Прохолодний зимовий ранок починається звично для водіїв маршруток у Кейптауні, ПАР. Їхні напарники зі свистом закликають перехожих сідати до машини. Водій різко зупиняється, і ми сідаємо до бусика «Тойота». У моїх руках відеокамера — останній шанс зібрати ексклюзив про Чемпіонат світу, завтра вранці - літак до Києва.
Нікого не дивує моя камера, кондуктор і пасажири радо відповідають на мої запитання та жартують. «Я думаю, що у фінальному матчі гратиме Бразилія», - каже анґолійський студент. З відчутною іронією його друг видає: «Як на мене, Бразилія не дотягує». «Бафана Бафана», - перебиває третій анґолієць, іронізуючи ще більше про південноафриканську збірну, і всі вибухають сміхом. На цей момент у тісній маршрутці із одними лише сидячими місцями нас зібралося людей до двадцяти.
Південно-Африканська Республіка, як і Україна, рахує свої роки від дев’яностих, коли 1994 року країна отримала двох Нобелівських лауреатів премії миру за ненасильницький перехід від апартеїду до Райдугової Нації, як іноді називають країну. Як і наша країна, ПАР досі перебуває у перехідному стані. Південноафриканський дискурс про примирення (reconciliation) чимось нагадує українські дискусії про зближення Східної та Західної України.
Як Україна, ПАР вбачає у Чемпіонаті економічне покращення. Колишній фермер із Зімбабве, а тепер успішний господар маленького готелю у Кейп Тауні на ім’я Гері Пентланд Сміт вбачає у таких проектах, як перебудова аеропорту, довгостроковий внесок у розвиток бізнесу. Як «дуже позитивну» річ він характеризує розширення доріг з аеропорту до міста. Проте, погоджується Гері, проблема із халупами при дорозі з аеропорту ще лишається. І соромить місто.
Джама, колишній політв’язень за часів апартеїду на Роббен Айеленд, що тепер там працює екскурсоводом, так бачить стратегічну роль Чемпіонату світу: «Ми просто сподіваємось, що він допоможе економіці Південної Африки, бо маємо великий відсоток безробітних».
Що б він порадив нам? «Нельсон Мандела, людина як Нельсон Мандела». Джама бажає Україні таку людину, яка «може об’єднати націю». «Якщо ви можете мати когось, як він, в Україні, хоча б заради спорту та заради єдності між людьми, тоді, я думаю, це допоможе».
Ну, а поки чекаємо на українського Манделу, погляньмо далі на ініціативи ПАР, спричинені підготовкою до чемпіонату. Чого ми могли б навчитися від них? Коли аеропорти та магістралі України, збагативши певні кишені, таки буде добудовано, а голова держави копне першого м’яча на новому стадіоні у Львові та коли будівельний ажіотаж почне заступатися страхом невідомого від навали іноземних вболівальників, стоятиме питання про обличчя країни, його усмішку та гостинність.
Чи водії маршруток дружньо зазиватимуть іноземців сісти в той бусик, який їм треба, чи поменшає рекламних щитів, щоб наш європейський гість таки побачив дорожній знак зрозумілою йому мовою? Африка комусь може здаватися трохи відсталою, але в процентному відношенні саме українцям треба наздоганяти ПАР у знанні англійської мови. Не навпаки.
Вибір ПАР є цілком стратегічним, коли наголос робиться на сучасних ідеях розвитку та широкому заохоченні іновативних програм. Чемпіонат світу для багатьох у цій країні став можливістю створити різні довгострокові проекти зі сталого (sustainable) розвитку та регіональні спортивні ініціативи.
Поодинокі громадяни скористали з моменту для створення спортивних гуртків, що залучають незахищені верстви молоді, витягаючи їх з вулиці. Римо-Католицька Єпископська конференція ПАР та ряд громадських організацій разом із ЮНІСЕФ численними засобами соціальної реклами привертають увагу громадськості до небезпеки сексуальної експлуатації дітей у час великого напливу людей з-за кордону.
Ще низка міжнародних організацій, користуючись нагодою, розпочали кампанії з поширення громадської обізнаності щодо хвороб, які підривають потенціал народів Африки. Так, «Лікарі без кордонів» створили блог, на якому пов’язані зі світом футболу люди обговорюють проблеми туберкульозу та СНІДу.
Ці дві хвороби – нерідкість і в Україні, як нам всім добре відомо.
Євро 2012, поза всяким сумнівом, — народний проект, а тому ми в Україні потребуємо ширшої участі у ньому Церкви, третього сектору, блогерів та волонтерів.
“Go Fans” закликають банери міжнародного аеропорту OR Tambo International у Йоганнесбурзі. Африканці ненав’язливо свистять з маршруток, привертаючи увагу потенційних клієнтів. Українське телебачення передало, що будівництво нового стадіону у Львові встигнуть закінчити до початку Євро-2012. Усміхаймося на всяк випадок, фани таки, здається, прийдуть.