Каннський фестиваль, скасований у 2020 році та перенесений у 2021 через пандемію, намагається з одного боку зберегти усю фестивальну метушню, а з другого – захистити гостей та учасників від коронавірусу.
Фестиваль вживає надзвичайні заходи безпеки, проте часом вони виглядають доволі абсурдно.
Тільки ЄС
Почалось все за кілька тижнів до фестивалю, коли усім акредитованим учасникам надійшли листи з переліком документів, які дозволять потрапити на фестиваль та виробити так звану санітарну перепустку для входу до фестивального палацу.
Як тільки я виробила усі можливі довідки, зробила сертифікат про щеплення та трохи заспокоїлась, надійшов наступний лист: вакцинація (незалежно від вакцини), довідка про хворобу, яка фігурувала у попередньому списку та тест на антитіла дійсні лише тоді, якщо видані у Євросоюзі. Тож усі мої папірці довелося скласти у папочку та залишити вдома.
Тести, тести і знову тести
Для усіх, кому не пощастило здобувати антитіла поза межами Шенгену, потрібно що два дні здавати ПЛР-тест. Він дійсний лише 48 годин, робиться нешвидко, тож крім купи розкладів, які потрібно ретельно вивчати та зводити у свій власний, аби побачити якомога більше, додалася ще необхідність слідкувати за годиною, коли закінчиться дія тесту.
Процедура тестування відрізняється від звиклої в нас: потрібно просто поплювати у пробірку. Малоприємно, звісно, та аж ніяк не гламурно, проте безболісно.
Результати тестів перевіряють ретельно, але... не у всіх залах. Вхід в театр Люм’єр залишається на сумлінні глядачів. Усі вони, утім, зобов'язані дотримуватися дистанції, що виходить, якщо чесно, ніколи.
Черги та пріоритети
Заради того, щоб уникнути черг, змінили систему проходу на сеанси. Якщо раніше було багато різних черг – кожен вид акредитованих учасників мав свою власну, і до залів пускали згідно із пріоритетом, який дає (або не дає) акредитація, то тепер усі мають замовляти квитки.
Тих, хто встиг це зробити, вишиковують в одну чергу та запускають лише через один вхід. Тож сказати, що скупчення стали меншими, важко.
Задоволені хіба ті, хто мав погані акредитації й був змушений вистоювати у величезних чергах. Усі інші сподіваються, що система не приживеться та зникне разом із вірусом.
Хто під маскою?
Масковий режим на фестивалі є обов'язковим. І під час переглядів, і під час прес-конференцій. Знімати маску потрібно лише коли ставиш запитання у мікрофон. Тобто сидіти з закритим ротом треба у масці, а говорити в мікрофон, який відразу передають наступному – без маски.
Зірки теж носять маски, видані фестивалем гуртом, проте вони їх знімають, коли хочуть.
А от селфі на червоних сходах, з якими і так воюють останні роки, стали поза законом. Тільки парадово вбрані дівчата скидають маски та намагаються прийняти інстаграмну позу, до них кидається охоронець. Так що омріяне селфі стало перегонами на швидкість. Декому вдається. Але рідко.
Не змогли приїхати на фестиваль деякі актори, що знімались у фільмах офіційного відбору, дехто побоявся. Але багато таки не злякались ані вірусу, ані негламурного вигляду.
Потрапити до палацу можна через дві обов’язкові рамки: через звичну уже рамку-металошукач, що встановили після теракту у Ніцці 2016 року, і через рамки, які дезінфікують.
Тих, хто приїхав з країн червоної зони, відправляють на 10-денний карантин. Його правила теж досить дивні: з готелю чи квартири можна виходити на дві години, і в ці дві години практично все дозволено, зокрема відвідування кафе та магазинів. Дехто вирішив взагалі не приїздити. Тож традиційний ажіотаж дещо впав, але зали повні. Кажуть, що кількість людей, що відвідує фестиваль, скоротилась удвічі. Але, головне: кіно стало тільки більше.
Всі новини про Каннський кінофестиваль читайте у спецрубриці ZAXID.NET.