Скандал із «доповідною Пинзеника» засвідчив одну важливу деталь: на заваді тверезого оцінювання прем’єром економічної ситуації в країні стоїть боротьба за задоволення її політичних амбіцій.
Варто згадати позицію і прецедент українського бюджетування, коли торічний бюджет доповідався не міністром фінансів, а прем'єр-міністром. Зрозуміло було, що це неоднозначний прецедент, на який, на жаль, навіть українська преса не звернула уваги.
Тоді Тимошенко вдалося уникнути публічного аналізу, чому бюджет представляв не міністр фінансів, а вона сама. Експертне середовище це зачепило. Частина була схильна до того, що прем'єру просто потрібен був додатковий піарівський майданчик, і тому вона сама вийшла представляти цей бюджет. Однак, наскільки мені відомо, Пинзеник багаторазово, ще з початку вересня, давав свої невтішні прогнози, через що фактично і були внутрішні напруження всередині уряду.
Всі заспокійливі ескапади прем'єра про те, що криза не торкнеться України і обійде стороною, були, швидше, свідченням того, що Тимошенко не просто не володіє ситуацією, вперто обдурює громадськість саме зі страху за свою власну політичну перспективу.
Якщо хочете читати головні новини дня оперативно Додайте ZAXID.NET у вибрані в GoogleДії прем'єра в цій ситуації наштовхують на думку, що вона не самостійна у прийнятті рішень. Особиста політична перспектива Юлії Тимошенко стала предметом не тільки її власних мрій і сподівань. Ця мрія добре проінвестована. Довкола Тимошенко зібралась група акціонерів, яка боїться втрачати. Ставка дуже висока, і, на мій погляд, поведінка прем'єра обумовлена не економічними мотивами, а політичними - боротьбою за політичну перспективу. Вкладені великі гроші, а досі немає впевненості в тому, що Тимошенко стане главою держави.
Через це і відбувається відверте уникання економічного аналізу. А найбільше Тимошенко боїться публічного аналізу стану економіки, вона відчуває, що це буде програш, і тому сьогодні ведеться боротьба за кожну хвилину її перебування на посаді.