Якби я міг задати росіянам питання, я б запитав: як воно - бути співучасником убивств? І, мабуть, задам його тут. Відповіді після більше року російсько-української війни вже не чекаю.
Як же в тебе виходить, росіянин, прокидатися вранці і радіти простим речам, якщо ти знаєш, що твоя країна щодня здійснює вбивства? Адже все ти знаєш. Але спиш спокійно, а прокидаєшся бадьорим. Так, саме твої руки, може бути, не в крові. Але ти дивишся, схвалюєш і ненавидиш. Значить, ти - співучасник.
Але гаразд - вбивство українців. Ти вже змирився, що це правильно. З тебе вже зробили болванку для наповнювача. Але мова не про українців. Як у тебе виходить любити дітей? Адже ти співучасник вбивства 80 дітей рейсу MH17. Ти ж знаєш, що твоя влада в ООН заблокувала трибунал з цього теракту. Включи мозок. Включи хоч раз мозок і подумай, кому треба блокувати суд на злочинцями, якщо ці злочини скоїла України, Держдеп або міфічна ракета ізраїльського виробництва.
Знаю - не включиші. Промили. Ці діти не були нащадками ненависних тобі українців і американців. Це були діти з усього світу. Так як же в тебе виходить дивитися в очі своїй дитині або будь-якої іншої? Ти ж вбивця дітей. Подумай тільки. Якщо ще щось залишилося в голові.
Так, весь світ неправий і ополчився на Росію, тому що у вас особлива місія, а світове зло заважає і так далі. Ми все це багато разів чули. Але як це - відчувати себе вбивцею? І скільки ще ти будеш виправдовувати вбивство? А може тобі вже подобається. І вже немає дна, яка не пробито твоєю країною. Ти вже півтора року платиш податки, які витрачають на вбивство людей. Так як воно - бути співучасником убивств, росіянин? Паскудно, напевно. Але коли будеш засипати - згадай слова, які я тобі зараз скажу. Кожен раз, коли ти говориш, що весь світ проти Росії, запам'ятай, що ти тільки за один день забрав у цього світу 80 дітей з 18 країн світу, а потім не дав створити трибунал. Завжди пам'ятай, що тебе зневажають не через особливуу місію. Тебе зневажають, тому що ти вбивця.