«Плагіат – це не лише скандал, це обвал рейтингу»

Як українські університети борються із плагіатом

7 вересня

Зі стартом нового навчального року українські заклади вищої освіти (далі – ЗВО) мали б ретельніше перевіряти студентські й викладацькі наукові роботи на наявність плагіату. Про готовність інститутів, університетів та академій активніше протидіяти недобросовісно запозиченому контентові у курсових, дипломних, дисертаційних роботах, а також рефератах й есе за допомогою антиплагіатних систем ZAXID.NET під час свого робочого візиту до Львова 16 серпня підтвердила міністерка освіти і науки України Лілія Гриневич.

«Зараз виші підписують угоди з компаніями, які надають такі послуги. Скажу більше: у них немає іншого вибору, адже МОН ввело в законодавчу базу норму про те, що спеціалізована вчена рада відповідальна за перевірку на плагіат кожної роботи, яку будуть захищати. Ще ми зобов'язали оприлюднювати в мережі повний її текст за визначений час до захисту, щоби галузеві фахівці могли переглянути його і сказати: є там вкрадені ідеї чи немає», – запевнила посадовиця.

Першою, з якою ЗВО України почали співпрацювати в напрямі боротьби щодо запозичень, стала польська компанія Plagiat.pl. Меморандум з Міністерством освіти і науки її керівництво підписало в лютому й відтоді уклало угоди з понад шістдесятьма навчальними закладами, серед яких – п’ять, розташованих у Львові: Національний університет «Львівська Політехніка», Львівський державний університет внутрішніх справ, Львівський національний аграрний університет, Львівський державний університет фізичної культури та Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. А за 16 років досвіду роботи (починаючи із 2002-го), із сервісом співпрацюють понад 400 університетів у десяти країнах Європи, СНД та Латинської Америки.

Про те, чи охоче українські виші погоджуються на публічне виявлення плагіату в текстах своїх студентів та викладачів, що готові робити, аби система не запідозрила запозичень, і яким є ставлення до цього явища за кордоном, ми вирішили спитати у виконавчого директора компанії Plagiat.pl Алі Тахмазова. «Початок співпраці з українськими ЗВО на безоплатній основі дав нам новий імпульс, щоби стимулювати виші запроваджувати антиплагіатні процедури перевірки й оцінки робіт, які ми напрацювали зокрема в Польщі та Німеччині»,– розповідає він.

Проблеми з розумінням

Зусилля МОН України щодо виявлення плагіату Алі Тахмазов вважає прогресивними, адже рішення про обов’язкову публікацію робіт на вебсайтах вишів підвищує рівень прозорості перевірок та зменшує бажання плагіатити: «Звісно, ваші ЗВО наразі не володіють такою автономією, як європейські, ще відбувається перехід на PhD-систему, проте реформи йдуть правильним шляхом. Але прикро, що в самому відомстві ми зіткнулися з людьми, які, на нашу думку, лобіюють інтереси інших антиплагіатних компаній. Вже декілька вишів повідомило нам, що таким займається директор департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування Андрій Шевцов. Натомість Лілія Гриневич проти того, щоб надавати право монополії котромусь одному сервісові, вона застосовує суворі заходи, щоби запобігти таким випадкам».

Ще однією проблемою застосування автоматизованих систем в українських вишах виконавчий директор компанії Plagiat.pl вважає не лише відсутність чіткої законодавчої бази стосовно перевірки запозичень у наукових текстах, а й консервативність академічної спільноти.

«На своїх посадах викладачі працюють по декілька десятків років. Вони поважно ставляться одне до одного й не вірять, що хтось може застосовувати у своїх текстах плагіат. Також не всі професори скрупульозно вивчають роботи своїх молодших колег чи студентів. А ще однією з найпоширеніших відповідей на пропозицію укласти договір з антиплагіатними системами є відсутність на їхні послуги грошей», – каже він.

Як автори робіт обходять перевірку на плагіат?

Прогнозованим є те, що академічна спільнота вишів, які неохоче погодилися запровадити перевірку робіт на наявність у них плагіату, через деякий час може вигадувати способи обходити таку вказівку МОН.

За словами виконавчого директора Plagiat.pl, ЗВО інколи не наслідують алгоритм дій, закладений у програмі. «Часто автори модифікують роботу так, щоби система її не визначила. Наприклад, замінюють кириличну літеру «а» на латиницю. І вже слово з такою автоматично отримує інший код. Таким чином можна в кожному рядку змінити по декілька букв, відтак зменшити обсяг плагіату у всій роботі. Проте наша програма передбачила дію, яка повертає літери у первісний вигляд, тому така схема не пройде», – пояснює Алі Тахмазов. Інша хитрість, яку вигадали студенти, – нести свої роботи не у вигляді тексту, а фотографій. «Припустимо, що десять зі ста сторінок наукової роботи є світлинами. Якщо системи їх не розпізнають, то, знову-таки, загальний відсотковий коефіцієнт вкраденого контенту зменшиться. Однак і тут сервіс не обманеш, адже маємо певну визначену кількість слів: приміром, якщо сторінок сотня і на кожній, в середньому, 300 слів, то легко вирахувати, скільки їх має бути загалом», – пояснює він.

