Іван Лебідь – ветеран російсько-української війни, який після важкого поранення, ампутації та тривалої реабілітації вирішив опанувати нову професію. Нині він працює водієм трамвая у Львові. Чоловік зізнається, що після повернення з лікування довго думав, чим займатися далі, та зрештою зрозумів, що хоче залишатися за кермом.
Від металургійного заводу до фронту
Іван Лебідь родом з Донеччини. До повномасштабної війни він працював у різних сферах. Найбільше часу провів на заводі з переробки металу, де плавив алюміній. Також займався дорожнім будівництвом, працював в охороні та їздив на роботу до Чехії. Має середню технічну освіту за спеціальністю електромонтер-електрозварник – навчався у Соледарському професійному ліцеї на Донеччині.
У лютому 2024 року Іван Лебідь отримав повістку та мобілізувався. Служив у лавах 24-ї окремої механізованої бригади. Безпосередньо на фронті провів близько року, однак через поранення значну частину часу після цього перебував у лікарнях.
«Загалом у мене було чотири поранення. Не буду розповідати про всі, розкажу хіба за останнє. Виконував завдання з хлопцями, наступив на міну і не встав на ноги. Це було четвертого травня 2025 року», – розповів Іван.
Якщо хочете читати головні новини дня оперативно Додайте ZAXID.NET у вибрані в GoogleТривала реабілітація та пошук нової професії
Після поранення чоловік спочатку лікувався в лікарнях – приблизно до серпня. Згодом звернувся до реабілітаційного центру Superhumans, де фахівці допомогли скоригувати стан ноги. Після операції він проходив реабілітацію у Дрогобичі, отримав протез, знову повернувся до Superhumans, а потім продовжив відновлення у Дрогобичі.
Після лікування Іван не одразу визначився, чим хоче займатися. Розмірковував, яку роботу зможе виконувати з огляду на свої фізичні можливості, та навіть думав про повернення до військової служби.
«Насправді я не знав конкретно, чим хочу займатися. Було багато роздумів, де б я міг фізично впоратися. Але в якийсь момент зрозумів, що хочу бути водієм», – каже ветеран.
Спочатку Іван Лебідь думав про роботу водієм автобуса, але вирішив, що для цього йому бракує досвіду. Потім розглядав можливість працювати в київському метро, проте зрештою вирішив залишитися у Львові та стати водієм трамвая.
«Коли в мене є бажання, у мене немає перешкод», – пояснює він.
Як ветеран опанував керування трамваєм
Іван Лебідь самостійно знайшов інформацію про вакансії в інтернеті, зв’язався з «Львівелектротрансом» і прийшов на підприємство. Передусім хотів оцінити, чи зможе керувати трамваєм з огляду на свої фізичні можливості.
«Я приїхав у депо, подивився, які тут є трамваї, чи зможу, чи не зможу фізично. Коли приїхав, то зрозумів, що зможу і що діло буде», – пригадує чоловік.
Про те, що він ветеран, Іван Лебідь розповів під час особистої зустрічі з представниками підприємства. Після цього розпочав навчання. Спочатку була теорія, яка, за словами чоловіка, не здавалася особливо цікавою, однак він розумів, що без знань не зможе безпечно керувати трамваєм. Практика сподобалася значно більше: спочатку Іван їздив територією депо, а згодом – вулицями Львова разом з інструктором.
Навчання тривало три місяці: два місяці теоретичної підготовки та ще місяць практики.
«Якби мені не сподобалося навчання, я б уже тут не був», – каже Іван.
Тепер серед ветеранів він перший в Україні, хто працює водієм трамвая. Його історія – про повернення до цивільного життя після важкого поранення, пошук власного шляху та рішення не відмовлятися від того, чого справді хочеться.
У «Львівелектротрансі» готові навчати ветеранів
У відділі кадрів «Львівелектротрансу» зазначають, що не мають окремої програми навчання саме для ветеранів, адже розглядають усіх кандидатів на однакових умовах. До навчання можуть долучитися охочі віком від 21 року – верхнього вікового обмеження немає. Також не має значення стать кандидата.
«Ми не надаємо переваг і не забираємо переваг у всіх категорій працівників. Ми розглядаємо всіх потенційних кандидатів, яких зацікавило наше навчання. У нас є навчальний центр, який випускає щотримісяця групи водіїв трамвая і тролейбуса. Тому я би сказала, що це не ініціатива, а те, що ми відкриті для всіх і готові навчати всіх охочих», – розповіла виконувачка обов’язків начальника відділу кадрів «Львівелектротрансу» Анастасія Іпатенко.
За її словами, підприємство регулярно поширює інформацію про набір на навчання через різні канали та запрошує охочих опановувати професію. Водночас випадок Івана Лебідя став першим, коли ветеран звернувся до підприємства, пройшов усі етапи навчання і вже готовий працювати на маршруті.
Навчання водіїв триває три місяці. Перші два місяці слухачі вивчають теорію в обладнаних навчальних класах у депо. Ще місяць триває практична їзда містом разом із водіями-інструкторами. Після цього слухачі складають практичний іспит, а також мають отримати водійське посвідчення, перш ніж виїхати на маршрут.
«Навчання в нас побудоване і налаштоване так, щоб воно було зручним та доступним для всіх охочих», – зазначила Анастасія Іпатенко.
Історія Івана показує, що після важкого поранення військові можуть опановувати нові професії та повертатися до активного життя.