До мого жаху, я розумію, що в школах працює не так вже й багато патріотів. Тих, хто реально вболіває душею за країну.
Одеські вузи - це окрема пісня. Слухайте, а що ж ми будували всі ці роки?
Що мені сказати моєму 14-річному племінникові, який говорить, що в його класі тільки він і ще один учень "за Україну", а решта все "люблять Росію"?
Що мені відповісти знайомому вчителю, який мені розповідає, що їх директор зачитала на педраді "лист СБУ" з рекомендацією на уроці "Украіна єдина" не торкатися теми війни і нічого не говорити про українську армію?
Що мені сказати викладачці, чий колега пару днів назад прошипів їй в обличчя: - Я тебе першою повішу, коли сюди зайдуть росіяни!
В Інституті внутрішніх справ продовжує викладати Галина Запорожцева, Та сама, яка стенала в ефірі у Кисельова і розповідала, що в будинку профспілок їли людей, вона бачила, як "нацики витирали губи серветкою".
Ще пару місяців тому я думала, що ми вирвалися. Але це виявилося ілюзією.