8 листопада 1923 року в німецькому Мюнхені спалахнув «Пивний путч» (Bierkeller-Putsch). Ну, де ще відбуватися пивному дійству, як не в столиці Баварії. Політичну частину заколоту очолював Адольф Гітлер. А ватажком озброєних бойовиків був Герман Ґьорінґ. Путчистам вдалося захопити деякі державні органи, поліційні відділки, заарештувати багатьох представників влади. Гітлер оголосив про формування нового уряду на чолі зі собою.
Та, як то кажуть, недовго музика грала. Наступного дня на підсилення поліції прибула армія, яка дуже швидко навела в місті лад. Лідери путчистів, яким вдалося вижити, були заарештовані.
З цього історичного прецеденту варто було б зробити висновок, що щось схоже в Німеччині приречене на поразку. Але ж ні, ще й нині знаходяться на славній землі Ґьоте й Геґеля люди, яким кортить вигукнути: «Можем павтаріть!». І звідки вони лише такого понабиралися?
Отже, через 99 років після гітлерівського «Пивного путчу» в країні готувався новий ультраправий заколот. Його ініціаторами були активісти руху так званих «райхсбюрґерів» (Reichsbürger), тобто «громадяни Райху».
Це стало відомо з пресрелізу Федеральної прокуратури Німеччини, оприлюдненого в середу, 7 грудня, зранку. У ньому йдеться, що по цілій Німеччині була проведена грандіозна за своїми масштабами операція із запобігання державному перевороту. У ній були задіяні близько трьох тисяч правоохоронців. Під час операції були проведені обшуки в понад 130 будинках, квартирах та офісах в одинадцяти федеральних землях. Щонайменше 25 осіб затримано за підозрою в належності до правоекстремістського середовища.
За даними прокуратури, «райхсбюрґери» планували повалення конституційних органів влади в країні, захоплення Бундестаґу, будинку уряду, офісу канцлера, арешт найвищих посадовців. «Зі сьогоднішнього ранку проводиться масштабна антитерористична операція. Федеральна прокуратура проводить слідчі дії щодо терористичної мережі зі середовища "райхсбюрґерів". Є підозра, що на конституційні органи влади планувався збройний напад», – заявив міністр юстиції ФРН Марко Бушман.
До затриманих осіб і їхніх злих намірів ми ще повернемося. А перед цим спробуємо з’ясувати: хто це такі ці «райхсбюрґери» і з чим їх їдять? Відомо, що це імперський рух, прихильники якого не визнають Федеративної Республіки Німеччини, а вважають себе громадянами «Німецького Райху». Вони виготовляють альтернативні посвідчення особи та водійські права неіснуючої імперії. Їхнім лідером є такий собі «принц Гайнріх XIII» зі шляхетного роду Ройссів.
Рух виник ще в 1980-ті роки. Він хоч і потрапив в об’єктиви німецьких спецслужб, але довгий час влада його не зачіпала, бо не бачила такої потреби. Ну виступають якісь диваки на закритих зборах у приватних помешканнях за «Німецький Райх» у межах до 1938 року. Добре, що хоч на Судети й Австрію вже не претендують.
Тож влада вважала «райхсбюрґерів» невинним і хаотичним рухом марґіналів без організаційної структури. Ще 2015 року йшлося про те, що за приблизними прикидками, у Німеччині налічується лише кілька сотень прихильників цього руху. В основному в Бранденбурзі, Мекленбурзі-Передній Померанії та Баварії. За даними Федерального відомства з охорони конституції, типовий «райхсбюрґер» – це літній чоловік, представник нижчих соціальних верств, вплив на суспільство якого є мінімальним.
Проте події останніх років змусили правоохоронців переглянути своє легковажне ставлення. «Громадяни Райху» зненацька стали зовсім не такими безневинними, як раніше, причому їхня кількість неймовірно зросла. Виявилось, що осередки організації існують уже в багатьох федеральних землях. Далеко не всі прихильники руху «міські божевільні», серед них багато представників середнього класу й навіть різних гілок влади, колишніх і чинних військовиків та поліціянтів. Наприклад, серед затриманих під час згаданого рейду 7 грудня є чинна суддя й колишня депутатка Бундестаґу від партії «Альтернатива для Німеччини» Бірґіт Мальзак-Вінкеман.
І погляди «райхсбюрґерів» стали зовсім не невинні, багато з них нині є переконаними ксенофобами, антисемітами, расистами і, звісно, реваншистами. А головне – прихильниками насильницької зміни конституційного ладу. За даними Федерального відомства з охорони конституції, наразі в Німеччині налічується вже близько 21 тисячі послідовників «райхсбюрґерства».
Цікава деталь: з політичних марґіналів на небезпечних заколотників «райхсбюрґери» перетворилися за останнє десятиліття. Тобто саме тоді, коли й Росія приступила до реалізації своїх реваншистських планів з відновлення чи то СРСР, розпад якого російський лідер Владімір Путін вважає «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття», чи то Російської імперії часів царювання Романових.
Чи повилазили з «Пивного путчу-2.0» російські вуха? Звісно. Передовсім звернімо увагу на арештовану суддю Бірґіт Мальзак-Вінкеман. А головно – на її партійну належність. За результатами останніх парламентських виборів восени 2021 року ксенофобська партія «Альтернатива для Німеччини» провела до Бундестаґу 83 депутатів. І вони ще чимало патиків повстромляли у колеса антиросійським і проукраїнським рішенням німецького парламенту після повномасштабного вторгнення.
