"Суспільство, в якому перервали устої справедливості, не так легко може виношувати і втілювати у життя ідеали. Після Голодомору люди стали морально іншими", - ствердив сьогодні, 6 грудня, під час творчої зустрічі в ГЦ ВГО "Наша Україна" літератор Микола Петренко. Цією зустріччю ГЦ ВГО "Наша Україна" започатковую серію творчих зустрічей з відомими людьми України.
"Це 75-річчя всенародного лиха. Значна частина політичних організацій України не сприймає цей голод, як геноцид. Я очевидець тих подій. У нас в Україні було три голодомори - 1921-1922 років, 1932-1933 років, 1946-1947 років. Голодомор 1932-1933 років можна назвати геноцидом. Це був голодомор фізичний, голодомор за лінією віри, моралі, етики, етнографії. Я пам’ятаю, як в нашому районі залишилося лише дві церкви, їх було дуже багато. Священництво вивозили на Соловки. Ходили по хатах, і примушували господарів топтати ікони, спалювали їх, зносили хрести, навіть на цвинтарях.
В наше місто досить часто заходили люди і просили хліба. До 33-го року людина, яка не змогла допомогти, дуже переживала, після того року ніхто навіть про це не думав, люди були скеровані на те, аби щось вкрасти і вижити", - розповів М. Петренко.
Під час зустрічі письменник повідомив, що є противником теми канібалізму, яка має місце у нашій літературі. "Я цього не приймаю. Мої дідо та бабця просто відмовилися їсти, і померли, аби ми вижили. Голодомор - це геноцид", - ствердив М. Петренко.
Микола Петренко народився 1925 року у місті Лохвиця на Полтавщині. Пережив Голодомор, цю тему він висвітлює у своїх збірках - "Упала зморшка на твоє чоло", "Контрольна для вчителя", "Казка полинула в небо". Микола Петренко пише казки, пісні, вірші для дітей.