам важливо переймати ці знання.
Україна у допомозі своїм Героям
За останній час в Україні відбулося багато змін у напрямку реінтеграції ветеранів/ок – триває розробка комплексної та дієвої програми для їхнього повернення у цивільне життя. В Україні на державному рівні питанням реінтеграції військових займається Міністерство у справах ветеранів. Цього року Уряд розпочав напрацювання нового стратегічного проєкту переходу від військової служби до цивільного життя, який вже має певні успіхи. Його мета – закласти міцний фундамент ветеранської системи: від реабілітації, психологічної, фізичної та психологічної адаптації до політики пам’яті.
В основі – людиноцентричність, яка має забезпечити комфортний перехід наших захисників, а також змінити підхід до людини не лише по завершенню служби, а й під час неї. Інший бік проєкту – розвиток ветеранської політики, як елементу безпеки. Ті, хто має реальний бойовий досвід, зможуть допомогти зміцнювати стійкість громад, формувати громадську ідентичність та національно-патріотичне виховання у дітей та молоді.
Кроки Львова до реінтеграції ветеранів
Львів має чимало гарних прикладів. Наразі тут діє два центри надання послуг учасникам бойових дій (вул. Пекарська, 41 та вул. Ген. Чупринки, 85). Це хаби для ветеранів та їхніх сімей, де можна отримати всю необхідну допомогу – юридичну та психологічну підтримку, різноманітні консультації, навчання та майстер-класи тощо. У планах відкрити такі центри у кожному районі міста і важливо, щоб схожі простори діяли в кожному куточку України.
У місті діє і програма підтримки ветеранського бізнесу. Це важливий інструмент для інтеграції та адаптації ветеранів та ветеранок, а також їхніх родин. Вона передбачає бізнес-ваучери до 300 тисяч гривень на розвиток власного бізнесу. Загалом у Львівській громаді вже підтримали близько 90 ветеранських бізнесів на суму у 24,3 млн грн.
Одним із ключових питань адаптації захисників/ць є, першочергово, їхня фізична та психологічна реабілітація. Від початку повномасштабного вторгнення у Львові створили реабілітаційний центр UNBROKEN – медичну екосистему, що складається з госпіталю для дорослих і дітей, центру реабілітації, центру ветеранів/ок, протезної майстерні тощо. Тут є напрямки хірургії, протезування, ортопедії, реабілітації та психологічної підтримки. А також від початку війни у місті діє Superhumans Center, який надає спеціалізовану допомогу пораненим: протезування, реабілітацію, лікування ПТСР і реконструктивну хірургію.
Безбар’єрність як складова реінтеграції ветеранів
Після початку російсько-української війни тема доступності набула нового значення, особливо в контексті підтримки ветеранів/ок, які після повернення з фронту потребують безбар’єрного середовища. І це більше, ніж просто доступ до необхідних сервісів.
У Львові прийняли Стратегію зі створення безбар’єрного простору і реалізувати її планують до 2030 року. Мова йде не лише про фізичну доступність, а й інформаційну, цифрову, суспільну та громадянську, освітню та економічну. Вона має змінити погляд на безбар’єрність у місті, адже маломобільні мешканці мають мати повний доступ не лише до місць проживання, роботи, магазинів чи послуг.
Це глобальне переосмислення міста: пішохідної інфраструктури, модернізація громадського транспорту та просторів, створення безпечного і зручного міського середовища, цифровізація інфраструктури та адаптація інформації у місті для різних груп населення. Це вільний доступ до освіти, спорту, культурних та політичних процесів. Це можливість займатися підприємництвом чи працювати на обраних позиціях у компаніях, при тому почувати себе комфортно.
Створення безбар’єрного та комфортного середовища для наших захисників має стосуватись кожного і охоплювати всі сфери життя. Адже до сьогодні ми спостерігаємо чимало бар’єрів, які стримують можливості різних груп населення. Подолання цих обмежень є ключовим кроком на шляху до створення інклюзивного суспільства, де кожен матиме рівні права для реалізації.
Львів стрімко рухається вперед на шляху до інклюзивності і допомоги ветеранам/кам запроваджуючи зміни, які роблять місто доступнішим для всіх мешканців. Проте цей процес ще далекий від завершення – попереду багато викликів та завдань, що потребують уваги. Але я щиро вірю, ми впораємося.