Скандал із «доповідною Пинзеника» засвідчив одну важливу деталь: на заваді тверезого оцінювання прем’єром економічної ситуації в країні стоїть боротьба за задоволення її політичних амбіцій.
Варто згадати позицію і прецедент українського бюджетування, коли торічний бюджет доповідався не міністром фінансів, а прем'єр-міністром. Зрозуміло було, що це неоднозначний прецедент, на який, на жаль, навіть українська преса не звернула уваги.
Тоді Тимошенко вдалося уникнути публічного аналізу, чому бюджет представляв не міністр фінансів, а вона сама. Експертне середовище це зачепило. Частина була схильна до того, що прем'єру просто потрібен був додатковий піарівський майданчик, і тому вона сама вийшла представляти цей бюджет. Однак, наскільки мені відомо, Пинзеник багаторазово, ще з початку вересня, давав свої невтішні прогнози, через що фактично і були внутрішні напруження всередині уряду.
Всі заспокійливі ескапади прем'єра про те, що криза не торкнеться України і обійде стороною, були, швидше, свідченням того, що Тимошенко не просто не володіє ситуацією, вперто обдурює громадськість саме зі страху за свою власну політичну перспективу.
Дії прем'єра в цій ситуації наштовхують на думку, що вона не самостійна у прийнятті рішень. Особиста політична перспектива Юлії Тимошенко стала предметом не тільки її власних мрій і сподівань. Ця мрія добре проінвестована. Довкола Тимошенко зібралась група акціонерів, яка боїться втрачати. Ставка дуже висока, і, на мій погляд, поведінка прем'єра обумовлена не економічними мотивами, а політичними - боротьбою за політичну перспективу. Вкладені великі гроші, а досі немає впевненості в тому, що Тимошенко стане главою держави.
Через це і відбувається відверте уникання економічного аналізу. А найбільше Тимошенко боїться публічного аналізу стану економіки, вона відчуває, що це буде програш, і тому сьогодні ведеться боротьба за кожну хвилину її перебування на посаді.