Сама програма StrikePlagiarism.com дозволяє створювати базу даних наукових текстів для кожного ЗВО, а також перевіряти такі в інших вишах. Через сервіс пройшло понад 5 мільйонів документів.

«Під час перевірки ми рекомендуємо звернути увагу на оформлення цитат. Згідно з законом, в Україні є встановлений максимальний відсоток їхнього запозичення. Для студентських робіт ці стандарти ЗВО вносить у процедури перевірки й оцінки, послуговуючись внутрішнім документом. До речі, такий ми можемо розробити, щоби зберігалася об’єктивність перевірки. А ще визначаємо два коефіцієнти подібності, кожен з яких вираховуємо на базі кількості знайдених слів у формі цитування: якщо перший не перевищує 50%, то цей текст може вважатися оригінальним. Коли перевіряємо вдруге, то якщо на 25 словесних фрагментів показник плагіату не більший ніж 5%, роботу також можна допустити до захисту. Важливий момент: науковим керівникам дипломних робіт і дисертацій потрібно перевіряти, чи згідно з нормами ці цитати оформлені. Навіть, якщо рівень запозичення у цілій роботі не перевищений, але вони записані неправильно або взагалі ніяк, то це вважають плагіатом», – зазначає Алі Тахмазов.

Про ставлення до плагіату за кордоном

Згідно з дослідженнями Ц.Клауса на основі ста тисяч наукових праць станом на 2016 рік, найбільше недобросовісним запозиченням у наукових текстах зловживають росіяни (47,9%), а найменше – студенти й викладачі данських вишів (4,1%). Україна замикає п’ятірку держав-антилідерів із коефіцієнтом 34,4% (туди ввійшли ще Молдова, Білорусь, Боснія і Герцоговина). Тим часом у сусідній Польщі цей показник чи не вдвічі менший і становить 16,3%.

«Першими нашими клієнтами були Варшавський, Краківський, Вроцлавський та Люблінський університети. Із плагіатом вони боролися ще до 2014 року, коли тамтешнє МОН ухвалило відповідне рішення. Проте і сьогодні студентів польських вишів виганяють через плагіат, вони подають на ЗВО в суди, натомість ті у свій захист показують наші звіти та експертний аналіз, запрошують нас для участі у процесі», – каже Алі Тахмазов. Також виконавчий директор компанії Plagiat.pl помітив тенденцію, що у країнах південної Європи, особливо в Іспанії, Італії та Португалії з плагіатом практично не борються, відтак ця проблема перетворилася на некерований процес. Все через те, що, знову ж таки, цих понять там не прописали в законодавстві.

«Голова Мадриду Крістіна Сіфуентес, перебуваючи в керівництві правлячої партії, повинна була піти у відставку через те, що в її магістерській роботі знайшли плагіат. А от у 2015 році, коли ми «зайшли» в Румунію, там розгорівся скандал із прем’єр-міністром Віктором Понта, дисертація якого також була запозичена, тому в нього хотіли відібрати наукове звання. І замість того, щоби погодитися з таким рішенням, він розпустив комісію, яка, власне, ліквідовувала його ступінь». Після цього інциденту, як пригадує Алі Тахмазов, компанія підписала меморандум з румунським міністром освіти і зараз півсотня із 90 вишів цієї країни використовує антиплагіатну систему.

«Потрібно зрозуміти, що плагіат – це не лише скандал, а й обвал рейтингу вишу. Закладам вищої освіти не варто боятися перевірок, а сприймати їх, як те, без чого працювати не можна. Звісно, студенти роблять чимало помилок, трактуючи Інтернет як інформацію, яка не потребує покликання на авторів. Тому викладачам потрібно пояснювати, як слід працювати з даними, подавати їх у наукових текстах», – переконаний виконавчий директор компанії Plagiat.pl. Алі Тахмазов.

Виявляти плагіат у студентських та викладацьких роботах покликаний допомогти і Національний репозитарій наукових текстів. 31 серпня Міністерство освіти і науки затвердило регламент його роботи, а вже зі січня цю інформаційну базу почнуть наповнювати науковими текстами. Проте Алі Тахмазов висловив сумніви щодо чесності роботи системи: «Ми вважаємо, що цей репозитарій не змінить культури списування. Якщо б зусилля, які в нього вклали, використовували на роботу зі студентами, плагіату було б менше. Це доводить рішення європейських країн у тому, що такі бази недоцільні».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Помер прикордонник, якого на Закарпатті збив контрабандист
Срібний ланцюг Буняка і ключі від міста
У Києві активісти вимагали відставки Арсена Авакова під його будинком
Домоуки
«Свої перші персні ми робили у татовій майстерні»
Збірна України зазнала принизливої поразки від збірної Словаччини
Львів оголосив тендер на електронний квиток для оплати проїзду у міському транспорті
Біла сомалізація України
У Львові група молодиків розтрощила салон гральних автоматів. Всіх затримали
РАГУlive. Випуск за 16 листопада