Ми мало знаємо про сучасні фільми скандинавських країн, що зовсім не означає відсутність кіновиробництва на Півночі. Якраз навпаки, кінематограф Данії, Швеції, Норвегії, Фінляндії та Ісландії, країн маленьких за чисельністю населення але не за кількістю талантів, найбільш своєрідний і самобутній зі всіх європейських держав.
Дистриб’юторам ці фільми здаються дивними і незрозумілими, бо вони занадто вирізняються з-поміж всього іншого, що демонструється на кіноекранах, звичайним людям важко запам’ятати складні і довгі імена тамтешніх режисерів і акторів, крім того, скандинави звикли до скромної некрикливої реклами, вважаючи, що головне - це якість фільму, а не гучність рекламної кампанії, - всі ці чинники не дуже сприяють поширенню північних фільмів серед потенційних глядачів, навіть в самих країнах-виробниках цих кінострічок вони збирають мізерну касу порівняно з американськими блокбастерами. Та все ж, кілька фільмів останніх років зуміли прогриміти на весь світ і принести міжнародну славу своїм творцям: «Недоречна Людина» («Den brysomme mannen») норвежця Йенса Ліена, шведський «Впусти Мене» («Låt den rätte komma in») Томаса Альфредсона, кілька фільмів режисерів і за сумісництвом сценаристів Сюзанни Біер і Андерса Томаса Йенсена, які працюють успішно і в рідній Данії, і в Голівуді. Є й більш відомі імена, які вже отримали статус культових, і заслужено занесені в історію (Акі Каурісмякі, Бальтазар Кормакур, Ларс фон Трієр, Лукас Мудіссон, Рой Андерссон), але найцікавішими зараз є ті, хто лише починає творити нове скандинавське кіно.
Норвезький режисер Руне Денстад Ланґло зняв 2009 року свій перший художній фільм «Північ» за сценарієм відомого письменника Ерленда Лу (роман автора «Наївно. Супер» 1996 року перекладений 19-ма мовами). «Північ» брала участь у фестивалях класу А в Берліні та Карлових Варах, зараз йде в прокаті в Росії, в Польщі цей фільм переклали як «Біле шаленство». «Nord» це роуд-муві, яке за легкою сюжетною структурою нагадує «Просту історію» Девіда Лінча і розповідає про 30-річного невдаху-алкоголіка і колишнього лижника Йомара Хенріксена. Він вирушає в подорож за тисячу кілометрів на північ побачити свого 4-річного сина, про якого випадково дізнався. Нічого більше не залишається в житті, адже він спалив своє місце роботи, а кохана пішла від нього, бо Йомар був занадто лінивим, щоб встати з ліжка, куди його загнала депресія.
Один на снігоході він долає безкрайні крижані простори, поки не втрачає тимчасово зір від сліпучої білизни, яка його оточує. Йомара шкодує юна дівчина Лотте, яка живе майже на безлюдді зі своєї бабусею, вона стає першим другом і слухачем мандрівника, поки той зупиняється в її будинку, щоб відновити сили і поїхати далі…
Скандинави розказують вміло історії, використовуючи мінімум засобів. «Північ» - це фільм, де переважає білий колір і майже немає інших барв, герої мало говорять, а сюжет не дивує жодними крутими поворотами. Малопривабливі персонажі на межі самогубства і повільні диваки в містечках, де нічого не відбувається – саме це найцікавіше і тримає увагу протягом фільму. Маленькі проблеми в житті маленьких людей, як сказав автор сценарію «Півночі», і є основною складовою наших днів. Буденність пересічних людей більш ніж заслуговує бути відображеною у кіно, що й довели творці фільму. Вони не були перші в цьому антиблокбастерному русі, але вкотре підтверджують, що малий бюджет і простий сюжет не є перешкодою на шляху до кінотеатрів і глядачів.
Попри прогрес і достаток більшість нащадків вікінгів досі надає перевагу простоті і зручності, зневажаючи розкіш і кар’єризм, вважаючи це фальшивими задоволеннями порівняно з безцінним часом, який можна провести з сім’єю на свіжому повітрі. Все це відчутно у багатьох їхніх фільмах, де герої не прагнуть любові чи грошей, а шукають самих себе, часто відмовляються від всього, що мають, ламають стереотипи, начхавши на думку інших. В Норвегії вперше жінка стала єпископом ще 1993 року, а в Ісландії до влади зараз прийшла політична партія під назвою «Найкраща Партія» відомого коміка Йона Ґнарра, який побудував свою кампанію на висміюванні ісландської політики. Члени «The Best Party» переспівали пісню Тіни Тернер «You’re Simply the Best»:
Це лише деякі факти з багатьох інших, які демонструють нам, що шлях до розвитку починається тоді, коли закінчуються упередження, фобії, консерватизм і марнославство. Все це додає оригінальності скандинавському кіно, яке все ж продовжує залишатись в обмеженому прокаті і на периферії кінофестивалів і, ймовірно, ніколи не стане популярним і масовим.
Насолодившись успіхом «Півночі» режисеру тепер треба буде вигадувати нові прийоми для того, щоб вразити публіку, бо ще один фільм одного актора, знятий за принципом «Від точки А до точки Б», буде найбільш очікуваним рішенням. Але поки що Руне Денстад Ланґло має чим пишатись.
На тлі повної відсутності цікавих стрічок в програмах кінотеатрів на літо «Північ» буде саме тим, що запам’ятається і відкриє таємниці стриманої холодної але водночас щирої скандинавської душі на фоні вражаючої норвезької природи. Зовсім не обов’язково купувати розрекламовані напої з льодом для того, щоб втекти від втомливої 30-градусної спеки українського літа – достатньо подивитись хороший скандинавський фільм, навіть якщо він буде без снігу, і отримати від нього приємну освіжаючу прохолоду.