Те, що «Альтернатива» є прокремлівською – ні в кого не викликає сумнівів. Зрештою, і самі партійці цього не приховують. Свого часу чільні представники партії їздили і до анексованого Криму, і до окупованого Донбасу, були спостерігачами на тамтешніх псевдореферендумах. Вони завжди активно відстоюють позицію партнерства з Росією, зняття з неї санкцій тощо. Чи отримують «альтернативники» кремлівське фінансування? Особисто в мене навіть найменших сумнівів не виникає щодо цього.
Але є ще більш наочний доказ зв’язків «громадян Райху» з Кремлем: серед 25 арештованих 7 грудня виявилась громадянка Російської Федерації така собі Віталія Б. Як припускають органи слідства, вона допомагала лідерові об'єднання – принцові Гайнріху ХІІІ – встановлювати контакт з російською владою. За даними слідства, за сприяння цієї Віталії Б. чільні представники руху контактували, приміром, з російським консульством у Ляйпциґу.
От цікава деталь: представники руху вважають, що Німеччина досі перебуває під окупацією західних союзників, тобто США, Великої Британії та Франції. Водночас Росію вони окупантом не вважають, попри те, що саме вона відкраяла ласий шматок німецької території, а саме Калінінград (колишній Кьоніґсберґ) та Калінінградську область на березі Балтійського моря.
Щобільше, «райхсбюрґери» нівроку шанують Путіна і навіть планували, щоб саме він після вдалого путчу та сформування перехідного німецького уряду Німеччини став головним медіатором з країнами-переможницями у Другій світовій війні щодо майбутнього устрою Німеччини та її місця у світовій розстановці сил.
Хтось із читачів-скептиків, напевно, вигукне, дочитавши до цього місця: «Та ну, все це несерйозно, у заколотників не було жодних шансів». Може й так, якщо не врахувати одного чинника – кремлівського. Знову ця «рука Кремля»? Ну скільки можна, що за параноя? Чи не так?
Свого часу багато німців вважало параноєю книжку-застереження видатного німецького журналіста-кремлезнавця Бориса Райтшустера «Прихована війна Путіна» (Putins verdeckter Krieg). У ній автор чітко дає зрозуміти німецькому читачеві зокрема і європейському загалом, що гібридна війна Кремля аж ніяк не обмежується Україною. Не обмежується вона й територією колишнього СРСР, яку західні політики вже ледь не були готові визнати «пріоритетною зоною російських інтересів».
«Гібридна війна вже давно ведеться в Європі, "зелені чоловічки" давно вже тут», – застерігав Борис Райтшустер у своїй книжці й називав основні підрозділи цієї армії. А головну увагу звернув на реальні бойові одиниці, котрі в разі чого можуть влаштувати силові, а за потреби і збройні акції. Йдеться про цілу мережу клубів бойового мистецтва під інтригуючою назвою «Система», яка функціонує в Німеччині. «У спортшколах, де навчають техніки рукопашного бою "Система", тренуються, як правило, звичайні спортсмени. Але за всім цим стоять співробітники російської військової розвідки ГРУ і спецпідрозділ ВДВ. Агенти Кремля, солдати елітних підрозділів у відставці з ліцензією на "безшумне" вбивство», – розповів Райтшустер.
Тепер на мить уявімо, що до спровокованих «райхсбюрґерами» безладів у Німеччині долучається путінська бойова «Система». Ситуація тоді б уже виглядала значно небезпечнішою. Окрім того, розрахунок Кремля робився б на невдоволення німецького суспільства зростанням цін на комунальні платежі, бензин тощо. Навряд чи це врешті-решт призвело б до повалення чинної німецької влади, але підвалини демократії трусонуло б нівроку. Хистка суспільна рівновага, яка тримається на довірі до державних органів, була б порушена, а з нею й економічна стабільність. А розбалансування економічної системи Німеччини призвело б до «ефекту доміно» в цілій Європейській Унії. Так би вдалося відчутно підточити спроможності наших союзників надавати Україні військову й фінансову допомогу. Чи не саме цього бажає Путін?
P. S. До речі, про Бориса Райтшустера та російський слід. У часи ковідної пандемії журналіст несподівано (принаймні для мене) зайняв антивакцинаторську позицію. Ні, Райтшустер не молов різних дурниць у стилі Остапа Стахіва про шкідливий вплив вакцини. Просто він як зразковий демократ не міг змиритися з насильницьким методом примушування до вакцинації. Відтак під фейсбучними постами відповідного змісту з’являлося безліч схвальних відгуків, кількість фоловерів-антивакцинаторів зростала як на дріжджах. Але до одного моменту. Допоки коли журналіст на тлі зростання напруження на російсько-українському кордоні не згадав свої попередні публіцистичні преференції й опублікував жорсткий антипутінський пост. Що тут лише почалося. «Та як можна? Та Ви не розумієте Росію, вона за мир! У росіян широка душа, вони ніколи ні на кого не нападали» – обурювалися новонабуті фоловери.
Отак несподівано виявився безпосередній зв'язок між антивакцинаторами та Кремлем. Нам він відомий, зокрема, на прикладі херсонського колаборанта Кирила Стремоусова. І, до речі, «райхсбюрґери» в часи антивакцинаторського руху виявилися найактивнішими його адептами.